№ 3142689, 29.01.2009, Commercial Court of Mykolaiv Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2009 р.

Справа № 6/608/08

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Артіль” ЛТД, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20.

до відповідача

Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 24.

про

Скасування повідомлення - рішення

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар Засядівко О.О.

Суть спору: 11 грудня 2008 року начальником Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, прийнято податкове повідомлення-рішення №0023642370/0 про зменшення розміру бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 37072,00грн.

Рішення винесено на підставі акту від 04.12.2008р. за №1630/23-700/13857386 щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.08.2008 по 31.08.2008 року. .

Не погодившись з рішенням, товариство звернулося з позовом про його скасування, посилаючись не невідповідність рішення вимогам чинного законодавства.

Відповідач позов не визнав з підстав, зазначених в рішенні і акті перевірки.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідні норми Закону України “Про податок на додану вартість” встановлюють порядок визначення сум ПДВ, що підлягають бюджетному відшкодуванню, а саме:

«7.7. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

7.7.1. Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

7.7.2. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.»

Як свідчать матеріали справи, в наслідок проведеної перевірки було встановлено наступне:

У відношенні декларації за серпень 2008 року:

§ сума податкового зобов’язання (ПЗ) звітного податкового періоду складає 284837,00грн.;

§ сума податкового кредиту (ПК) звітного податкового періоду складає 505958,00грн.

(з урахуванням уточнюючої декларації складає 485935,00грн. /505958-20023/);

§ різниця між сумою ПЗ та ПК є від’ємною та складає 221121,00грн. /505958-284837/

(з урахуванням уточнюючої декларації складає 201098,00грн. /485935-284837/)

- тобто, відповідно до вимог абз.3 п.п.7.7.1., ця сума - 201098,00грн., має бути зарахована до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, а саме вересня 2008 року.

§ сума податку, що фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у серпні, складає 448863,00грн.

У відношенні декларації за вересень 2008 року (наступний податковий період):

§ сума податкового зобов’язання (ПЗ) звітного податкового періоду складає 324004,00грн.;

§ сума податкового кредиту (ПК) звітного податкового періоду складає 343949,00грн.

(з урахуванням вимог абз.3 п.п.7.7.1. має складати 545047,00грн. /343949+201098/);

§ різниця між сумою ПЗ та ПК є також від’ємною та складає 19945,00грн. /343949-324004/

(з урахуванням вимог абз.3 п.п.7.7.1. має складати 221043,00грн. /545047-324004/)

(з урахуванням вимог наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення" має складати 201098,00грн. /221043-19945/)

- тобто, відповідно до вимог п.п.7.7.2. «а», частина цієї суми - 201098,00грн., яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах (що підтверджена в розмірі 448863,00грн.), підлягає бюджетному відшкодуванню.

Оскільки від’ємне значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню, менше за фактично сплачену суму податку (201098,00грн. ? 448863,00грн.), то воно підлягає бюджетному відшкодуванню в повному обсязі –а саме в сумі 201098,00грн. При розгляді справи суд врахував ту обставину, що позивач, при складанні декларації за вересень 2008 року, додатково до вимог Закону України “Про податок на додану вартість” керувався ще й вимогами наказу ДПА України від 30.05.1997р. №166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання", оскільки в даному випадку –не дивлячись на наявність певних невідповідностей між цими актами –це не впливає на суть спору.

Розмір від’ємного значення за серпень 2008 року, визначений відповідачем в сумі 164026,00грн., та в подальшому покладений в основу розрахунків за актом, є хибним та таким що не відповідає вимогам абз.1 п.п.7.7.1. п.7.1. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” –оскільки в розрахунку суми податку що підлягає бюджетному відшкодуванню, замість суми податкового кредиту звітного податкового періоду, застосовувалася сума фактично сплаченого податку у звітному податковому періоді, що не є тотожнім.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення –рішення ДПІ у Центральному р-ні м.Миколаєва №002364237/0 від 11.12.2008р.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя

О.В.Ткаченко