№ 31329347, 22.05.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/3013/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Югком» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №№ 0001012210, 0001022210 від 05.04.2013 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що висновки в акті перевірки № 1976/22-1/31601005 від 21.03.2013 року, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, містять відомості щодо виявлених порушень, факт існування яких не підтверджений належними засобами доказування та допустими доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені всупереч законодавству, що регулює спірні правовідносини. Зокрема, податковим органом зазначено, що позивачем відображені у податковій звітності взаємовідносини із контрагентом без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, оскільки контрагент позивача не знаходиться за місцезнаходженням, у нього відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення тощо, що свідчить про відсутність господарської діяльності зазначеного підприємства. Разом із тим, укладений позивачем із контрагентом договір був виконаний у повному обсязі, що підтверджується первинною документацією, а отже має реальний характер. Будь-яких доказів про нікчемність укладеного правочину співробітником податкового органу в ході перевірки встановлено не було, у зв'язку із чим висновки за актом перевірки ґрунтуються на припущеннях і є недоведеними. Зважаючи на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся за судовим захистом.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просив відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, при наявності порушень позивачем податкового законодавства, у зв'язку із чим підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що на підставі наказу начальника ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 01.03.2013 року № 663, згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.1, пп.78.1.4 п.78.1 ст.78, ст.79 ПК України співробітником податкової інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Югком» з питань дотримання податкового законодавства щодо підтвердження господарських відносин із платником податків - ТОВ «Профіелектронік» за липень 2011 року та визначення їх впливу на податковий облік, за результатами якої складений акт від 21.03.2013 року № 1976/22-1/31601005.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Югком» п.198.1 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість, які підлягають сплаті до бюджету, за липень 2011 року на 4408 гривень та завищення за вересень 2011 року на 1100 гривень; п.135.5 ст.135 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток, які підлягають сплаті до бюджету, за 2-3 квартали 2011 року на 4566 гривень.

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС винесені податкові повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № 0001012210, яким ТОВ «Югком» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 4566 гривень, та № 0001022210, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3308 гривень і застосовано штрафні санкції в сумі 1102 гривень.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкове повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню, у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що 01.06.2011 року між ТОВ «Югком» та ТОВ «Профіелектронік» укладений договір поставки № 110601-18, предметом якого є поставка непродовольчих товарів побутового призначення.

На виконання вищезазначеного договору ТОВ «Профіелектронік» поставило товар (кондиціонери, дренажний насос), згідно видаткових накладних № 110711/-007 від 11.07.2011 року всього на суму 7850 гривень, № 110720/-015 від 20.07.2011 року всього на суму 18600 гривень і виписало податкові накладні № 66 від 11.07.2011 року всього на суму 1308,33 гривень та № 117 від 20.07.2011 року всього на суму 3100 гривень.

Транспортування товару проводилося ФОП ОСОБА_1 на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/11 від 04.01.2011 року та товарно-транспортних накладних № 07/11/01 від 11.07.2011 року на перевезення кондиціонерів та дренажного насосу вартістю 7850 гривень (у т.ч. ПДВ 1308,33 гривень) та № 07/11/02 від 20.07.2011 року на перевезення кондиціонерів вартістю 18600 гривень (у т.ч. ПДВ - 3100 гривень) на повернення кондиціонерів вартістю 6600 гривень (у т.ч. ПДВ - 1100 гривень).

Сплачений позивачем в складі ціни товару податок на додану вартість в розмірі 3308,33 гривень віднесений ТОВ «Югком» до податкового кредиту, а сплачені за товари 19850 гривень - до валових витрат підприємства. Розрахунки між сторонами проводились у безготівковій формі, згідно платіжних доручень від 11.07.2011 року № 153 на 7850 гривень (у т.ч. ПДВ в сумі 1308,33 гривень), від 21.07.2011 року № 157 на 18600 гривень (у т.ч. ПДВ - 3100 гривень).

Як убачається з акту перевірки, перевіряюча дійшла висновку про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин з придбання в липні 2011 року ТОВ «Югком» товарів вартістю 26450 гривень (у т.ч. ПДВ - 4408,33 гривень) від ТОВ «Профіелектронік» по ланцюгу постачання та їх часткового повернення останньому у вересні 2011 року на суму 6600 гривень (у т.ч. ПДВ - 1100 гривень).

Згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Югком» кондиціонери та дренажний насос оприбутковані підприємством на баланс (рахунок № 281), як отримані товари для подальшого використання в господарській діяльності платника податків. На думку перевіряючої, оскільки придбання товарів від ТОВ «Профіелектронік» не підтвердилось, то придбання здійснено від невстановлених осіб без права отримання оплати за такі товари. У зв'язку із цим перевіряюча зазначила в акті перевірки, що ТОВ «Югком» в порушення п.135.5 ст.135 ПК України в 3 кварталі 2011 року не збільшило інші доходи на вартість товарів (кондиціонерів та дренажного насосу) у розмірі 19850 гривень, які оприбутковані на баланс підприємства для подальшого використання в господарській діяльності, як безоплатно отримані від невстановлених осіб, в результаті чого занижені доходи 2-3 кварталів 2011 року на 19850 гривень, і як наслідок занижені податкові зобов'язання по податку на прибуток на 4566 гривень; з цих же підстав перевіряючою зроблений висновок, що позивач не мав права на формування податкового кредиту у липні 2011 року на 4408 гривень та на його зменшення в вересні 2011 року на 1100 гривень.

В основу вищевказаних висновків перевіряючої покладені дані акту перевірки від 25.11.2011 року № 363/23-6/37244906 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Профіелектронік» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за липень 2011 року», в якому зазначено про відсутність у ТОВ «Профіелектронік» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). У зв'язку із цим, на думку перевіряючої, угоди підприємства мають ознаки нікчемності.

Також перевіряючою взято до уваги, що основним постачальником для контрагента позивача (ТОВ «Профіелектронік») було ТОВ «Адванта», яке у свою чергу сформувало «ризиковий кредит» (згідно податкової інформації). Дана обставина, на думку перевіряючої, свідчить про відсутність ділової мети у позивача при здійсненні господарської діяльності.

Відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - юридичними особами (резидентами і нерезидентами) та їх відокремленими підрозділами, розроблений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений Наказ Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 року № 984.

Згідно з п.6 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вищенаведеного положення, перевіряючою в акті перевірки викладено порушення без посилання на первинні або інші документи, які підтверджують зазначений факт. Саме порушення висвітлено нечітко, необ'єктивно та не у повній мірі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків, викладених в актів перевірки № 1976/22-1/31601005 від 21.03.2013 року, щодо нереальності господарських операцій між ТОВ «Югком» та ТОВ «Профіелектронік», невідповідності первинних документів вимогам спеціального законодавства.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За змістом пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, серед іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту пункту 2 статті 3 зазначеного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищезазначене, з акта перевірки № 1976/22-1/31601005 від 21.03.2013 року вбачається, що висновки перевірки зроблені лише на підставі акту перевірки від 25.11.2011 року № 363/23-6/37244906, даних інформаційних баз, податкових декларацій без врахування інших документів, обов'язкових для проведення такої перевірки. Проаналізувавши зміст акту перевірки, суд встановив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

При цьому, перевіряючою в акті перевірки фактично підтверджено отримання позивачем товару (кондиціонерів та насосу), однак зазначено про таке отримання від невстановлених осіб. Сам же висновок про неотримання товару від контрагента ґрунтується лише на даних акту перевірки № 1976/22-1/31601005 від 21.03.2013 року, з якого при цьому вбачається, що перевірку фактично не проведено у зв'язку із незнаходженням підприємства за податковою адресою. При цьому перевіряючою в зазначеному аспекті не надано оцінки фактичного виконання договору перевезення, який укладений з ФОП ОСОБА_1

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

В даному випадку податковий орган обмежився посиланням на акт іншої перевірки та без самостійного дослідження господарської операції дійшов хибного висновку про безтоварність укладеного позивачем із ТОВ «Профіелектронік» правочину.

При цьому суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Таким чином, висновки перевіряючої щодо безпідставного формування ТОВ «Югком» податкового кредиту і валових витрат, які підтверджені договорами поставки та перевезення, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актом виконаних робіт, які складені належним чином і відповідають вимогам ведення бухгалтерського обліку, з мотивів непідтвердження отримання товару неналежно оформленими транспортними накладними - є необґрунтованими. Так, наявність недоліків в наявних у позивача товарно-транспортних накладних в даному випадку не може слугувати підставою для позбавлення підприємства права на податковий кредит та на формування валових витрат. Адже товарно-транспортні накладні є обов'язковими для застосування відправниками та одержувачами вантажів, позаяк слугують підставою для проведення розрахунків за договором перевезення. В спірних же правовідносинах не оцінюється правомірність формування ТОВ «Югком» даних податкового обліку за операцією з перевезення товарів.

Факт отримання товару підтверджений достатніми та належними доказами та не потребує додаткових. Необхідність підтвердження отримання товару додатковими доказами, як то довіреності, виникала б за умови відсутності інших первинних бухгалтерських документів; наявність зазначених документів не є обов'язковою для договору поставки. У суду немає об'єктивних підстав ставити під сумнів надані представником позивача докази.

Товарність правочину також підтверджується подальшою реалізацією придбаних позивачем від ТОВ «Профіелектронік» товарів - ТОВ «Анкор», ТОВ «Арбат плюс» та ТОВ «Комфорт-Сервіс» із відповідним нарахуванням податкових зобов'язань.

Згідно з п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Беручи до уваги понесені ТОВ «Югком» витрати в розмірі 19850 гривень за договором № 110601-18 від 01.06.2011 року, що підтверджується первинною документацією, позивачем обґрунтовано віднесено зазначену суму до валових витрат, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про безпідставність тверджень в акті перевірки про порушення позивачем п.135.5 ст.135 ПК України при формуванні валових витрат.

Отже податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № 0001012210, яким ТОВ «Югком» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 4566 гривень - є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Пункти 198.1 і 198.2 ст.198 ПК України визначають з яких господарських операцій і коли виникає у платника податків право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Таке право виникає, у тому числі, в разі придбання товарів та послуг. Датою виникнення такого права платника податку вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг); дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Визнаючи правочин з поставки непродовольчих товарів побутового призначення нікчемним, податковий орган не аргументував висновок щодо безпідставного формування кредиту TOB «Югком» відповідними положеннями Податкового кодексу України. При цьому продавець - ТОВ «Профіелектронік» - склав та належним чином оформив податкові накладні; проведені операції були підтверджені відповідними бухгалтерськими та податковими документами

Беручи до уваги сплачений ТОВ «Югком» в складі ціни послуг ПДВ в розмірі 3308 гривень, позивачем обґрунтовано та у відповідності до вимог чинного податкового законодавство віднесено зазначену суму до податкового кредиту, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про безпідставні твердження в акті перевірки про порушення позивачем п.198.1 ст.198 ПК України при формуванні ним податкового кредиту з ПДВ.

Отже податкове повідомлення-рішення від 05.04.2013 року № 0001022210, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3308 гривень і застосовано штрафні санкції в сумі 1102 гривень, також є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті рішень діяв у непередбачений законодавством спосіб, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Югком» задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 05.04.2013 року №№ 0001012210, 0001022210.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 22 травня 2013 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк