№ 31307111, 15.05.2013, Lviv District Administrative Court

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року № 813/1707/13-а

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого - судді Гулкевич І.З.,

за участю секретаря - Капустинської Н.М.,

за участю:

представника позивача Водолазського Д.Д.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2, третя особа на стороні відповідача без заявлення самостійних вимог на предмет спору Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор» про стягнення коштів у сумі 601,58 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2013 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів у сумі 601,58 грн . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в період перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітний та одержуючи допомогу, виконував послуги та отримував дохід по виконанню Договору. Оскільки відповідач не міг підпадати під категорію безробітного та отримувати допомогу з безробіття, то зазначені кошти підлягають до стягнення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, причини неявки не повідомив, належним чином повідомлений.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши зібрані по справі докази, на яких ґрунтується позов, з»ясувавши всебічно і повно дійсні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Пунктом 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 р. №803-XII (чинного до 01.01.2013 року) передбачено, що зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі. Згідно з статтею 2 цього Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 р. №5067-VI (чинного з 01.01.2013 року) зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі, а також діяльність членів однієї сім'ї, які здійснюють господарську діяльність або працюють у суб'єктів господарювання, заснованих на їх власності, у тому числі безоплатно.

Згідно з частиною 1 статті 4 цього Закону до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2012 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського міського центру зайнятості в пошуках роботи та 19.04.2012 року йому надано статус безробітного на підставі власноручно підписаної заяви.

За час перебування на обліку ОСОБА_2 отримував у центрі зайнятості матеріальне забезпечення та соціальні послуги, зокрема йому було виплачено допомогу з безробіття.

Згідно пункту 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-III застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частина 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», передбачає, що сума виплаченого забезпечення застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

На виконання своїх повноважень, позивачем було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», про що складено Акт № 29 від 15.01.2013 року.

За результатами розслідування було встановлено, що ОСОБА_2, будучи зайнятою особою, а саме надаючи послуги по Договору № 30 від 01.06.2012 року, укладеного з ЛКП «Львівавтодор» та акту про прийняття-передачі наданих послуг від 21.06.2012 р. не міг підпадати під категорію безробітного, отримувати соціальні послуги та матеріальне забезпечення.

Оскільки з 01.06.2012 року по 20.06.2012 року відповідачу здійснено нарахування та виплату допомоги з безробіття в сумі 601,58 грн., що підтверджується розрахунком, така допомога підлягає поверненню.

З матеріалів справи встановлено, що відповідачу надіслано претензію № 13/365 від 18.01.2013 р. щодо відшкодування коштів у сумі 601,58 грн., проте дана претензія залишена без задоволення.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Доказів вжиття відповідачем заходів щодо погашення заборгованості суду не представлено.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані матеріалами справи і підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог статті 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст. ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 160-163, 183-2, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Львівського міського центру зайнятості (р/р 37170001000584, ГУДКС у Львівській області, МФО 825014, код ЗКПО 25555035) кошти в сумі 601,58 грн. (шістосот одна гривня 58 коп.).

Судові витрати з сторін не стягуються.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлений 21 травня 2013 року.

Суддя Гулкевич І.З.