Справа № 2018/19364/2012
н/п 2/640/746/13
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2013 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Сенаторова В.М.
при секретарі Русановій Н.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просить розірвати шлюб, який був зареєстрований 22.12.2007 року з відповідачем ОСОБА_2, у Дзержинському відділі реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1041.Від шлюбу подружжя має дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Позивач посилається на те, що спільне життя з відповідачем не склалося, у звязку з різними поглядами на життя, а також у звязку з відсутністю взаємоповаги та взаємопорозуміння. Фактичні шлюбні відносини припинені 08.01.2012 р., з цього часу подружжя мешкає окремо, спільного сімейного бюджету не існує, спільне господарство не ведеться. Неодноразові спроби щодо примирення сторін не призвели до позитивних результатів. Позивач вважає спільне проживання та збереження шлюбу неможливим. Дитина на теперішній час мешкає разом з матірю та знаходиться на повному її утриманні.
Позивачка у судове засідання зявилась, позовні вимоги підтримала.
Відповідач в судове засідання з'явився, проти позову про розірвання шлюбу не заперечував.
Суд, вислухавши думку позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Сторони зареєстрували шлюб 22.12.2007 року. /а.с.5/
Від шлюбу подружжя має дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. /а.с.8/
В судовому засіданні встановлено, що на протязі тривалого часу шлюб існує формально, з 08.0.2012 р. подружжя мешкає окремо, бажання зберегти сімю у позивача немає, неодноразові спроби щодо примирення позитивних результатів не дали.
Вимоги щодо поділу спільного майна при даному провадженні не розглядались. Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 15.03.2013 р. у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ майна відмовлено та розяснено право на звернення з вказаним позовом у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таким чином, зясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позовних вимог про розірвання шлюбу, встановивши, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, суд вважає за необхідне розірвати даний шлюб.
При укладенні шлюбу ОСОБА_1 прізвище не змінювала, тому після розірвання шлюбу у ОСОБА_1 залишається прізвище ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218, ЦПК України, ст. ст. 110,112 СК України, суд,
ВИРІШИВ :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 22.12.2007 року Дзержинським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1041.Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище ОСОБА_1.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
СУДДЯ
The court decision No. 31173501, Kyivskyi District Court of Kharkiv City was adopted on 15.03.2013. The procedural form is Civil, and the decision form is Decision. On this page, you will find useful information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful information quickly.
This decision relates to case No. 2018/19364/2012. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: