Court ruling № 3110499, 18.03.2008, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2008 року № К-38943/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Пилипчук Н.Г.

при секретарі судового засідання: Патюк А.О.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 р.

та постановугосподарського суду м. Києва від 21.09.2006 р.

у справі№ 32/391-А господарського суду м. Києва

за позовомДержавного комунального підприємства кінотеатр «Росія»

доДержавної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

провизнання недійсним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду м. Києва від 21.09.2006 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 р., задоволено позовні вимоги Державного комунального підприємства кінотеатр «Росія» та визнано недійсним рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва № 0000832304/0 від 21.04.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 629490 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивач, як видовищний заклад, при здійсненні продажу квитків, у відповідності до п. 4 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Деснянському районі м. Києва оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішенняі ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини справи.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового обігу субєкта підприємницької діяльності: господарської одиниці - кінотеатру, що належить ДКП кінотеатр «Росія», за результатами якої був складений акт перевірки № 1888/23-3/21619554 від 12.04.2006 р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 1, п. 2, п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок непроведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій, невидачу відповідного розрахункового документа та невикористання КОРО та розрахункової книжки при здійсненні реалізації квитків на демонстрацію (публічний показ) фільмів.

У додатку до акта перевірки вказано, що у підприємств, які виготовляли позивачу квитки для демонстрування фільмів - ЗАТ «Книга» та ЗАТ «Укравторесурс» відсутні ліцензії на провадження господарської діяльності з виготовлення бланків цінних паперів, а тому квитки, які використовувались позивачем, не є бланками суворої звітності, у звязку з чим, позивач при здійсненні продажу квитків повинен був застосовувати реєстратор розрахункових операцій, видавати розрахункові документи та використовувати розрахункову книжку як це передбачено п. 1, п. 2, п. 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

За результатами перевірки, відповідно до п. 1, п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», податковим органом прийнято рішення від 21.04.2006 р. № 0000832304/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 629 490 грн., в тому числі 629 150 грн. - пятикратний розмір вартості наданих послуг (125830,00 грн. х 5) та 340,00 грн. - за невикористання РК чи КОРО.

Згідно пунктів 1, 2, 5 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 р. № 265/96-ВР субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити, розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки із додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Відповідно до п. 4 ст. 9 вказаного Закону при продажу квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.

Як встановлено судами, позивач згідно із Державним класифікатором України 009-96 «Класифікація видів економічної діяльності» (КВЕД) здійснює господарську діяльність за кодом КВЕД 92.13.0 «Демонстрація кінофільмів», що підтверджується довідкою Головного управлінням статистики у м. Києві від 19.12.2005 р. № 195. Вказаний вид діяльності, відповідно до Таблиці відповідності кодів ЗКГНГ кодам КВЕД, затвердженої та введеної в дію наказом Держстандарту України від 22.10.1996 р. № 441, відповідає коду 93612 «Кінотеатри».

Частиною 1 ст. 21 Основ Законодавства України про культуру передбачено, що здійснення діяльності у сфері кіно-відеопрокату є видом діяльності закладу культури

В п. 2.2 Статуту позивача зазначено, що він є кінотеатром. Основною метою діяльності позивача є кінообслуговування населення шляхом платного показу кінофільмів, сприяння підвищення якості та конкурентноздатності українського кіно, пропаганда кращих творів українського та світового кіно, організація роботи по використанню кіно та відеофільмів, вдосконалення форм кінообслуговування населення міста.

Отже, у відповідності до п. 4 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач, як видовищний заклад, при здійсненні продажу квитків не повинен застосовувати реєстратор розрахункових операцій.

Судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» не міститься будь-яких вимог щодо бланків квитків на відвідування видовищних закладів та порядку їх виготовлення.

Відсутність ліцензії на виробництво бланків квитків може свідчити лише про порушення виробником положень Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та є підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої вказаним Законом. Зазначена обставина не свідчить про порушення позивачем положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності у відповідача підстав для застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірного рішення № 0000832304/0 від 21.04.2006 р. узгоджується з обставинами у справі та відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, а тому підстав для скасування чи зміни постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2006 р. та постанову господарського суду м. Києва від 21.09.2006 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Костенко М.І.

(підпис) Пилипчук Н.Г.