Court ruling № 31067458, 24.04.2013, Kherson Regional Court of Appeal

24.04.2013

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/791/1524/2013 Головуючий в І інстанції Заболотний В.М. Категорія 41 Доповідач: Колісниченко А.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого:Колісниченка А.Г.,суддів:Капітан І.А., Вадзінського П.О.,при секретарі:Герасименко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 28.03.2013 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні квартирою,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 28.03.2013 року позов ОСОБА_6 задоволено у повному обсязі. ОСОБА_5 зобов'язано звільнити належну ОСОБА_6 на праві власності, двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та повернути ОСОБА_6 ключі від квартири за вказаною вище адресою, а також стягнути судові витрати у розмірі 94, 10 грн.

Не погодившись з таким рішенням ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції просить його скасувати та ухвалити нове рішення , яким позивачці у задоволенні її вимог відмовити.

Апелянтка, у судовому засіданні на задоволенні скарги наполягала, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7, у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, учасників процесу, які з'явились до суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції,у визначених цивільно-процесуальним законом межах, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що 09.07.2008 року між ОСОБА_6, яка є власницею двокімнатної квартири АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 було укладено попередній договір щодо укладення між сторонами не пізніше 30.09.2008 року договору купівлі-продажу вказаної квартири. При цьому, ОСОБА_6 передала ОСОБА_5 ключі від квартири, а остання частково оплатила обумовлену сторонами вартість квартири. 29.09.2008 року сторони уклали договір про внесення змін до договору від 09.07.2008 року, яким перенесли дату остаточного виконання зобов'язання сторонами на 09.10.2008 року. Після цього сторонами неодноразово вносились зміни до попереднього договору від 09.07.2008 року, якими переносились строки виконання зобов'язань. Останній строк виконання було визначено сторонами - 07.09.2011 року, однак відповідачкою своєчасно це зобов'язання не виконано, внаслідок чого ОСОБА_6 звернулась до ОСОБА_5 із вимогою про повернення їй квартири і передачу ключів, чого остання не виконала. Названі обставини підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 28.11.2012 року визнано недійсним договір від 07.10.2008 року про внесення змін до попереднього договору від 09.07.2008 року та стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 91 446 доларів США, що еквівалентно 730 927,87 грн. , сплачених останньою за договором від 09.07.2008 року.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки зобов'язання сторін за попереднім договором від 09.07.2008 року припинились в силу положень ч.3 ст.635 ЦК України, а окрім того на користь відповідачки з позивачки стягнуті всі передані за договором кошти, то будь-яких передбачених законом підстав для утримання у своєму володінні квартири належної позивачці у відповідачки немає. За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6 та їх задоволення.

Доводи апелянтки ОСОБА_5 на наявність у неї, передбаченого ст. 594 ЦК України права на притримання речі, належної відповідачці колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону. Так, нормою ч.1 ст.594 ЦК України передбачено, що правом притримання речі наділений кредитор у зобов'язанні, який правомірно володіє річчю. Однак, у спірних правовідносинах ОСОБА_5 не виступає кредитором по відношенню до ОСОБА_6, оскільки договірні зобов'язання між ними припинені, а окрім того вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 вже забезпечені наявністю рішення суду про стягнення суми. Питання ж щодо забезпечення інтересів стягувача у процесі виконання рішення суду вирішуються в іншому передбаченому законом порядку.

Зважаючи на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції, а відтак і для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В АЛ И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 28.03.2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: