Decree № 310545, 14.11.2006, Commercial Court of the Autonomous Republic of Crimea

Approval Date
14.11.2006
Case No.
15235-2006а
Document №
310545
Form of legal proceedings
Economic
Companies listed in the text of the court document
State Coat of Arms of Ukraine

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.11.2006

Справа №2-25/15235-2006А

За позовом ТОВ „Альянс-СВ” (м. Сімферополь, вул.Генерала Васильєва,27-а)

До відповідача ДПІ в м. Сімферополі (м.Сімферополь, вул.. М.Залкі,1\9)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - ВАТ «Сімферопольський моторний завод» ( м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 27-а)

Про визнання протиправними та скасування акта перевірки та податкових повідомлень-рішень

Суддя М.В. Маргарітов

При секретарі І.К.Діланян

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – Качуровський К.А., предст., дов у справі.

Від відповідача – Рибалко Ю.Л., ст. держ. подат. інспектор, дов у справі.

Від третьої особи- Воробйова Н.В., предст.,дов у справі.

Сутність спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до ДПІ в м. Сімферополі про визнання протиправними і скасування акту перевірки від 17.08.2006р., податкових повідомлень-рішень № 0011642301/0 від 01.09.2006р. про донарахування податку на прибуток 10336грн. та застосуванню штрафних санкцій у сумі 2067грн. і № 0011632301\0 від 01.09.2006р. про донарахування податку на додану вартість у сумі 17339грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 8670грн.

Відповідач – ДПІ в м. Сімферополі проти позову заперечує за мотивами, викладеними у відзиві на позов (л.спр. 71-73)

Ухвалою від 30.10.2006р. суд залучив для участі у справі в якості третьої особи ВАТ «Сімферопольський моторний завод».

Згідно з п. 6 Закону України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” № 2953-ІV від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р. (1798-12), вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані документи, заслухавши представників сторін, суд –

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-СВ» зареєстровано як суб’єкт підприємницької діяльності -юридична особа рішенням виконкому Київської районної ради м. Сімферополя та узято на податковий облік в ДПІ в м. Сімферополі.

17.08.2006р. ДПІ в м. Сімферополі провела позапланову перевірку ТОВ «Альянс-СВ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2003р. по 31.03.2006р., про що складений акт № 4745/23-2/25623937 від 17.08.2006р.

Згідно акту встановлений факт взаємостосунків «Альянс-СВ» (ЄДРПОУ 25623937) з Підприємством «Надія» ( ЄДРПОУ 31336446).

А саме, в періоді, що перевіряється, з 01.04.2006г. ТОВ «Альянс - СВ» були придбані в лютому 2006г. матеріали і комплектуючі у підприємства «Надія» на загальну суму 104030,00 грн., зокрема ПДВ -17 338,39 грн. згідно податкової накладної №24/06 від 13.02.2006г.

За відомостями ДПІ посадові особи Підприємства «Надія» формували свої валові витрати (придбання товарів, матеріалів) шляхом оформлення прибуткових первинних документів від суб'єктів господарської діяльності, чиї статутні документи визнані недійсними з моменту державної реєстрації. В акті перевірки було відображено, що відповідно до норм ст. 41 Цивільного кодексу України передбачене, що особа, що укладає угоду, повинна володіти необхідним об'ємом цивільної правової дієздатності, а цивільна дієздатність юридичної особи відповідно до ст. 26 Цивільного Кодексу України виникає після її державної реєстрації у встановленому Законом порядку.

Оскільки на думку ДПІ на момент укладення угод фірми - ТОВ «Ерматекс», ТОВ «Постачальник - ПТК», ТОВ «Торгцентр - БГТ», ТОВ «Леокс», ТОВ «ДОН ВЕН», не мали належної правової дієздатності, всі угоди укладені від їх імені є недійсними, як невідповідні вимогам Закону і не можуть створювати права і обов’язки, передбачені Законом. У зв’язку з вищевикладеним ДПІ зробило висновок про те, що оскільки вищезгадані Фірми ніяких матеріалів і комплектуючих не реалізувало на адресу Фірми ТОВ «Надія», Фірма «Надія» не могла реалізовувати матеріали і устаткування Фірми ТОВ «Альянс-СВ», таким чином, підприємство «Надія»незаконно формувала податковий кредит і валові витрати, чим ухилялося від оплати до бюджету податку на додану вартість, і податку на прибуток в особливо крупних розмірах. На цих підставах ДПІ також зробило висновок про те, що угода між Підприємством «Надія» і ТОВ «Альянс-СВ» є сумнівною фінансовою операцією.

Також, ДПІ були зроблені висновки про те, що ТОВ «Альянс-СВ» завищені валові витрати у розмірі 86 692,00 грн., і неправомірно внесена в податковий кредит сума ПДВ у розмірі 17 338,39 грн. за лютий 2006р., а в результаті зменшений податок на прибуток за 2005-2006р.р. на суму 10366,00грн. та зменшений податок на додану вартість за 2005 рік на суму 17418,00 грн.

На підставі акту перевірки від 17.08.2006р. ДПІ в м. Сімферополі винесла податкові повідомлення-рішення № 0011632301/0 від 01.09.2006г. про нарахування податкових зобов'язань по ПДВ у сумі 17339,00 грн. та застосуванню штрафних санкцій в сумі 8670,00 грн., а також №0011642301/0 від 01.09.2006г. про нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток у сумі 10336,00 грн. та застосуванню штрафних санкцій в сумі 2067,00 грн.

Позов підлягає задоволенню частково у зв’язку з наступним.

Між ТОВ «Альянс - С.В.» та Підприємством «Надія» був укладений договір купівлі-продажу товарів б/н від «09» лютого 2006г. про поставку продукції на користь ТОВ «Альянс - СВ». Відповідно до згаданого договору на користь ТОВ «Альянс - СВ» була поставлена продукція на загальну суму 105 070,64 грн. Зобов'язання за згаданим договором виконані в повному обсязі та належним чином. Розрахунок по договору проведений в повному обсязі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки Підприємства «Надія» платіжними дорученнями №13 від 16 лютого 2006г., на суму 54 066,00 грн., №12 від 15 лютого 2006г., на суму 29 300,34 грн., № 11 від 13 лютого 2006г., на суму 20 664,00 грн. Отримання матеріалів ТОВ «Альянс-СВ» підтверджується накладною №24/06 від 13 лютого 2006г. По згаданій операції, належним чином, і з дотриманням всіх вимог законодавства виписана податкова накладна № 24/06 від 13.02.2006р.

Більш того, одержана ТОВ «Альянс-С.В.» продукція була в подальшому реалізована на користь ВАТ «Сімферопольський моторний завод» згідно рахунку, накладній № РН-0000002 від 15.02.2006г., і довіреністю сер. ЯЛС № 684741 від 06 лютого 2006г., виписана податкова накладна №2 від 15.02.2006г. Зобов'язання по згаданій угоді так само виконані в повному обсязі і належним чином. За одержану продукцію ВАТ «Сімферопольський моторний завод» сплатив на користь ТОВ «Альянс - С.В.» в сумі 105 070,64 грн., шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Альянс - С.В.» платіжними дорученнями №330 від 13.02.2006г, на суму 50 000,00 грн., №354 від 14.02.2006г., на суму 55 070,64 грн.

Підприємство «Надія» на цей час значиться в Єдиному державному реєстрі, статутні документи Підприємства не визнані недійсними і його державна реєстрація не скасована.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» М283/97-ВР від 22.05.1997г. «....до складу валових витрат включається сума будь-яких витрат пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)...». Не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами.

Таким чином висновок ДПІ про завищення валових витрат і неправомірне донарахування ПДВ необгрунтований, оскільки всі необхідні документи, оформлені належним чином, були представлені при проведенні перевірки, оскільки єдиним встановленим законом підставою, що дає право на віднесення суми до складу податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, а на момент виписки податкової накладної Підприємство «Надія» було зареєстровано органами ДПІ у встановленому законом порядку. Крім того, договір між ТОВ «Альянс-СВ» і Підприємство «Надія» недійсним не визнаний, та має юридичну силу по цей день.

Також, відповідно до положень Закону «Про податок на додану вартість» сума ПДВ, включена в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.

З цього виходить, що органи ДПІ не мають права вимагати від добросовісного платника податків контролювати сплату податків іншими платниками податків -контрагентами.

В той же час, згідно даних податкової міліції в м. Сімферополі, встановлено, що Підприємство „Надія” мало відносини з фірмами: ТОВ „Постачальник-ПТК”, ТОВ „Ерматекс”, ТОВ „Леокос”, ТОВ „Дон-Вен”, ТОВ „Торг центр-БГТ”, статутні документи та свідоцтва про платників ПДВ яких рішеннями судових органів визнані недійсними, оскільки реєстрація цих фірм відбувалась на підставних осіб, які, підписуючи документи на реєстрацію підприємства, не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не одержували, ніякої господарської діяльності не здійснювали.

У зв’язку з цим ДПІ вважає, що на момент укладення угод вказані фірми не мали дієздатності, передбаченої ст.. 41 ЦК України (в ред. 1963р.), у зв’язку з чим всі укладені ними угоди є недійсними в розумінні ст. 48 ЦК України (в редакції 1963р.) як такі, що не відповідають вимогам Закону, і не можуть породжувати правових наслідків, передбачених Законом.

Отже, на думку відповідача, вказані фірми насправді не реалізовували товар Підприємству „Надія”, які, в свою чергу, не реалізовували його ТОВ «Альянс-СВ».

У зв’язку з цим ДПІ в м. Сімферополі вважає неправомірним віднесення позивачем витрат по даним операціям до складу валових витрат, а сплаченого у складі вартості товару ПДВ – до складу податкового кредиту, що і стало підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

У відзиві на позов відповідач також посилається на п.п. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та вказує, що згідно з даною нормою відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не самого факту існування зобов’язань по сплаті ПДВ в ціні товару.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Пункт 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як передбачено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, за змістом цієї норми, підставою для невключення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.

Проте, як свідчить акт перевірки, відповідачем були досліджені відповідні документи, що підтверджували здійснення господарських операцій з Підприємством „Надія”, а саме: угоди, накладні, податкові накладні, рахунки, докази здійснення оплати, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” щодо первинних облікових документів (ст. 9 Закону), а тому їх слід вважати належними доказами валових витрат.

Пункт 5.11 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” також вказує, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За таких обставин справи, суд вважає, що позивач правомірно відніс понесені за цими операціями купівлі-продажу витрати до складу валових витрат та вважає неправомірними доводи відповідача про те, що недійсність вищезазначених угод витікає з недійсності угод, укладених Підприємством „Надія” з фірмами, статутні документи яких рішеннями судових органів визнані недійсними, а саме: ТОВ „Постачальник-ПТК”, ТОВ „Ерматекс”, ТОВ „Леокос”, ТОВ „Дон-Вен”, ТОВ „Торг центр-БГТ”.

Крім того, суду не було надано і доказів того, що укладені між цими контрагентами угоди купівлі-продажу визнані в судовому порядку недійсними.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, висновки перевіряючих про не підтвердження понесених витрат первинними документами не відповідають дійсності і носять характер припущення, що не допускається відповідно до п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією і законами України.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 та п.п. 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що виразилося у заниженні податкових зобов’язань з ПДВ в розмірі 16763,91грн. по спірним операціям з придбання товару у Підприємства „Надія”.

Так, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з, в тому числі, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). В свою чергу, в розумінні даного Закону, податкові накладні можуть бути виписані виключно особами, які є платниками ПДВ.

Як свідчать матеріали справи, податковий кредит позивача по спірним операціям протягом періоду, що перевірявся, підтверджується відповідними податковими накладними, виписаними платником ПДВ – Підприємством „Надія” та були досліджені перевіряючими при перевірці.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість» та виписані відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р. з наступними змінами і доповненнями.

Крім того, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону визначає, що якщо платник податку придбає (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, всі суми, що сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів або послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, відносяться до податкового кредиту.

Правомірність віднесення сплачених за спірними операціями сум до валових витрат встановлена судом.

Крім того, судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивачем було здійснено продаж отриманого по спірним операціям товару і отриманий у складі вартості товару ПДВ віднесено до податкових зобов’язань, про що свідчать данні реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Проте, вказана обставина, в порушення п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, згідно з яким сума податку, що належить до сплати, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду і сумою податкового кредиту такого звітного періоду, також не врахована відповідачем.

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов’язує органи державної влади, органи місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти тільки з підстав, в межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів того, що донарахування позивачу податку на прибуток та ПДВ, та як слідство, застосування штрафних санкцій, спірними податковими повідомленнями-рішеннями здійснено обгрунтовано, ДПІ в м. Сімферополі суду не надано.

Твердження відповідача, що операція між позивачем та підприємством «Надія» є безтоварною спростовується документами третьої особи, відповідно яким металеві вироби, отримані ВАТ «Сімферопольський моторний завод» від позивача використовувалися їм у власній господарський діяльності.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень.

Відносно визнання протиправним та скасування акту перевірки від 17.08.2006р. суд зазначає, що акт є лише висновком перевіряючих і не може розглядатися судом як рішення органу владних повноважень, у зв’язку з чим в цієї частині суд закриває провадження по справі на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Оскільки п. 2 ч. 3 розділу VII КАС України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно п.п. б п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3, 40 грн., зайво сплачене держмито у сумі 166,60 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України, відповідно до п.2 ст. 89 КАС України по його заяві.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 1,70грн. з Державного бюджету України на підставі ч.3 ст. 94 КАС України пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова викладена у повному обсязі 20.11.2006р.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 94, 98,п.1 ч.1 ст. 157, 160- 164 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення № 0011642301/0 від 01.09.2006р. і № 0011632301\0 від 01.09.2006р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Альянс-СВ» (95040, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 27-а, код ЄДРПОУ 25623937) 1,70 грн. державного мита.

4. В іншій частині позову провадження по справі закрити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Маргарітов М.В.

Previous document : 310544
Next document : 310546