№ 31002946, 29.04.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/1873/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Павлюк К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «ЮНІСТЬ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року №0000672240, -

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «ЮНІСТЬ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року №0000672240.

В судовому засіданні 23.04.2013 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що позивач в перевірені податкові періоди мав господарські відносини з Малим підприємством ТОВ «ГАМАЛС», оплатив отримані від нього послуги, в тому числі суми ПДВ, отримав від нього податкові накладні, в зв’язку із чим правомірно сформував податковий кредит з ПДВ у зазначених податкових періодах. Представник відповідача був заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що представником позивача не надано доказів фактичного виконання укладених позивачем угод, а згідно залученого протоколу допиту засновника контрагента витікає, що він взагалі не підписував жодних документів первинного бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

На підставі наказу керівника ДПІ на проведення перевірки від 31.01.2013 року №290 (а.с.181) та направлення на проведення перевірки (а.с.182-183) посадовими особами відповідача в період з 01.02.2013 року по 07.02.2013 року була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з Малим підприємством ТОВ «ГАМАЛС» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт №722/22-4/35818414 від 14.02.2013 року (а.с.12-20), на підставі якого було встановлено заниження податок на додану вартість на суму 30504,00 грн., у зв’язку із порушенням позивачем положень п.п.198.1,198.2,198.3,198.6, п.198 ст.198, Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 27.02.2013 року прийняте податкове повідомлення-рішення №0000672240 (а.с.28) про нарахування податкового зобов’язання з ПДВ на суму 30504,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 15252,00 грн.

Представник позивача не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішенням оскільки вважає, що операції по поставці позивачу послуг з боку контрагента МП ТОВ «ГАМАЛС» підтверджені наданими суду первинними бухгалтерськими документами, мали фактичний характер, а тому позивач правомірно сформував суми податкового кредиту з ПДВ у вказаних податкових періодах на підставі факту проведення оплати вартості послуг, в тому числі ПДВ та отримання від постачальника податкових накладних на відповідні суми.

Представник відповідача – ДПІ у Приморському районі м.Одеси Одеської області ДПС у письмових запереченнях від 02.04.2013 року №14132/9/10-117 (а.с.153-156) зазначив, що хоча суми ПДВ за вказані податкові періоди й була формально сплачена та підтверджена наявними документами, але фактичних доказів поставки товарів (послуг) позивачу його контрагентами надано не було ні під час проведення перевірки ні на теперішній час, при цьому матеріали зустрічних перевірок з контрагентом позивача за господарськими операціями, підтверджують позицію посадових осіб органу ДПС щодо сумнівів товарності вказаних операцій, що позбавляло позивача право на формування податкового кредиту з ПДВ у відповідних податкових періодах.

Розглянувши оскаржені акти суб’єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.3 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до приписів ч.4,5 ст.11 КАС України судом під час офіційного з’ясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

Так, між позивачем та МП ТОВ «ГАМАЛС» був укладений договір підряду №7/06-12 від 07.06.2012 року (а.с.35-38), відповідно до якого позивачу повинні були надані послуги з проведення ремонту фасаду на об’єкті нерухомості Готелю «ЮНІСТЬ», що належить позивачу.

В підтвердження фактичного виконання умов даного договору сторонами, представником позивача надані протоколи договореної ціни, дефектні акти, пояснювальні записки, підсумкові відомості (а.с.42-97), акт здачі-прийняття робіт від 31.08.2012 року (а.с.98), податковими накладними (а.с.99-104).

Вартість поставлених послуг, у тому числі ПДВ була сплачена позивачем на користь постачальника, що підтверджується платіжним дорученням та банківськими виписками про проведення оплати (а.с.105-114).

Лише фактична поставка товарів, їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ надавало позивачу право сформувати а податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання укладених позивачем договору підряду, оскільки згідно Довідки про результати проведення зустрічної звірки ДПІ у Київському районів м.Одеси від 16.01.2012 року №76/23-34/13918998/2 (а.с.157-162), Акту про неможливість проведення зустрічної звірки МП ТОВ «ГАМАЛС» від 23.08.2012 року №1109/22-34/13918998/63 (а.с.163-169), Акту і про неможливість проведення зустрічної звірки МП ТОВ «ГАМАЛС» від 25.10.2012 року №1955/22-34/13918998/102 (а.с.170-177) встановлено, що контрагент позивача МП ТОВ «ГАМАЛС» тривалий час не знаходиться за місцем своєї реєстрації, на цьому підприємстві рахується лише одна особа – директор, у підприємства відсутні основні засоби та транспорт, що унеможливлює виконання ним взятих на себе зобов’язань за договором підряду №7/06-12 від 07.06.2012 року (а.с.35-38).

Представником позивача не надано доказів того, що фактично послуги з ремонту фасаду його будівлі виконувались саме працівниками МП ТОВ «ГАМАЛС» або особами, які залучались цим підприємством в якості субпідрядників, що свідчить про ґрунтовність висновку податкового органу про сумнівність вказаної операції з боку контрагента позивача МП ТОВ «ГАМАЛС» та підтверджують висновок про неможливість виконання ним умов вказаного договору.

Оскільки позивачем не надано доказів фактичного виконання його контрагентом послуг за договором №7/06-12 від 07.06.2012 року (а.с.35-38), сплачені на його користь кошти в оплату вартості цих послуг, в тому числі й ПДВ, згідно положень п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України не надавало право позивачу на віднесення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

Відтак, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не є ґрунтовними, документально не підтверджені та не відповідають чинному законодавству, а отже позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача не підлягають задоволенню на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Готельний комплекс «ЮНІСТЬ» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.02.2013 року №0000672240 – відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 29.04.2013 року.

Суддя Єфіменко К.С.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2013 року.