Court ruling № 30932876, 22.04.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2013 року м. Київ К/9991/61274/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012

у справі № 2а/0470/7433/11

за позовом Приватного підприємства «Мобілочка»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012, задоволено позовні вимоги: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 07.06.2011 № 0001422302.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем документальної невиїзної перевірки позивача з питань правильності формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Проденабторг», складений акт перевірки від 23.05.2011 № 1030/23-2/33474548, в якому встановлено порушення позивачем:

- п. 198.1, 198.6 ст. 198, Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на додану вартість на загальну суму 482 991,81 грн.;

- ч. 1,5 ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного Кодексу України, а саме вчинення таких правочинів, укладених з контрагентами, які порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства та вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

На підставі акта перевірки, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001422302 від 07.06.2011, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 482 992,81 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України, виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Проденабторг» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договором суборенди від 01.12.2010, податковими накладними № 9 від 07.02.2011 на суму 143 865,00 грн., № 36 від 14.02.2011 на суму 166 044,60 грн. та № 68 від 28.02.2011 на суму 2 488 041,26 грн., актами виконаних робіт від 01.02.2011 на загальну суму 243 865,00 грн. та від 28.02.2011 на загальну суму 2 654 085,86 грн., копіями платіжних доручень від 01.02.2011 № 1801 на суму 250 200, 00 грн., від 02.02.2011 № 1865 на суму 323 740,00 грн., від 09.02.2011 № 2275 на суму 331960,00 грн., від 11.02.2011 № 2617 на суму 91 360,00 грн., від 14.02.2011 № 2697 на суму 559180,00 грн.; додатками до договору суборенди від 01.12.2010 та актами приймання-передачі нежитлових приміщень.

Крім того, позивачем доведено факт реального настання правових наслідків щодо укладеного договору суборенди від 01.12.2010, а відтак, вірним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту за лютий 2011 року суми податку на додану вартість в розмірі 482 991,81 грн., на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів.

Доводи відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ТОВ «Проденабторг» судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаного правочину. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договору, укладеного позивачем з ТОВ «Проденабторг», фіктивної господарської діяльності контрагента позивача, відсутність зв'язку укладеної угоди з господарською діяльністю позивача, а також, що укладений правочин порушує публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Інші доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.09.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль