№ 30911795, 18.04.2013, Vinnytsia Administrative Court of Appeal

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/71/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інпекції у м. Чернівцях на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецька пересувна механізована колона № 76" до Державної податкової інпекції у м. Чернівцях про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2013 року товариство з додатковою відповідальністю «Чернівецька пересувна механізована колона №76» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 05.02.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що дії податкового органу по списанню коштів по поточних платежах, відповідно до поданих декларацій з податку на додану вартість в рахунок погашення суми податкового боргу є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам чинного податкового законодавства України, а санкції застосовані податковими повідомленнями-рішеннями є такими, що не суперечать чинному законодавству.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином.

Представник відповідача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Позивач надіслав повідомлення, в якому вказав, що не має можливості взяти участь у розгляді справи, оскільки повноважний представник перебуває у відряджені (в іншому судовому процесі у м. Львові).

Суд апеляційної інстанції вважає, що причини неявки не є поважними, оскільки посилання позивача не підтверджуються ніякими доказами в матеріалах справи.

Колегія суддів вважає на необхідне звернути увагу на те, що позивач є юридичною особою, з певним штатом працівників, а тому не був позбавлений можливості направити в судове засідання іншого уповноваженого представника.

Відповідно до ч.2 ст. 49 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч.1 ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції обставини справи полягають у наступному.

Позивач відповідно до довідки АА №603686 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України зареєстрований виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, як юридична особа 14.09.1994 року №01037595.

З акту камеральної перевірки з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань №1647/15-3/01037595 від 18.12.2012 року вбачається, що декларації по ПДВ позивачем подано №55598 від 21.05.2007 року; №103469 від 21.07.2008 року; №123995 від 20.08.2008 року; №134492 від 22.09.2008 року; №184488 від 20.11.2008 року; уточнюючі розрахунки №165387 від 24.10.2008 року; №10326 від 19.02.2009; №5038 від 30.01.2009 року.

На підставі перевірки відповідачем винесено та надіслано акт перевірки №1647/15-3/01037595 від 18.12.2012 року про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, яким встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 та п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України, а саме позивачем протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідачем на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення форми "Ш" від 28.12.2012 року №0006510152 на суму 182733,22 грн. та №0006500152 на суму 38 936,38 грн.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не мав права визначати розмір податкових зобов'язань на підставі перевірки, яка була оформлена актом №1647/15-3/01037595 від 18.12.2012 року та відповідно приймати податкові повідомлення-рішення, оскільки вони були нараховані поза межами строку давності (1095 днів), тому платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.

Так, податковим органом в акті перевірки №1647/15-3/01037595 від 18.12.2012 року про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання встановлено порушення ТДВ «Чернівецька пересувна механізована колона №76» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. На підставі вказаного акту ДПІ у м. Чернівцях винесено податкові повідомлення-рішення №0006510152 від 28.12.2012 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 182733, 22 грн. та №0006500152 від 28.12.2012 року, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 38936, 38 коп.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.п. 14.1.265 п. 14.1 ст. 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Суд першої інстанції в своїй постанові вказує, що відповідно до п.п. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон) податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Проте, вказана стаття 15 Закону застосовується до правовідносин, які регулюють податкові зобов'язання платника податків, а не до штрафних санкцій (штрафів), які є предметом спору у даній справі. Тому суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, так як у даному випадку правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем підпадають під дію ст. 17 Закону.

Так, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Крім того, п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону узгоджується з положеннями статті 57 ПК України.

Позивач у своїх позовних вимогах вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті щодо узгоджених сум з ПДВ за період з 2006 по 2009 роки, а Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 року, тому є неправомірним застосування норм Податкового кодексу України до вказаних правовідносин.

Колегія суддів не бере до уваги дані доводи позивача, оскільки органом ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення №0006510152 та №0006500152 28.12.2012 року, тобто після набрання чинності Податковим кодексом України, а тому податковий орган правомірно послався на норми останнього у податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення є правомірними та винесеними відповідно вимог чинного законодавства.

За таких обставин, вимоги викладені в позовній заяві не підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

В силу пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 3 ч. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову, з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інпекції у м. Чернівцях задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Чернівецька пересувна механізована колона № 76" до Державної податкової інпекції у м. Чернівцях про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, - скасувати, прийняти нову постанову.

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.