Court ruling № 30908440, 23.04.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" квітня 2013 р. м. Київ К-13876/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючого судді:Вербицької О.В.Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В.,за участю: секретаря - Малюги Ю.В.

представника позивача - Цимбаленка Є.О.

представника відповідача-1 - не з'явився

представника відповідача-2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009 р.

у справі № 11/333-А

за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Гардар», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Колден»

про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва (далі - позивач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гардар» (далі - відповідач-1, ТОВ «Гардар»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Колдун» (далі - відповідач-2, ТОВ «Колден») про визнання недійсними з підстав, передбачених ст. 207, 208 ГК України, укладених між відповідачами правочинів на суму 144 555,09 грн., у т.ч. ПДВ - 24.092,52 грн.

Постановою господарського суду м. Києва від 25.09.2007 р. у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009 р. постанову господарського суду м. Києва від 25.09.2007 р. скасовано. Провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідачі письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена комплексна планова документальна перевірка ТОВ «Гардар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 31.01.2002 по 01.01.2005, за результатами якої, було складено акт № 44/23-05/31808783 від 27.06.2005 р.

В акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «Гардар» пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 та пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим зменшено ТОВ «Гардар» суму податкового кредиту з ПДВ, зокрема за спірним договором з ТОВ «Колден», з тієї підстави, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 22.10.2004 р. визнано недійсними установчі документи ТОВ «Колден» з моменту реєстрації та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Колден» з моменту внесення його в реєстр платників ПДВ, тобто з 23.05.2003 р. Актом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 11.01.2005 № 578/19-4013-1 анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Колдун» з 23.05.2003 р. на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 22.10.2004 р.

Крім того, податковим органом було зроблено висновок про наявність в діях ТОВ «Колден» умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо протиправної спрямованості діяльності ТОВ «Колден» є вирок Дніпровського районного суду у кримінальній справі № 1-367/06 від 23.05.2006, яким визнано гр. ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, що вчинено повторно або заподіяло велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, починаючи з серпня 2003 року між ТОВ «Гардар» та ТОВ «Колден» було укладено низку правочинів на постачання товарів, за якими Відповідач-2 (Постачальник) зобов'язувався поставити товар, а Відповідач-1 (Покупець), відповідно, прийняти та оплатити товар в обумовленому обсязі.

Згідно рахунків-фактур та податкових накладних Відповідач-1 придбав товар у Відповідача-2 на загальну суму 144 555,09 грн., у т.ч. ПДВ у розмірі 24 092,52 грн. сплачений в загальній вартості придбаного товару.

Відповідно до 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Відтак, позови податкових органів про визнання такого правочину недійсним судовому розгляду не підлягають.

Разом з тим, органи державної податкової служби на підставі пункту 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вправі звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо необґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214-215, 220, 221, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

2.Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.03.2009 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов