Court ruling № 30892140, 09.04.2013, Lviv Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 75875/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Румянцевої О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Континіум-Сервіс" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И В :

01 лютого 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Континіум-Сервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Луцька ОДПІ) від 02 листопада 2011 року №000229302 про зменшення суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року в розмірі 666667 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 333334 грн..

Також позивач просив стягнути бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за травень-червень 2011 року в розмірі 458915грн..

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Луцька ОДПІ подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що згідно витягу бюро технічної інвентаризації рішення про державну реєстрацію прийнято 07.09.2011 року, а тому в ТзОВ ,,Континіум-Сервіс" право власності на дане майно виникло 07.09.2011 року. До цього часу позивач не мав права розпоряджатися майном, в зв'язку з чим придбане у ТзОВ Фірма ,,Марія" приміщення не могло використовуватися у його господарській діяльності.

Таким чином, на думку податкового органу, сплачена в ціні придбання приміщення сума ПДВ не має права брати участі у бюджетному відшкодуванні липня 2011 року.

З огляду на викладене Луцька ОДПІ просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить їх відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарга, колегія суддів вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи суд вбачає, що на підставі висновків документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ,,Континіум-Сервіс", оформленої актом №8268/23-3/37259289 від 17.10.2011 року, Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення №0002292301 від 02.11.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2011 року в розмірі 666667 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 333334грн.

Висновки податкового органу базуються на тому, що перевіркою не підтверджено відображене ТзОВ ,,Континіум-Сервіс" у декларації за липень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 666667 грн. та встановлено, що на порушення абз. ,,а" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу (ПК) України товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за липень 2011 року на 666667 грн..

За наслідками апеляційного оскарження рішеннями ДПА у Волинській області та ДПА України скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правомірність формування податкового кредиту підтверджується співвідношенням виду діяльності підприємства з доцільністю придбавання товарно-матеріальних цінностей, а також наявністю мети використання таких товарно-матеріальних цінностей в подальшому для отримання прибутку підприємством.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, суд першої інстанції встановив, що згідно укладеного між ТзОВ ,,Континіум-Сервіс" та ТзОВ Фірма ,,Марія" договору купівлі-продажу ВРК №217605 від 15.06.2011 року, позивач придбав нежитлову будівля площею 135,8 кв.м., що розташована за адресою: м.Київ, Столичне шосе, 96. Вартість майна складає 5050000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 841666,67 грн..

На виконання умов договору позивач перерахував продавцю кошти в сумі 4000000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 97 від 22.06.2011 року, № № 100, 101,102 від 23.06.2011 року, а продавець видав податкові накладні № 107 від 22.06.2011 року, № № 108, 109,110 від 23.06.2011 року на загальну суму 4000000 грн., в т.ч. ПДВ - 666667 грн..

29.06.2011 року між позивачем та ТзОВ ,,Золотий екватор" укладено договір оренди №382 нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м.Київ, Столичне шосе, 96 з орендною платою 19150 грн. за один місяць.

Статтею 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів ( п. 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п. 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.2).

Таким чином, позивач придбав основні засоби - нежитлове приміщення з метою використання його у своїй статутній господарській діяльності (здавання майна в оренду), що підтверджується належними первинними документами бухгалтерського обліку, сплатив ПДВ в ціні придбаного майна, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності віднесення цих сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Доводи податкового органу щодо виникнення у позивача права власності на дане майно лише 07.09.2011 року, апеляційний суд визнає безпідставними, оскільки Податковий кодекс пов'язує виникнення право на податковий кредит лише з перерахуванням коштів або отримання податкової накладної.

При цьому не має значення чи використовувалось майно в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду.

Визнавши протиправним податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності до приписів ст. 200 Податкового Кодексу України, прийняв рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Доводи апеляційної скарги не містять доказів на спростування висновків суду першої інстанції, а тому скарга є безпідставною та такою, що не належить до задоволення.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2012 року у справі № 2а/0370/249/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Ухвала в повному обсязі складена 15 квітня 2013 року.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й.Коваль