Decision № 3085220, 19.02.2009, Commercial Court of Luhansk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.09 Справа № 13/230

За позовом державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд», м. Київ

до дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Солідарненський елеватор», с. Солідарне Білокуракінського району Луганської області

про стягнення 444360 грн. 76 коп.

Суддя Яресько Б.В.

Представники:

Від позивача

Єрохін Я.М. дов. № 7 від 02.02.2009 р.

Від відповідача

Чорнуха І.П. дов. б/н 01.02.2009 р. Артемов І.В. представник за дов. № 05.02.09

У засіданні брали участь:

Секретар судового засідання Хухрянська І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення збитків завданих нестачею зерна при зберіганні в сумі 444360 грн. 76 коп.

Представник позивача позов підтримав.

У судовому засіданні 26.01.2009 р. була оголошена перерва до 05.02.2009 р.

05.02.2009 р. відповідач позов визнав частково в сумі 425503 грн. 78 коп., заперечує проти стягнення 18856 грн. 98 коп. посилаючись на відсутність доказів перерахування зазначених коштів позивачем, у судовому засідання для здійснення звірення розрахунків була оголошена перерва до 19.02.2009 р.

19.02.2009 р. позивач були надані суду документи, що підтверджують факт перерахування відповідачу коштів за зберігання зерна в сумі 18856 грн. 98 коп. Представники відповідача проти факту одержання зазначених коштів заперечень не надали.

Відповідачем заявлене клопотання про розстрочення виконання судового рішення на 4 місяця.

Позивач проти надання розстрочення судового рішення не заперечує.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, виключно на підставі матеріалів, що знаходяться у справі на момент винесення рішення, суд

ВСТАНОВИВ, що в результаті перевірки стану зберігання зерна 04.09.2007 р., яке було передано позивачем відповідачу згідно договорів складського зберігання зерна від 19.09.2006 р. № 1-АФ та 22.09.2006 № 2-АФ було встановлено, що має місце нестача зерна пшениці 3 класу в кількості 403,645 тон на загальну суму 313228 грн. 52 коп., та 4 класу в кількості 161,799 тонн на суму 112274 грн. 66 коп., та відповідно позивачем були оплачені витрати по зберіганню відсутнього зерна по зерну 4 класу на суму 55788 грн. 14 коп., та зерну 3 класу 14268 грн. 84 коп.

Таким чином, в наслідок втрати зерна відповідачем позивачу були завдані збитки на загальну суму 444360 грн. 76 коп.

Відповідач проти зазначених фактів не заперечує.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судом встановлено факт завдання відповідачем позивачу збитків в наслідок неналежного виконання умов договору зберігання в сумі 444360 грн. 76 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідавє на загальних підставах.

Відповідно до положень ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Визначальними та достатніми підставами для відшкодування збитків чинне цивільне законодавство визнає наявність вини порушника договірного зобов'язання у заподіянні збитків (ст.614 Цивільного кодексу України), доведеність їх розміру (ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України) і наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями порушника та понесенням збитків кредитором (ч. 1 ст.22 Цивільного кодексу України).

Господарський кодекс України також передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ст.224 Господарського кодексу України).

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд розстрочує виконання судового рішення на 4 місяця –березень, квітень, травень, червень 2009 року зі сплатою боргу рівними частками.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –4443 грн. 61 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства ДАК «Хліб України»«Солідарненський елеватор»вул. Центральна 1 с. Солідарне Білокуракінського району Луганської області ідентифікаційний код 00957293 на користь державної спеціалізованої бюджетної установи «Аграрний фонд»м. Київ, вул.. Б. Грінченко 1 ідентифікаційний код 33642855 збитки в сумі 444360 грн. 76 коп., розстрочивши виконання рішення в частині стягнення збитків на 4 місяця зі сплатою до 31 березня 2009 року –111090 грн. 19 коп., до 30 квітня 2009 р. –111090 грн. 19 коп., до 31 травня 2009 р. –111090 грн. 19 коп., та 30 червня 2009 р. –111090 грн. 19 коп.; державне мито у сумі –4443 грн. 61 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., наказ видати.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

24 лютого 2009 року