№ 30848603, 01.03.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/282/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лобана Д.В.,

при секретарі Романенко Л.Л.,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Дрінкс Україна" до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Дрінкс Україна» (далі - ДП «Дрінкс Україна») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Ніжинська ОДПІ) від 24.10.2012 № 0000402200, від 24.12.2012 № 0000542200, № 0000552200 та № 0000562200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, на думку позивача, були порушені вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим податковий орган під час перевірок дійшов необґрунтованих висновків, які покладені в основу податкових повідомлень-рішень. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово - господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Відповідачем було проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Дрікс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.07.2011 по 30.06.2012. За результатами перевірки складено акт від 08.10.2012 № 990/22-24268368 про результати планової виїзної перевірки ДП «Дрінкс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, яким встановлено порушення статей 1 та 2 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 та п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку Ніжинської ОДПІ, занижено збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства всього в сумі 1452647,83 грн. Не погоджуючись з актом перевірки ДП «Дрінкс Україна» подало заперечення № 12/10-12 від 12.10.2012. За результатами розгляду заперечень Ніжинська ОДПІ надала відповідь № 11270/10/22-017 від 22.10.2012, якою повідомила, що висновки акту перевірки від 08.10.2012 залишаються без змін. На підставі акту перевірки від 08.10.2012 № 990/22-24268368 винесене податкове повідомлення - рішення № 0000402200 від 24.10.2012, яким підприємству донараховано зобов'язання за збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на суму 1817849,79 грн, в тому числі - 1452647,83 грн за основним платежем та штрафні санкції в розмірі 365201,96 грн. Користуючись своїм правом на оскарження ДП «Дрінкс Україна» 02.11.2012 звернулося зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0000402200 від 24.10.2012 до ДПС у Чернігівській області. Рішенням ДПС у Чернігівській області № 1848/10/10-215 від 06.12.2012 скаргу ДП «Дрінкс Україна» залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін. ДП «Дрінкс Україна» 14.12.2012 звернулося з повторною скаргою на податкове повідомлення - рішення № 0000402200 від 24.10.2012. 08.01.2013 ДПС України прийняло рішення № 191/6/10-2215, яким залишило без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000402200 від 24.10.2012, а скаргу ДП «Дрінкс Україна» - без задоволення. На думку позивача, Ніжинська ОДПІ дійшла необґрунтованих висновків про донарахування ДП «Дрінкс Україна» збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в розмірі 1,5% на виручку одержану від ДП «Пілснер Україна» та ПП «Пілснер Дистриб'юшин» за продане пиво всього в сумі 1452647,83 грн відповідно до договорів комісії № 3 від 05.01.2011, № 5 від 01.07.2011 щодо реалізації придбаного ДП «Дрінкс Україна» імпортного пива. Зокрема, в акті перевірки від 08.10.2012 зазначено, що ДП «Дрінкс Україна» проводить реалізацію пива, по якому виникають витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. Дані твердження відповідача суперечать нормам Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», в якому зазначено, що платниками збору є усі суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують алкогольні напої та пиво в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування, а тому при укладенні договорів комісії (консигнації) з реалізації алкогольних напоїв чи пива, платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності, які отримують на свій рахунок кошти саме за продаж (а не реалізацію іншим чином) цієї продукції. При цьому, позивач звертає увагу суду на те, що згідно статті 2 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» об'єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі. Таким чином, Ніжинська ОДПІ неправомірно, всупереч ч. 3 ст. 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» дійшла висновку про те, що ДП «Дрінкс Україна» повинно було нарахувати збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в розмірі 1,5% на виручку, одержану від ДП «Пілснер Україна» та ПП «Пілснер Дистриб'юшин» за продане пиво всього в сумі 1452647,83 грн. Зазначений висновок підтверджується позицією Державної податкової адміністрації України, викладеною в листі № 3146/6/21-0215 від 31.03.2010, в якому зазначено, що повірений, який відповідно до Закону № 587 реалізує в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво, і за умовами договору доручення кошти, отримані від покупців, надходять на його банківській рахунок, є платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Крім того, вказане вище твердження узгоджується з роз'ясненням Державної податкової адміністрації України, розміщеним в Єдиній базі податкових знань, в якому зазначено, що при реалізації алкогольних напоїв та пива в оптово-роздрібній торгівельній мережі за договором комісії об'єктом оподаткування є виручка торговельного обороту від зазначеної продукції. У разі, коли таку виручку отримує на свій рахунок комісіонер, то він нараховує суму збору, подає звіт до податкового органу за місцем реєстрації та сплачує його до бюджету, а у разі отримання виручки на свій рахунок комітентом то, в цьому випадку комітент (крім виробників алкогольних напоїв) нараховує суму збору, подає звіт та сплачує суму збору до бюджету. Таким чином, сплата відповідного збору за договором комісії, передбачена ч. 3 ст. 1 Закону, покладається на комісіонера. Одночасно позивач зазначає, що ДП «Пілснер Україна» та ПП «Пілснер Дистриб'юшин», які отримували виручку від продажу пива безпосередньо на свій рахунок, належним чином нарахували суму збору, що підтверджується копіями платіжних доручень, а тому у разі стягнення з одного і того ж об'єкта оподаткування (виручки) збору ще й з комітента протиправно виникне подвійне оподаткування. Отже, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення № № 0000402200 від 24.10.2012 є протиправним та підлягає скасуванню.

Крім того, 04.12.2012 Ніжинською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Дрінкс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2011 по 30.09.2012. За результатами перевірки складено акт від 06.12.2012 № 1310/22-24268368 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Дрінкс Україна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012. Згідно акту перевірки від 0612.2012 Ніжинською ОДПІ було зроблено висновки про:

1) заниження податку на прибуток на загальну суму 76771,00 грн, в тому числі І квартал 2011 року - 76771,00 грн;

2) заниження податку на прибуток на загальну суму 613354,00 грн, в тому числі: ІI квартал 2011 року - 190171,00 грн, ІІ-ІІІ квартал 2011 року - 336912,00 грн, II-IV квартал 2011 року - 418926,00 грн, І квартал 2012 року - 91093,00 грн, півріччя 2012 року - 124116,00 грн, 2 квартали 2012 року - 194428,00 грн;

3) заниження податку на додану вартість на загальну суму 610870,00 грн, в тому числі: жовтень 2011 року - 402967,00 грн, грудень 2011 року - 22733,00 грн, січень 2012 року - 225,00 грн, травень 2012 року - 117981,00 грн, липень 2012 року - 20900,00 грн, серпень 2012 року - 24383,00 грн, вересень 2012 року - 21681,00 грн;

4) завищення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 489498,00 грн, в тому числі: лютий 2011 року - 30067,00 грн, березень 2011 року - 31350,00 грн, квітень 2011 року - 147367,00 грн, травень 2011 року - 18000,00 грн, липень 2011 року - 66000,00 грн, серпень 2011 року - 33367,00 грн, вересень 2011 року - 28233,00 грн, жовтень 2011 року - 48583,00 грн, березень 2012 року - 86531,00 грн. Висновки щодо цих порушень були зроблені у зв'язку з тим, що ДП «Дрінкс Україна» включив до податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_1 щодо здійснення господарських операцій з закупівлі цукру. Не погоджуючись з актом перевірки від 06.12.2012 ДП «Дрінкс Україна» подало заперечення № 12/12/12-01 від 13.12.2012 на акт. За результатами розгляду заперечень Ніжинська ОДПІ надала відповідь № 13916/10/22-017 від 20.12.2012, якою повідомила, що висновки акту перевірки від 06.12.2012 залишаються без змін.

На підставі акту перевірки від 06.12.2012 винесені податкові повідомлення - рішення від 24.12.2012 № 0000542200 про збільшення суми грошового зобов'язання ДП «Дрінкс Україна» з податку на прибуток на суму 738733,00 грн, в тому числі 690125,00 грн за основним платежем та 48608,00 грн - штрафних (фінансових) санкцій; № 0000552200 про збільшення суми грошового зобов'язання ДП «Дрінкс Україна» з податку на додану вартість на суму 916305,00 грн, в тому числі 610870,00 грн - за основним платежем та 305435,00 грн - штрафних (фінансових) санкцій; № 0000562200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 489498,00 грн. Користуючись своїм правом ДП «Дрінкс Україна» звернулася зі скаргою до Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень від 24.12.2012 № 0000542200, № 0000552200 та № 0000562200. Станом на 17.01.2013 рішення ДПС у Чернігівській області за результатами розгляду скарги ДП «Дрінкс Україна» до позивача не надійшло. Позивач вважає висновки Ніжинської ОДПІ неправомірними з наступних підстав. У перевіряємому періоді ДП «Дрінкс Україна» мало господарські відносини з ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_1, про що були укладені договори про передачу у власність позивача товару (продукти харчування). При цьому, висновки податкового органу про відсутність факту реального виконання договорів укладених з ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_1 на думку позивача, здійснені без належного аналізу характеру договорів, їх товарності та реальності. За основу для прийняття висновків про відсутність факту реального виконання договорів позивача з його контрагентами відповідач бере лише наявність службової записки ГВ ПМ ДПІ у м. Чернігові ДПС № 1754/07 від 22.11.2012, в якій зазначено, що за аналізом діяльності ПП «Еверест» встановлено ознаки діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь третіх осіб без реального здійснення господарських операцій. У зв'язку з чим, діяльність ПП «Еверест» ставить під сумнів факт реального здійснення господарських операцій, а також наявність акту ДПІ у м. Чернігові № 2500/17/НОМЕР_5 від 27.11.2012 по результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2011 по 30.09.2012, в якому з посиланням на службову записку ПМ ДПІ у м. Чернігові ДПС № 1755/07 від 22.11.2012 зазначено, що діяльність ФОП ОСОБА_1 має ознаки фіктивності та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності, оскільки ФОП ОСОБА_1 не мав фактичної можливості здійснювати господарські операції з купівлі-продажу. Вказане свідчить, що висновки, наведені Ніжинською ОДПІ базуються на сумнівах щодо можливості реального здійснення господарських операцій контрагентами ДП «Дрінкс Україна» та зроблені за умов неповно встановлених дійсних обставин ведення підприємством господарської діяльності загалом та здійснення господарських операцій з закупівлі цукру у ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_1 Такі висновки Ніжинської ОДПІ позивач вважає протиправними. Таким чином, ДП «Дрінкс Україна» правомірно сформувало податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_1, а тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, в його задоволенні просили відмовити в повному обсязі, виходячи з наступного. По-перше, Ніжинською ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 08.10.2012 № 990/22-24268368. Підставами для висновків щодо допущених порушень податкового законодавства стало наступне. При перевірці ДП «Дрінкс Україна» встановлено, що підприємство здійснювало операції з придбання імпортного пива в значних обсягах (72,1 млн. грн), яке передавалося по договору комісії від 05.01.2011 № 3 ДП «Пілснер Україна» (комісіонер) та по договору комісії від 01.07.2011 № 5 ПП «Пілснер Дистриб'юшин» (комісіонер) для реалізації. В даних договорах зазначено, що комісіонери беруть на себе зобов'язання продажу солодового пива, за що одержують комісійну винагороду. В порушення норм Закону України від 09.04.1999 № 587-ХІV «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 та п. 120. 1 ст. 120 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ ДП «Дрінкс Україна» не нараховувало 15% збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства при одержанні виручки за пиво на власні розрахункові рахунки від комісіонерів ДП «Пілснер Україна» та ПП «Пілснер Дистриб'юшин» та не подавало розрахунок збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства. ДП «Дрінкс Україна» повинен був нараховувати збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в розмірі 1,5 % на виручку одержану від ДП «Пілснер Україна» та ПП «Пілснер Дистриб'юшин» за продане пиво всього в сумі 1452647,83 грн. На думку відповідача, згідно ст. 2 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» об'єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати в грошовій формі. Згідно пп. 14.1.212 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України реалізація підакцизних товарів (продукції) - це будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно - правовими договорами з передачею права власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товару, у тому числі з давальницької сировини. Кошти, отримані комісіонером від реалізації алкогольних напоїв та пива не є виручкою комісіонера. Такі кошти обліковуються як виручка комітента. Отже, при реалізації алкогольних напоїв та пива за договором комісії платником збору є не комісіонер, а комітент. Відповідно до п.п. 6.2 п 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», не визнаються доходами сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо. Таким чином, позивач мав нарахувати збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства при реалізації підакцизного товару (пива) незалежно від нарахування збору комісіонером. Позиція Ніжинської ОДПІ з даного питання підтримана ДПС у Чернігівській області рішення від 06.12.2012 № 1848/10/10-215 та ДПС України рішення про результати розгляду повторної скарги від 08.01.2013 №191/6/10-2215, якими залишені без задоволення скарги платника, а податкові повідомлення - рішення без змін. Також, на підтвердження правомірності донарахування позивачу збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства відповідач посилається на рішення Вищого адміністративного суду України від 19.09.2012 по справі К-54190/09 з аналогічним предметом спору.

По-друге, відповідачем була також проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012, за результатами якої складено акт від 06.12.2012 № 1310/22-24268368 та винесені податкові повідомлення - рішення від 24.12.2012 № 0000542200 про збільшення суми грошового зобов'язання ДП «Дрінкс Україна» з податку на прибуток на суму 738733,00 грн, в тому числі 690125,00 грн за основним платежем та 48608,00 грн - штрафних (фінансових) санкцій; № 0000552200 про збільшення суми грошового зобов'язання ДП «Дрінкс Україна» з податку на додану вартість на суму 916305,00 грн, в тому числі 610870,00 грн за основним платежем та 305435,00 грн - штрафних (фінансових) санкцій; № 0000562200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 489498,00 грн. Висновки акту перевірки позивача були зроблені Ніжинською ОДПІ на підставі акту ДПІ у м. Чернігові 03.12.2012 № 2607/22/31480476 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Еверест» (код за ЄДРПОУ 31480476) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 30.09.2012», за результатами якого ПП «Еверест» не надано підтверджуючих документів щодо підтвердження реальності угод, документи, які підтверджують виконання угоди (договорів, контрактів), а саме: ТТН (що підтверджують переміщення товарно-матеріальних цінностей), акти наданих послуг (робіт), видаткових накладних, сертифікатів походження, якості та відповідності (за допомогою яких можна встановити виробника та склад товарів, а також відповідність державним стандартам), первинні документи складського переміщення ТМЦ, документи щодо наявності використання складських приміщень у господарській діяльності та зберігання товарно-матеріальних цінностей, документи щодо наявності використання у господарській діяльності вантажних автомобільних станцій, журнал обліку довіреностей на одержання цінностей, довіреності на одержання цінностей. З вищевикладеного, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а отже доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування задекларовані ПП «Еверест» за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 по реалізації товарів робіт (послуг) на суму 393303659 грн не містять реального характеру. Також, підставою для висновків Ніжинської ОДПІ став акт ДПІ у м. Чернігові від 27.11.2012 № 2500/17/НОМЕР_5 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2011 по 30.09.2012. В акті перевірки зазначається, що відповідно до службової записки податкової міліції ДПІ у м. Чернігові ДПС № 1755/07 від 22.11.2012, аналізом діяльності ФОП ОСОБА_1 протягом січня - серпня 2012 року встановлено ознаки діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь третіх осіб без реального здійснення господарських операцій. ФОП ОСОБА_1 податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні виписувались в значних обсягах одночасно для різних покупців за різними податковими адресами, що ставить під сумнів фактичне здійснення операцій. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлена неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників, а також встановлена відсутність у ФОП ОСОБА_1 об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям протягом грудня 2011 року - липня 2012 року та вересня 2012 року, а отже, встановлена відсутність можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, у зв'язку з чим його фінансово - господарська діяльність здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття ним належним чином цивільної право - та дієздатності, фінансово - господарські взаємовідносини між ним та його контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Виходячи з наведеного, відповідач вважає, що ДП «Дрінкс Україна» безпідставно сформувало витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у вказаному періоді по взаємовідносинам з ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_1, так як документи, отримані від ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_1 не можуть розглядатись в якості належного підтвердження витрат, та, в свою чергу, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі та у відповідності до норм податкового законодавства, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ДП «Дрінкс Україна» (ідентифікаційний номер 24268368) зареєстровано Сквирською районною державною адміністрацією Київської області 08.07.1996 та взято на облік як платника податків в органах податкової служби з 10.07.1996 за № 755, станом на 08.10.2012 перебуває на обліку в Ніжинській ОДПІ Чернігівської області ДПС, є платником податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, що підтверджується копіями актів перевірки № 990/22-24268368 від 08.10.2012 та № 1310/22-24268368 від 06.12.2012 (а.с. 19-123, 187-218 т. 1), ці факти сторонами не заперечується та відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказуванню.

Згідно із ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Основними видами діяльності ДП «Дрінкс Україна» є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту, інші види перероблення та консервування фруктів і овочів, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, надання інших допоміжних комерційних послуг, виробництво безалкогольних напоїв, мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки, виробництво фруктових і овочевих соків, що підтверджується копією статуту ДП «Дрінкс Україна» (а.с. 131- 134 т. 2) та копією витягу з єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 05.02.2013 (а.с. 215 т. 2).

Судом встановлено, що на підставі направлень від 18.09.2012 № 593, 594, 595 та відповідно до наказів № 586 від 05.09.2012 співробітниками Ніжинської ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Дрінкс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 30.06.2012.

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 08.10.2012 № 990/22-24268368 (а.с. 19-123 т. 1), в якому зафіксовано порушення позивачем статей 1 та 2 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 та п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства всього в сумі 1452647,83 грн. Не погоджуючись з актом перевірки ДП «Дрінкс Україна» подало заперечення № 12/10-12 від 12.10.2012 (а.с. 124-128 т. 1). За результатами розгляду заперечень Ніжинська ОДПІ надала відповідь № 11270/10/22-017 від 22.10.2012 (а.с. 129-134), якою повідомила, що висновки акту перевірки від 08.10.2012 залишаються без змін. На підставі акту перевірки від 08.10.2012 № 990/22-24268368 винесене податкове повідомлення - рішення № 0000402200 від 24.10.2012 (а.с. 135 т. 1), яким підприємству донараховано зобов'язання за збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на суму 1817849,79 грн, в тому числі - 1452647,83 грн за основним платежем та штрафні санкції в розмірі 365201,96 грн. Користуючись своїм правом на оскарження ДП «Дрінкс Україна» 02.11.2012 звернулося зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0000402200 від 24.10.2012 до ДПС у Чернігівській області (а.с. 137-141 т. 1). Рішенням ДПС у Чернігівській області № 1848/10/10-215 від 06.12.2012 (а.с. 142-144 т. 1) скаргу ДП «Дрінкс Україна» залишено без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін. ДП «Дрінкс Україна» 14.12.2012 звернулося з повторною скаргою (а.с. 145-148 т. 1) на податкове повідомлення - рішення № 0000402200 від 24.10.2012. 08.01.2013 ДПС України прийняло рішення № 191/6/10-2215 (а.с. 149-151 т. 1), яким залишило без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000402200 від 24.10.2012, а скаргу ДП «Дрінкс Україна» - без задоволення.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 та продовжили бути у період його дії, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а також чинними на даний час.

Спеціальним законодавчим актом, який визначав порядок справляння та використання збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства на час виникнення спірних правовідносин є Закон України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» № 587-XIV від 09.04.1999.

Так, судом встановлено, що у перевіряємому періоді ДП «Дрінкс Україна» здійснювало операції з придбання імпортного пива, яке передавалося для реалізації за договором комісії № 3 від 05.01.2011 ДП «Пілснер Україна» (а.с. 159-162 т. 1), а також за договором комісії № 5 від 01.07.2011 ПП «Пілснер Дистриб'юшин» (а.с. 157-158 т. 1), відповідно до яких комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу товарів, а саме пива солодового, за ціною не нижчою узгоденої сторонами договору та зафіксованій в актах передачі на комісії. Зокрема, на думку відповідача, ДП «Дрінкс Україна» проводить реалізацію пива, по якому виникають витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування. У зв'язку з цим, Ніжинська ОДПІ дійшла висновку, що ДП «Дрінкс Україна» повинно було нараховувати збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в розмірі 1,5% на виручку одержану від ДП «Пілснер Україна» та ПП «Пілснер Дистриб'юшин» за продане пиво всього сумі 1452647,83 грн.

Відповідно до пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

В той же час, Ніжинська ОДПІ вказує, що пиво є підакцизним товаром відповідно до п. 215.1 ст. 215 Податкового кодексу України, згідно якої до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

Згідно пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини.

У зв'язку з вказаним, Ніжинська ОДПІ вважає, що передача ДП «Дрінкс Україна» пива згідно з договорами комісії комісіонерам є реалізацією підакцизних товарів, у зв'язку з чим перераховані кошти від ДП «Пілснер Україна» та ПП «Пілснер Дистриб'юшин» на користь ДП «Дрінкс Україна» вдруге підлягають оподаткуванню збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.

Проте, частиною 3 цієї ж статті встановлено спеціальне правило для окремих видів правочинів (договорів комісії та консигнації), яке передбачає, що у разі реалізації алкогольних напоїв та пива за договорами комісії (консигнації) платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності (крім виробників-комітентів у разі здійснення ними оптової торгівлі алкогольних напоїв та пива), які отримують на свій рахунок кошти або інші види компенсації за продаж цієї продукції.

Отже, вказана вище норма зазначає, що, на відміну від загального правила, встановленого ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», згідно якої платниками збору є усі суб'єкти підприємницької діяльності, які реалізують алкогольні напої та пиво в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування, то при укладенні договорів комісії (консигнації) з реалізації алкогольних напоїв чи пива, платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності, які отримують на свій рахунок кошти саме за продаж (а не реалізацію іншим чином) цієї продукції.

В той же час, відповідно до п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку, об'єкт оподаткування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» об'єктом оподаткування збором є виручка - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

Податковим кодексом України не надано визначення поняття «виручка».

В той же час, відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 року (надалі - Положення № 290) визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт. послуг), інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи; надзвичайні доходи.

Підпунктом 6.2 пункту 6 Положення № 290 визначено, що не визнаються доходами такі надходження від інших осіб як, зокрема, сума надходжень за договором комісії агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо.

Таким чином, кошти отримані комісіонером від реалізації алкогольних напоїв та пива не є виручкою комісіонера, а обліковуються як виручка комітента, а тому внаслідок реалізації алкогольних напоїв за договорами комісії виникає лише один об'єкт оподаткування алкозбором - виручка комітента.

При цьому, частиною 3 статті 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» визначено, що у разі реалізації алкогольних напоїв та пива за договорами комісії (консигнації) платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності (крім виробників-комітентів у разі здійснення ними оптової торгівлі алкогольних напоїв та пива), які отримують на свій рахунок кошти або інші види компенсації за продаж цієї продукції.

Таким чином, ч. 3 ст. 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» обов'язок по сплаті збору було покладено на ДТТ «Пілснер Україна» та ПП «Пілснер Дистриб'юшин», які даний обов'язок виконали в повному обсязі.

Зазначений висновок підтверджується позицією Державної податкової адміністрації України, викладеною в листі № 3146/6/21-0215 від 31.03.2010 (а.с. 152-155 т. 1), в якому зазначено, що повірений, який відповідно до Закону № 587 реалізує в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво, і за умовами договору доручення кошти, отримані від покупців, надходять на його банківській рахунок, є платником збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Крім того, вказане вище твердження узгоджується з роз'ясненням Державної податкової адміністрації України, розміщеним в Єдиній базі податкових знань, в якому зазначено, що при реалізації алкогольних напоїв та пива в оптово-роздрібній торгівельній мережі за договором комісії об'єктом оподаткування є виручка торговельного обороту від зазначеної продукції. У разі, коли таку виручку отримує на свій рахунок комісіонер, то він нараховує суму збору, подає звіт до податкового органу за місцем реєстрації та сплачує його до бюджету, а у разі отримання виручки на свій рахунок комітентом то, в цьому випадку комітент (крім виробників алкогольних напоїв) нараховує суму збору, подає звіт та сплачує суму збору до бюджету.

В свою чергу, відповідно до пп. «д» пп. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (діючого на момент надання вищезазначеного роз'яснення) не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Отже, позивач правомірно керувався вищезазначеним роз'ясненням ДПА України, оскільки воно не було змінено або скасовано, не було надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення з цього питання, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, сплата відповідного збору за договором комісії, передбачена ч. 3 ст. 1 Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», в даному випадку покладається на комісіонерів, оскільки кошти, отримані від покупців, надходили на їх банківські рахунки. Одночасно встановлено, що ДП «Пілснер Україна» та ПП «Пілснер Дистриб'юшин» належним чином нарахували суму збору, що підтверджується копіями платіжних доручень: № 2779 від 29.08.2011, № 2851 від 29.09.2011, № 2908 від 28.10.2011, № 2950 від 30.11.2011, № 3020 від 29.12.2011, № 3077 від 30.01.2012, № 3111 від 29.02.2012, № 3163 від 29.03.2012, № 3221 від 27.04.2012, № 3281 від 30.05.2012, № 3374 від 27.06.2012, № 3420 від 30.07.2012, № 1476 від 29.08.2011, № 1498 від 29.09.2011, № 1523 від 28.10.2011, № 1555 від 30.11.2011, № 1592 від 29.12.2011, № 1616 від 30.01.2012, № 1647 від 29.02.2012, № 1677 від 29.03.2012, № 1721 від 27.04.2012, № 1761 від 30.05.2012, № 1784 від 27.06.2012, № 1810 від 30.07.2012 (а.с. 163-186 т. 1). Також, на підтвердження виконання договорів комісії в матеріалах справи містяться звіти комісіонерів ДП «Пілснер Україна» та ПП «Пілснер Дистриб'юшин» (а.с. 136 - 207 т. 2) та бухгалтерські довідки щодо розрахунків за договорами комісії з комітентом (а.с. 216, 217 т. 2). Отже, відповідач протиправно змушує вдруге сплатити спірний збір з того ж самого об'єкта оподаткування (виручки), що протиправно призведе до подвійного оподаткування

Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на рішення Вищого адміністративного суду України від 19.09.2012 по справі К-54190/09 з аналогічним предметом спору, так як на правовідносини визначені у вказаній справі поширювалася дія Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства», який діяв у старій редакції, яка не діяла на момент вчинення спірних правовідносин.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Також, згідно п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Отже, суд приходить до висновку Ніжинська ОДПІ неправомірно, всупереч норм Закону України «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства» дійшла висновку про те, що ДП «Дрінкс Україна» повинно було нарахувати збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства в розмірі 1,5% на виручку, одержану від ДП «Пілснер Україна» та ПП «Пілснер Дистриб'юшин» за продане пиво всього в сумі 1452647,83 грн та неправомірно винесла податкове повідомлення - рішення від 24.10.2012 № 0000402200.

Також, судом встановлено, що на підставі направлень від 04.12.2012 № 818 та відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України співробітниками Ніжинської ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Дрінкс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2012.

За результатами вказаної документальної позапланової виїзної перевірки відповідачем складено акт від 06.12.2012 № 1310/22-24268368 (а.с. 187-218 т. 1), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 , пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 76771,00 грн (І квартал 2011 року);

- п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 (зі змінами та доповненнями), п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 613354,00 грн (за ІІ, ІІ-ІІІ, ІІ-ІV квартали 2011 року, І квартал, півріччя, 3 квартали 2012 року);

- п. 44.1 п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 610870,00 грн (за жовтень, грудень 2011 року, січень, травень, липень - вересень 2012 року);

- п. 44.1 п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755 (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 485498,00 грн (за лютий - жовтень 2011 року, березень 2012 року).

Не погоджуючись з актом перевірки від 06.12.2012 ДП «Дрінкс Україна» подало заперечення № 12/12/12-01 від 13.12.2012 на акт (а.с. 219-225 т. 1). За результатами розгляду заперечень Ніжинська ОДПІ надала відповідь № 13916/10/22-017 від 20.12.2012 (а.с. 226-235 т. 1), якою повідомила, що висновки акту перевірки від 06.12.2012 залишаються без змін.

На підставі зазначеного акту та викладених у ньому порушень, Ніжинською ОДПІ винесені податкові повідомлення - рішення від 24.12.2012 № 0000542200 про збільшення суми грошового зобов'язання ДП «Дрінкс Україна» з податку на прибуток на суму 738733,00 грн, в тому числі 690125,00 грн - за основним платежем та 48608,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 236 т. 1); № 0000552200 про збільшення суми грошового зобов'язання ДП «Дрінкс Україна» з податку на додану вартість на суму 916305,00 грн, в тому числі 610870,00 грн - за основним платежем та 305435,00 грн штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 237 т. 1); № 0000562200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 489498,00 грн (а.с. 238 т. 1). Користуючись своїм правом ДП «Дрінкс Україна» звернулася зі скаргою (а.с 239 т. 1) до Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень від 24.12.2012 № 0000542200, № 0000552200 та № 0000562200. Станом на 17.01.2013 рішення ДПС у Чернігівській області за результатами розгляду скарги ДП «Дрінкс Україна» до позивача не надійшло.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді ДП «Дрінкс Україна» здійснювало господарську діяльність із контрагентами ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_1 На підтвердження здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами позивач надав до суду наступні документи.

Так, 04.01.2011 між ДП «Дрінкс Україна» та ПП «Еверест» було укладено договір № 10/11 (а.с. 4 т. 2), за умовами якого ПП «Еверест» зобов'язалося передати у власність ДП «Дрінкс Україна» товар (продукти харчування) за кількістю та по ціні, погодженій згідно рахунків-фактур, видаткових накладних відповідно до умов вказаного договору.

Договір підписано директорами підприємств та скріплено печатками.

Договір набирає чинності з дня його укладання і діє включно до 31.12.2011, але у всякому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

ПП «Еверест» на виконання умов вказаного договору за період з лютого 2011 року по грудень 2011 року поставило на користь ДП «Дрінкс Україна» цукру - піску на загальну суму 2554200,00 грн, що підтверджується:

- видатковими накладними № 237 від 02.02.2011 на загальну суму 180400,00 грн, в тому числі ПДВ 30 066,67 грн, № 596 від 17.03.2011 на загальну суму 188100,00 грн, в тому числі ПДВ 31350,00 грн, № 733 від 01.04.2011 на загальну суму 190300,00 грн, в тому числі ПДВ 31716,67 грн, № 790 від 11.04.2011 на загальну суму 201300,00 грн, в тому числі ПДВ 33550,00 грн, № 802 від 13.04.2011 на загальну суму 201300,00 грн, в тому числі ПДВ 33550,00 грн, № 850 від 18.04.2011 на загальну суму 201300,00 грн, в тому числі ПДВ 33550,00 грн; № 999 від 27.04.2011 на загальну суму 90000,00 грн, в тому числі ПДВ 15000,00 грн, № 1036 від 04.05.2011 на загальну суму 108000,00 грн, в тому числі ПДВ 18000,00 грн, № 1638 від 09.06.2011 на загальну суму 193600,00 грн, в тому числі ПДВ 32266,67 грн, № 2042 від 08.07.2011 на загальну суму 202400,00 грн, в тому числі ПДВ 33733,33 грн, № 2355 від 08.08.2011 на загальну суму 200200,00 грн, в тому числі ПДВ 33366,67 грн, № 2630 від 07.09.2011 на загальну суму 169400,00 грн, в тому числі ПДВ 28233,33 грн, № 2967 від 05.10.2011 на загальну суму 150700,00 грн, в тому числі ПДВ 25116,67 грн, № 3355 від 27.10.2011 на загальну суму 140800,00 гра, в тому числі ПДВ 23466,67 грн, № 3910 від 08.12.2011 на загальну суму 136400,00 грн, в тому числі ПДВ 22 733,33 грн (а.с. 9-23 т. 2);

- податковими накладними № 237 від 02.02.2011 на загальну суму 180 400,00 грн., в тому числі ПДВ 30 066,67 грн, № 596 від 17.03.2011 на загальну суму 188100,00 грн, в тому числі ПДВ 31350,00 грн, № 733 від 01.04.2011 на загальну суму 190300,00 грн, в тому числі ПДВ 31716,67 грн, № 790 від 11.04.2011 на загальну суму 201300,00 грн, в тому числі ПДВ 33550,00 грн, № 802 від 13.04.2011 на загальну суму 201300,00 грн, в тому числі ПДВ 33550,00 грн, № 850 від 18.04.2011 на загальну суму 201300,00 грн, в тому числі ПДВ 33550,00 грн; № 999 від 27.04.2011 на загальну суму 90000,00 грн, в тому числі ПДВ 15000,00 грн, № 1036 від 04.05.2011 на загальну суму 108000,00 грн, в тому числі ПДВ 18000,00 грн, № 1638 від 09.06.2011 на загальну суму 193600,00 грн, в тому числі ПДВ 32266,67 грн, № 2042 від 08.07.2011 на загальну суму 202400,00 грн, в тому числі ПДВ 33733,33 грн, № 2355 від 08.08.2011 на загальну суму 200200,00 грн, в тому числі ПДВ 33366,67 грн, № 2630 від 07.09.2011 на загальну суму 169400,00 грн, в тому числі ПДВ 28233,33 грн, № 2967 від 05.10.2011 на загальну суму 150700,00 грн, в тому числі ПДВ 25116,67 грн, № 3355 від 27.10.2011 на загальну суму 140800,00 гра, в тому числі ПДВ 23466,67 грн, № 3910 від 08.12.2011 на загальну суму 136400,00 грн, в тому числі ПДВ 22 733,33 грн; № 60 від 30.01.2012 на загальну суму 1350,00 грн, в тому числі ПДВ 225,00 грн (а.с. 24-38 т. 2).

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується копіями платіжних доручень: №19 від 10.02.2011 на загальну суму 80400,00 грн, № 18 від 10.02.2011 на загальну суму 100000,00 грн, № 76 від 01.04.2011 на загальну суму 188100,00 грн, № 96 від 11.04.2011 на загальну суму 45300,00 грн, № 98 від 12.04.2011 на загальну суму 65 000,00 грн, № 97 від 12.04.2011 на загальну суму 80 000,00 грн, № 102 від 20.04.2011 на загальну суму 150 000,00 грн, № 108 від 26.04.2011 на загальну суму 39300,00 грн, № 52261714 від 26.04.2011 на загальну суму 12 000,00 грн, № 126 від 05.05.2011 на загальну суму 100 000,00 грн, № 128 від 11.05.2011 на загальну суму 140000,00 грн, № 130 від 12.05.2011 на загальну суму 60 000,00 грн, № 145 від 18.05.2011 на загальну суму 102 600,00 грн, № 150 від 25.05.2011 на загальну суму 100 000,00 грн, № 186 від 09.06.2011на загальну суму 98 000,00 грн, № 263 від 08.07.2011 на загальну суму 100 000,00 грн, № 52261945 від 14.07.2011 на загальну суму 50 000,00 грн, № 284 від 15.07.2011 на загальну суму 43 600,00 грн, № 325 від 04.08.2011 на загальну суму 100 000,00 грн, № 326 від 04.08.2011 на загальну суму 102 400,00 грн, № 378 від 26.08.2011на загальну суму 58 000,00 грн, № 412 від 07.09.2011 на загальну суму 42 200,00 грн, № 411 від 07.09.2011 на загальну суму 100 000,00 грн, № 446 від 23.09.2011 на загальну суму 69400,00 грн, № 445 від 23.09.2011 на загальну суму 100 000,00 грн, № 506 від 27.10.2011 на загальну суму 100 000,00 грн, № 524 від 08.11.2011на загальну суму 50 700,00 грн, № 556 від 02.12.2011 на загальну суму 140 800,00 грн, № 5 від 06.01.2012 на загальну суму 136 400,00 грн, № 136 від 29.02.2012 на загальну суму 1350,00 грн (а.с. 80- 109 т. 2).

Транспортування товарів, поставлених ПП «Еверест», здійснювалось вантажним автотранспортом та підтверджується товарно-транспортними накладними: № ЭВР-237 від 02.02.2011, № ЭВР-596 від 17.03.2011, №ЭВР-733 від 01.04.2011, № ЭВР-790 від 11.04.2011, № ЭВР-802 від 13.04.2011, № ЭВР-999 від 27.04.2011, № ЭВР-1036 від 04.05.2011, № ЭВР-1638 від 09.06.2011, № ЭВР-2042 від 08.07.2011, № ЭВР-2355 від 08.08.2011, № ЭВР-2630 від 07.09.2011, № ЭВР-2967 від 05.10.2011, № ЭВР-3355 від 27.10.2011, № ЭВР-3910 від 08.12.2011 (а.с. 66-79 т. 2).

Також, 01.03.2012 між ДП «Дрінкс Україна» та ФОП ОСОБА_1 укладено договір № ДГ-0049 (а.с. 3 т. 2) з метою забезпечення необхідним у виробництві соків цукром на 2012 рік, за умовами якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язався передати у власність ДП «Дрінкс Україна» товар (цукор-пісок) в кількості та по ціні, погодженій згідно рахунку-фактури, відповідно до умов даного договору.

Договір підписано ФОП ОСОБА_1 та директором ДП «Дрінкс Україна» та скріплено печатками.

Договір набирає чинності з дня його укладання і діє включно до 31.12.2012, але у всякому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

На виконання умов вказаного договору ФОП ОСОБА_1 за період з березня по вересень 2012 року поставив на користь ДП «Дрінкс Україна» товарів (цукор білий) на загальну суму 1 109 670,00 грн, що підтверджується:

- видатковими накладними № 219 від 07.03.2012 на загальну суму 128 464,00 грн, в тому числі ПДВ 21 410,67 грн, № 295 від 28.03.2012 на загальну суму 130 240,00 грн, в тому числі ПДВ 21 706,67 грн, № 302 від 29.03.2012 на загальну суму 130 240,00 грн, в тому числі ПДВ 21 706,67 грн, № 303 від 29.03.2012 на загальну суму 130 240,00 грн, в тому числі ПДВ 21 706,67 грн, № 516 від 23.05.2012 на загальну суму 122 100,00 грн, в тому числі ПДВ 20 350,00 грн, № 517 від 23.05.2012 на загальну суму 66 600,00 грн, в тому числі ПДВ 11 100,00 грн, № 715 від 13.07.2012 на загальну суму 125 400,00 грн, в тому числі ПДВ 20 900,00 грн, № 843 від 07.08.2012 на загальну суму 146 300,00 грн, в тому числі ПДВ 24 383,33 грн, № 1299 від 25.09.2012 на загальну суму 130 086,00 грн, в тому числі ПДВ 21 681,00 грн (а.с. 39- 47 т. 2);

- податкові накладні № 219 від 07.03.2012 на загальну суму 128 464,00 грн, в тому числі ПДВ 21 410,67 грн, № 295 від 28.03.2012 на загальну суму 130 240,00 грн, в тому числі ПДВ 21 706,67 грн, № 302 від 29.03.2012 на загальну суму 130 240,00 грн, в тому числі ПДВ 21 706,67 грн, № 303 від 29.03.2012 на загальну суму 130 240,00 грн, в тому числі ПДВ 21 706,67 грн, № 516 від 23.05.2012 на загальну суму 122 100,00 грн, в тому числі ПДВ 20 350,00 грн, № 517 від 23.05.2012 на загальну суму 66 600,00 грн, в тому числі ПДВ 11 100,00 грн, № 715 від 13.07.2012 на загальну суму 125 400,00 грн, в тому числі ПДВ 20 900,00 грн, № 843 від 07.08.2012 на загальну суму 146 300,00 грн, в тому числі ПДВ 24 383,33 грн, № 1299 від 25.09.2012 на загальну суму 130 086,00 грн, в тому числі ПДВ 21 681,00 грн (а.с. 48-57 т. 2);

Розрахунок за надані послуги здійснено безготівковим шляхом, що підтверджується копіями платіжних доручень: № 113 від 22.03.2012 на загальну суму 128 464,00 грн, № 144 від 12.04.2012 на загальну суму 130 240,00 грн, № 159 від 24.04.2012 на загальну суму 130 240,00 грн, № 183 від 17.05.2012 на загальну суму 130 240,00 грн, № 249 від 15.06.2012 на загальну суму 95 000,00 грн, № 612 від 05.07.2012 на загальну суму 93 700,00 грн, № 288 від 27.07.2012 на загальну суму 125 400,00 грн, № 349 від 27.08.2012 на загальну суму 146 300,00 грн, № 1053 від 17.10.2012 на загальну суму 130 086,00 грн (а.с. 110 - 118 т. 2).

Транспортування товарів, поставлених ФОП ОСОБА_1 здійснювалось вантажним автотранспортом та підтверджується товарно-транспортними накладними накладних № ЕВТ-01299 від 25.09.2012, № ЕВТ-00843 від 07.08.2012, № EBT-00516 від 23.05.2012, № ЕВТ-00517 від 23.05.2012, № ЕВТ-00219 від 07.03.2012, № ЕВТ-00295 від 28.03.2012, № ЕВТ-00302 від 29.03.2012, № ЕВТ-00303 від 29.03.2012, № ЕВТ-00715 від 13.07.2012 (а.с. 57-65 т. 2).

Поставлений цукор зберігався в складських приміщеннях, які ДП «Дрінкс Україна» орендує на підставі договору оренди № 6/2011 від 01.12.2011 (а.с. 119 - 124 т. 2).

Крім того, якість поставленого цукру підтверджується копіями сертифікатів відповідності Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № UA1.020.X625971-10, №UA1.035.X016516-11, №UA1.049.X011756-11 (а.с. 6,7,8 т. 2).

Отже, правовідносини за спірними правочинами в повній мірі відображені в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Тобто, позивачем дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми).

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар (роботи/послуги) був переданий, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу на те, що на момент вчинення правочинів контрагенти позивача ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_1 були зареєстровані в якості юридичних осіб та платниками податків, що підтверджується копіями витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 04.02.2013 (а.с. 243-244, 245 т. 2) та копією карток платників податків (основні реєстраційні дані) (а.с. 241, 242 т. 2).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент укладення договорів з контрагентами позивач проявив належну обачність, перевіривши необхідні документи контрагентів та чи здійснює вони господарську діяльність.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 та продовжили бути у період його дії, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, а також чинними на даний час.

Об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 було визначено Законом України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 № 283/97- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Згідно із п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати ПДВ та підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Суми за вказаними правочинами включено позивачем до податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому отримані податкові накладні.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу на те, що податкові накладні, видані ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_1 містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, з урахуванням норм статей 44 та 61 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

При дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх поставок товарів, робіт, послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ПП «Еверест» та ФОП ОСОБА_1 відповідач посилається на акту ДПІ у м. Чернігові 03.12.2012 № 2607/22/31480476 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП «Еверест» (код за ЄДРПОУ 31480476) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 30.09.2012» (а.с. 218-230 т. 2), за результатами якого ПП «Еверест» не надано підтверджуючих документів щодо підтвердження реальності угод, документи, які підтверджують виконання угоди (договорів, контрактів), а саме: ТТН (що підтверджують переміщення товарно-матеріальних цінностей), акти наданих послуг (робіт), видаткових накладних, сертифікатів походження, якості та відповідності (за допомогою яких можна встановити виробника та склад товарів, а також відповідність державним стандартам), первинні документи складського переміщення ТМЦ, документи щодо наявності використання складських приміщень у господарській діяльності та зберігання товарно-матеріальних цінностей, документи щодо наявності використання у господарській діяльності вантажних автомобільних станцій, журнал обліку довіреностей на одержання цінностей, довіреності на одержання цінностей. З вищевикладеного, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, а отже доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування задекларовані ПП «Еверест» за період з 01.01.2011 по 30.09.2012 по реалізації товарів робіт (послуг) на суму 393303659 грн не містять реального характеру. Також, Ніжинської ОДПІ посилається на акт ДПІ у м. Чернігові від 27.11.2012 № 2500/17/НОМЕР_5 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5, з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.05.2011 по 30.09.2012 (а.с. 232-240 т. 2). В акті перевірки зазначається, що відповідно до службової записки податкової міліції ДПІ у м. Чернігові ДПС № 1755/07 від 22.11.2012, аналізом діяльності ФОП ОСОБА_1 протягом січня - серпня 2012 року встановлено ознаки діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на користь третіх осіб без реального здійснення господарських операцій. ФОП ОСОБА_1 податкові накладні, видаткові накладні, товарно - транспортні накладні виписувались в значних обсягах одночасно для різних покупців за різними податковими адресами, що ставить під сумнів фактичне здійснення операцій. Таким чином, в ході проведення перевірки встановлена неможливість фактичного здійснення ФОП ОСОБА_1 господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів та найманих працівників, а також встановлена відсутність у ФОП ОСОБА_1 об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств - постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам - покупцям протягом грудня 2011 року - липня 2012 року та вересня 2012 року, а отже, встановлена відсутність можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, а значить, і відсутність наміру реального створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами.

Однак, такі посилання судом не приймаються до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 № 435 (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства, пунктом 5 статті 203 ЦК України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановлений законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з ч. 2 згаданої статті, є нікчемним.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому, носіями протиправного умислу юридичних осіб - сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Доводи відповідача щодо неможливості здійснення контрагентами позивача фінансово - господарської діяльності у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів тощо суд вважає необґрунтованими, оскільки чинним цивільним та господарським законодавством дійсність і реальність договорів та правомірність виданих за ними, зокрема, податкових накладних не обумовлені наявністю у постачальника (продавця) матеріальних та трудових ресурсів для здійснення такої діяльності.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів суд зазначає, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво контрагентів позивача та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії його контрагентів.

Крім того, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентів позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, судом встановлено, що вищезазначені договори були виконані сторонами в повному обсязі, товар (роботи/послуги) отриманий, сторони претензій один до одного не мають.

Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано будь-яких інших доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних правочинів з отримання позивачем товарів (робіт/послуг), невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Всі суми податку на додану вартість та на прибуток підприємств, сплачені і віднесені позивачем до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, які відповідають вимогам податкового законодавства чинного на момент спірних правовідносин та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені.

Також, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

З пояснень представника позивача вбачається, що ДП «Дрінкс Україна» придбавав цукор-пісок для використання у своїй власній діяльності, а саме для виготовлення фруктових та овочевих соків, що є одним з видів діяльності позивача.

Частиною 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Верховний суд України у справах з аналогічним предметом спору дотримується позиції, що судом обов'язково має бути досліджено факт вчинення господарських операцій, за наслідками яких виникло право позивача на формування податкового кредиту та факт сплати позивачем сум податку своїм контрагентам.

Вказаний факт не був спростований в судовому засіданні представниками відповідачів.

Враховуючи вищевикладене, висновок податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток є безпідставним, а тому і нарахування штрафних (фінансових) санкцій, також, є протиправним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірність своїх рішень.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов дочірнього підприємства "Дрінкс Україна", - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби від 24.10.2012 № 0000402200, від 24.12.2012 № 0000542200, № 0000552200 та № 0000562200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь дочірнього підприємства "Дрінкс Україна" судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Лобан