№ 30848446, 12.03.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/562/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Лазаренко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом управління Пенсійного Фонду України в м. Чернігові до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, витрат на виплату та доставку адресної допомоги та допомоги на поховання,-

В С Т А Н О В И В:

08.02.2013 року позивач, управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі - позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові (далі - відповідач), в якому остаточно просить суд стягнути з відповідача витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов'язаних з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, матеріальної допомоги на поховання особам, які отримували пенсію по інвалідності нещасного випадку на виробництві та померли, за період липень-грудень 2012 року в сумі 876860,94 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що позивачем з липня по грудень 2012 року витрачено кошти в сумі 876860,94 грн., а саме: на виплату пенсій особам, які отримали травму в державах СНД та її доставку в сумі 31133,88 грн., суми державної адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» в сумі 840518,22грн., кошти на виплату допомоги на поховання в сумі 5168,00 грн., а також витрати на доставку вказаного підвищення в сумі 40,84 грн. Загальна сума неприйнятих до заліку відшкодувань становить 876860,94 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у відсутності його представника.

Представник відповідача в своїх запереченнях позов не визнав, просив в задоволенні відмовити, посилаючись на те, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснює страхові виплати та надає послуги, в тому числі і виплату пенсій,- виключно у разі настання страхового випадку. Пенсійний фонд України сплачує пенсії за місцем проживання громадян (в тому числі і потерпілим від нещасних випадків на виробництві), а відповідач здійснює відшкодування школи (в тому числі виплату пенсій) потерпілим не за місцем проживання, а за місцем настання нещасного випадку на виробництві, тобто відшкодовує шкоду і тим потерпілим, які отримали трудове каліцтво в Україні, а нині проживають за її межами. Роботодавець, відповідальний за заподіяну шкоду, відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства. За таких обставин вважає, що не має правових підстав для відшкодування управлінню ПФУ витрат на виплату основного розміру пенсії та відповідних витрат на його виплат та доставку, що були виплачені громадянам, які отримали каліцтво на території країн СНД. Що стосується державної адресної допомоги, то відповідач вважає, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України проводити виплати такої адресної допомоги, яка на думку відповідача, підлягає виплаті за рахунок коштів державного бюджету. Також зазначив, що у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Позивач має право на відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків сум витрат на виплату допомоги на поховання лише у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Оскільки такий причинний зв'язок встановлений, відповідачем прийнято до заліку витрати на виплату та доставку допомоги на поховання у розмірі 235,57 грн. Крім того, жодним нормативно-правовим актом України не передбачено обов'язку відділення виконавчої дирекції Фонду безпосередньо відшкодовувати витрати управлінню ПФУ.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що сума витрат, пов'язаних з виплатою складається:

з основного розміру пенсії - 6 222,12 грн.;

на виплату та доставку основного розміру пенсії - 28,47 грн.;

державної адресної допомоги - 866 909,00 грн.;

на виплату та доставку державної адресної допомоги - 3 007,77 грн.;

допомоги на поховання - 688,14 грн.;

на виплату та доставку допомоги на поховання - 5,44 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не прийняв до відшкодування суми виплачених пенсій особам, які отримали трудове каліцтво в Росії, Білорусії та Естонії, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також інші суми витрат, пов'язаних з їх виплатою.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги, в тому числі і виплату пенсій, - виключно у разі настання страхового випадку.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» до страхових виплат серед іншого відносяться страхові виплати пенсії по інвалідності потерпілому. Питання страхових виплат (в т.ч. пенсій) громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, регулюється Угодою про взаємне визнання права на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, які пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, (далі - Угода), що була підписана 9 вересня 1994 року державами колишнього Союзу РСР, в тому числі і Україною.

Згідно зі статтею 2 Угоди відшкодування шкоди працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті проводиться роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалося на працівника під час отримання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за заподіяну шкоду, відшкодовує її відповідно до свого національного законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі виїзду потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, на постійне місце проживання за межі України визначені на зазначені цілі суми переказуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на їх адресу в порядку, передбаченому міждержавними угодами.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України» № 1906 від 29.06.2004 року, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Позивач в своєму адміністративному позові вимагає від відповідача відшкодування витрат на виплату пенсій і тим потерпілим, які отримали трудове каліцтво за межами України, а нині проживають в Україні.

З аналізу відповідних міжнародних Угод, ратифікованих Верховною Радою України, суд вважає за необхідне зазначити, що Пенсійний фонд України сплачує пенсії за місцем проживання громадян (в тому числі і потерпілим від нещасних випадків на виробництві), а Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві здійснює відшкодування шкоди (в тому числі виплату пенсій) потерпілим не за місцем їхнього проживання, а за місцем настання нещасного випадку на виробництві - тобто відшкодовує шкоду і тим потерпілим, які отримали трудове каліцтво в Україні, а нині проживають за її межами.

Отже, суд не вбачає правових підстав для відшкодування позивачу витрат на виплату основного розміру пенсії та відповідних витрат на його виплату та доставку, що були виплачені громадянам, які отримали каліцтво на території країн СНД.

Що стосується відшкодування витрат державної адресної допомоги, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові, серед іншого виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

З матеріалів справи вбачається, що відділенням Фонду в м. Чернігові не прийнято до відшкодування витрати державної адресної допомоги, виплаченої пенсіонерам, які отримують пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на загальну суму 840518,22 грн., яка була виплачена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян».

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання призначається органами Пенсійного фонду України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001 року № 2272-ІІІ, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку цьому Фонду документи, що підтверджують право працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду соціального страхування від нещасних випадків, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків у рахунок його страхових внесків, а загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом соціального страхування від нещасних випадків в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Механізм відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, визначено Порядком відшкодування витрат, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 4 цього Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Отже, пунктом 4 вищевказаного Порядку визначений виключний перелік сум, які приймаються до заліку для відшкодування видатків Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та не передбачає відшкодування державної адресної допомоги та витрат на її доставку.

На час виникнення спірних правовідносин жодного спільного рішення щодо відшкодування коштів на виплату адресної допомоги Пенсійним фондом України та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не приймалось.

В основу цього Порядку покладено щомісячне проведення органами Пенсійного фонду України з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в районах та містах обласного значення звірок витрат на відповідні виплати до 10 числа, наступного за звітним (пункт 5). Акти цих звірок подаються головним управлінням Пенсійного фонду України та управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування відповідних витрат та до 20 числа, наступного за звітним, подають її Пенсійному фонду України та Фонду страхування від нещасних випадків (пункт 6). Зазначена довідка є підставою для перерахування Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідних коштів Пенсійному фонду України до 25 числа місяця, наступного за звітним (пункт 7). Таким чином, у зазначеному Порядку відшкодування витрат передбачено здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.

Суми витрат з виплати та доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основі послуги зв'язку, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформації України від 07.06.2002 року №120 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19.07.2002 року за № 595/6883.

Згаданий Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, управління у своїй діяльності керується, зокрема, постановами правління Пенсійного фонду України.

Виходячи з того, що відповідно до вказаного Порядку відшкодування понесених Пенсійним фондом України витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання передбачено шляхом здійснення відповідних розрахунків на централізованому рівні, тобто між Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Пенсійним фондом України, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано встановленого порядку вирішення питання щодо відшкодування сум, і він не є тією особою, якій належить право вимоги.

Відповідно до частини 1, 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої систему фінансування. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється зокрема за рахунок внесків роботодавців.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем взято до заліку витрати позивача, пов'язані з виплатою на поховання ОСОБА_8 (лютий 2012 року), який отримував пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та помер в розмірі 233.72 грн. та витрати на її виплату та доставку у розмірі 1,85 грн., що підтверджується Актом щомісячної звірки, якій міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини 8 статті 34 Закону № 1105, у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826 затверджено Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - Порядок). Згідно з пунктом 2 Порядку витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Крім того, абзац 3 пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначає, що у разі смерті потерпілого, який був застрахований згідно із Законом № 1105, від нещасного випадку або професійного захворювання, витрати на його поховання несе Фонд у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 року № 826.

Згідно з пунктом 3 Постанови Правління Фонду соціального страхування від 06.03.2006 року № 13 „Про витрати на поховання у разі смерті застрахованої особи від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання" витрати на поховання проводяться робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування страхувальнику або сім'ї застрахованого чи іншій особі, яка здійснювала поховання, у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Крім того, пункт 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105 встановлює правило, відповідно до якого причинний зв'язок смерті померлого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Пунктом 1.1. Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 року № 212, визначено, що на медико-соціальні експертні комісії покладено обов'язки:

а) встановлення рівня обмеження життєдіяльності потерпілого...

з) встановлення причинного зв'язку смерті інвалідів з наслідками раніше отриманого каліцтва чи професійним захворюванням.

Вказана норма Порядку вказує не тільки на необхідність встановлення причинного зв'язку, а й на відповідні органи, в обов'язки яких це входить.

Аналізуючи зміст наведених нормативно-правових актів, можна зробити висновки про те, що:

- Пенсійний фонд України має право на відшкодування Фондом соціального страхування сум витрат на виплату допомоги на поховання лише у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

- Зазначене відшкодування має здійснюватись за наявності обов'язкового причинного зв'язку смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, який має підтверджуватись висновками відповідних медичних закладів.

Судом встановлено, що Чернігівською МСЕК №2 встановлено причинний зв'язок смерті ОСОБА_8 з професійним захворюванням, що підтверджується довідкою від 23.11.2012 року, № 17/3, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідачем також не заперечується прийняття до заліку витрат на виплату допомоги на поховання у розмірі 233,72 грн. та витрати на її виплату та доставку у розмірі 1,85 грн.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що визначаючи такий спосіб захисту своїх прав, як стягнення коштів, управління ПФУ змінює визначений законодавством порядок відшкодування витрат.

Так, згідно з частиною 5-7 Порядку відшкодування органи ПФУ щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають Акт звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління ПФУ) і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - управління виконавчої дирекції Фонду).

Головні управління ПФУ та управління виконавчої дирекції Фонду на підставі Акта звірки узагальнюють і узгоджують довідку про відшкодування Фондом ПФУ відповідних витрат та подають її відповідно до ПФУ та Фонду. Фонд на підставі цієї довідки на централізованому рівні перераховує відповідні кошти ПФУ.

Тобто, Порядок відшкодування визначає саме централізований механізм взаєморозрахунків, в ході реалізації якого юридична особа: Фонд (стаття 15 Закону № 1105) на централізованому рівні відшкодовує витрати іншій юридичний особі: ПФУ (пункт 17 "Положення про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121) на підставі Актів звірки з районів та довідок про відшкодування витрат з областей. Вищевикладене свідчить про те, що в питанні про відшкодування Фондом витрат ПФУ - сторонами спору по взаєморозрахунках можуть бути лише юридична особа: ПФУ та юридична особа: Фонд.

Таким чином, відшкодування витрат ПФУ (а не управлінню ПФУ) здійснюється виключно юридичною особою Фондом (а не відділенням Фонду в м. Чернігові). На підпорядковані їм юридичні особи: управління ПФУ і відділення Фонду в м. Чернігові покладається обов'язок лише узгоджувати витрати ПФУ на відповідному рівні (шляхом складання Акту звірки).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Згідно частини 5 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову управління Пенсійного Фонду України в м. Чернігові, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяСоломко І.І.