№ 30848396, 27.02.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/398/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

при секретарі Лазаренко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області про визнання дій незаконними та стягнення коштів , -

В С Т А Н О В И В:

28.01.2013 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними дії щодо не проведення розрахунку з позивачем при звільненні та стягнути з відповідача недоплачену суму оплати при розрахунку та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що наказом начальника Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області від 27.12.2012 № 92 "Про звільнення ОСОБА_1" позивача було звільнено з посади начальника Державної інспекції захисту рослин Городнянського району - головного державного інспектора захисту рослин Городнянського району за пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (в зв'язку з переведенням). Відповідно до наказу бухгалтерію установи зобов'язано провести кінцевий розрахунок з позивачем та виплатити компенсацію за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 26.05.2012 по 31.12.2012. Однак, відповідачем вказані виплати проведені не були. Крім того, відповідачем не проведено розрахунок витрат пов'язаних зі службовими відрядженнями. Позивач вважає вказані дії відповідача протиправними, а невиплачені кошти - вихідну допомогу, грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної основної відпустки, витрати по відрядженнях та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку такими, які підлягають стягненню.

Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі та зазначив, що проти законності нарахування та виплати позивачу вихідної допомоги, компенсації за невикористану щорічну основну відпустку, індексації заробітної плати та витрат пов'язаних зі службовими відрядженнями не заперечує, однак вказані виплати провести не може, в зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань на ці цілі, що підтверджується кошторисом Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області на 2012 рік.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 16.07.2007 працював на посаді начальника Державної інспекції захисту рослин Городнянського району - головного державного інспектора захисту рослин Городнянського району, прийняв присягу державного службовця, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2, наявною в матеріалах справи (а.с.6-9).

Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" з метою оптимізації центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління та відповідно до пункту 15 частини 1 статті 106 Конституції України постановлено утворити - Державну ветеринарну та фітосанітарну службу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2012 № 125 "Про утворення територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби" передбачено утворення як юридичних осіб публічного права територіальних органів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, зокрема, утворення Державної фітосанітарної інспекції Чернігівської області, внаслідок реорганізації шляхом злиття - Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області.

Наказом начальника Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області Атрощенко Л.М. від 27.12.2012 № 92 "Про звільнення ОСОБА_1" позивача з 31.12.2012 року звільнено з посади начальника Державної інспекції захисту рослин Городнянського району - головного державного інспектора захисту рослин Городнянського району за пунктом 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (в зв'язку з переведенням) (а.с.5).

Відповідно до вказаного наказу бухгалтерію установи зобов'язано провести кінцевий розрахунок з позивачем та виплатити компенсацію за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 26.05.2012 по 31.12.2012 (а.с.5).

Однак, відповідачем вказані виплати в строки, передбачені Кодексом законів про працю України виплачені не були, також позивачу нараховані та невиплачені витрати по відрядженнях, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Відповідно до пункту 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Будь-яка публічна служба є державною службою.

Суспільні відносини, пов'язані зі створенням правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулює Закон України від 16 грудня 1993 року №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723-XII).

Згідно частини 1 статті 30 Закону №3723-XII державна служба особи може бути припинена, як з підстав визначених цим законом, так і за загальними підставами, визначеними Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Згідно правил статті 3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Як вбачається з наказу начальника Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області від 27.12.2012 року № 92, позивача звільнено з публічної служби за загальними підставами - відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України, у зв'язку з переведенням (а.с.5).

Згідно пункту 5 частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Відповідно до частини 1 статті 121 КЗпП України працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями.

Відповідно до статті 24 Закону України від 15.11.1996 №504/96-ВР "Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до статті 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон №1282-XII) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно до частини 1 статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Аналогічні положення містяться і у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що право кожного на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Так, у відповідності до вимог частини 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно довідки голови ліквідаційної комісії Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області позивачу нарахована, але невиплачена з підстав відсутності коштів: видатки на відрядження - 294,24 грн.; індексація заробітної плати - 4551,96 грн. та компенсація за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 26.05.2012 по 31.12.2012 в розмірі 910,62 грн.,(а.с.26,32).

Отже, судом встановлено, що відповідач порушив строки, визначені статтею 116 КЗпП України при звільненні в частині виплати позивачеві: витрати на відрядження, індексації заробітної плати та компенсації за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 26.05.2012 по 31.12.2012 (а.с.32, 33).

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо не проведення розрахунку з позивачем при звільненні, а тому нараховані та невиплачені позивачу суми витрат на відрядження, індексації заробітної плати та компенсації за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 26.05.2012 по 31.12.2012 підлягають стягнення з Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області на його користь.

Крім того, нормами статті 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку

Оскільки, Державною інспекцію захисту рослин Чернігівської області були порушені строки виплати позивачу грошових коштів, передбачені статтею 116 КЗпП України, тому остання повинна нести відповідальність, яка передбачена статтею 117 цього ж Кодексу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2013 по 26.02.2013.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на, те що підставою для невиплати позивачу коштів є відсутність бюджетних асигнувань на вказані цілі, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 та частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

В силу статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

У частинах 3, 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області про визнання дій протиправними та стягнення коштів, підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1, - задовольнити повністю.

Визнати дії Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області щодо не проведення розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні - протиправними.

Стягнути з Державної інспекції захисту рослин Чернігівської області (код ЄДРПОУ 00709945) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на відрядження в сумі 294,24 грн.; індексацію заробітної плати - 4551,96 грн. та компенсацію за 18 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період з 26.05.2012 по 31.12.2012 в розмірі 910,62 грн.

Зобов'язати Державну інспекцію захисту рослин Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2013 по 26.02.2013.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяСоломко І.І.