№ 30848310, 07.02.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/382/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

за участю секретаря Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови , -

В С Т А Н О В И В:

25.01.2013 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі-позивач) з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі-відповідач), в якому просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Курильця В.І. щодо винесення постанови ВП № 32585301 від 18.01.2013 року про накладення штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду у справі № 22а-9405/2011 та скасувати вищевказану постанову.

Свої вимоги мотивує тим, згідно статі 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» положення статей 39,50,51,52,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансування. Таким чином, позивач здійснює фактичну виплату громадянам коштів, які надходять із державного бюджету. У зв'язку з відсутністю такого фінансування вини позивача не має, а тому постанова про накладення штрафу в розмірі 680 грн. підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення, в яких просив справу розглянути у його відсутності, проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що діяв в межах наданих йому повноважень відповідно до вимог чинного законодавства та зазначив наступне. В провадженні відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Чернігівській області знаходиться виконавчий лист № 22а-9405/2011 від 04.08.2011 року, виданий апеляційним судом Чернігівської області про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірах, відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 03.08.2008 року. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.05.2012 року позивачу надано строк до 15.05.2012 року для самостійного виконання. Постанова останнім отримана, але рішення суду в повному обсязі не виконано. За невиконання рішення суду без поважних причин у строк, визначений в постанові про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680 грн.

Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що винесена з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Фіксування судового засідання відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, виходить із наступного.

Спірні правовідносини даного адміністративного позову регулюються нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606 .

Законом України «Про виконавче провадження» визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх в добровільному порядку (далі - Закон).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі статтею 11 Закону, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області Сенченко М.В. від 07.05.2012 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа апеляційного суду Чернігівської області № 22а-9405/2011 від 04.08.2011 року про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Чернігова провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії в розмірах відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи з 03.08.2008 року та визначено строк для самостійного виконання рішення до 15.05.2012 року(а.с.42).

Листом від 12.06.2012 року №10991/06 позивач повідомив відповідача про часткове виконання виконавчого листа апеляційного суду Чернігівської області № 22а-9405/2011 від 04.08.2011 року в зв'язку з тим, що позивач є бюджетною установою та фінансується по поточних державних програмах соціального захисту населення, виплата коштів згідно проведеного перерахунку буде здійснена після виділення з Державного бюджету додаткових коштів на забезпечення виконання судових рішень за бюджетними програмами соціального захисту учасників війни(а.с.38).

Статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Кабінетом Міністрів України 06.07.2011 року прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету». Вказані положення містяться в пункті 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», якими положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансування.

Отже, здійсненню виплат, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, передує отримання в бюджет Пенсійного фонду України таких коштів.

У встановлений державним виконавцем строк, а саме до 15.05.2012 року кошти з бюджету Пенсійного фонду України для фінансування таких коштів не надходили.

Відповідачем не надано доказів, які б спростували вказану позицію та інформацію позивача.

Відповідно до частини 1 статті 89 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, державним виконавцем може бути винесено постанову про накладення штрафу виключно у разі невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Перелік причин, які можуть визнаватися поважними Законом України «Про виконавче провадження» - не встановлений.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що ненадходження відповідних коштів із державного бюджету є поважною причиною невиконання позивачем судового рішення про виплату пенсії, передбаченої статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, невиплата коштів в строк, встановлений для самостійного виконання, жодним чином не залежала від волі та можливостей позивача.

Таким чином, винесення постанови про накладення штрафу в розмірі 680 грн. суперечить вищевказаним нормативно-правовим актам.

Водночас, дії державного виконавця при винесенні оскаржуваної постанови є способом реалізації наданих суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі такі дії не тягнуть для особи будь-яких правових наслідків, тому в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій державного виконавця Курильця В.І. щодо винесення постанови ВП № 32585301 від 18.01.2013 року про накладення штрафу у розмірі 680 грн. за невиконання рішення суду у справі № 22а-9405/2011, слід відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу ВП № 32585301 від 18.01.2013 року винесена необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення, без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача, а тому дана постанова підлягають скасуванню.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 158-163, 167, 181, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові, - задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області ВП № 32585301 від 18.01.2013 року про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяСоломко І.І.