№ 30848258, 22.03.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/704/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Бородавкіної С.В.,

при секретарі Хрущ Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 20.02.2013 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби і просить скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Чернігові Державної податкової служби від 17.01.2013: №0000471720 та №0000481720.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що придбав у ПП „Еверест", ТОВ „Супреммум", ПП „Акцент 88" та ТОВ „Компанія „Прогрес-2010" продукти харчування. Реальність здійснення господарських операцій підтверджується первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, виписками з банку. Приймаючи до уваги, наявність всіх необхідних первинних документів щодо фінансово-господарських взаємовідносин ФОП ОСОБА_2 з ПП „Еверест", ТОВ „Супреммум", ПП „Акцент 88" та ТОВ „Компанія „Прогрес-2010" та податкових накладних оформлених у повній відповідності з чинним законодавством платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат. Фактично ДПІ у м. Чернігові ДПС робить висновки про порушення позивачем норм законодавства та нараховує штрафні санкції, лише на підставі необґрунтованих та недоведених припущень Бориспільської ОДПІ, ДПІ у Дарницькому районі, Васильківської ОДПІ про наявність ознак фіктивності щодо правочинів укладених ПП „Еверест", ТОВ „Супреммум", ПП „Акцент 88" та ТОВ „Компанія „Прогрес-2010" з їх контрагентами. При цьому необхідно звернути увагу, що платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Більш того, як вбачається з вищенаведеного, перевіряючими фактично залишено поза увагою, всі первинні документи, що стосуються формування ПДВ та валових витрат. З наведеного вбачається, що рішення ДПІ не базуються на нормах податкового, цивільного та господарського законодавства та фактично призводять до нарахування платнику платежів при відсутності порушень законодавства, що суперечить вимогам ч.2 ст.19 Конституції України.

Позивач надав до суду заяву, в який просив розгляд справи провести без його участі та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що податковий орган прийшов до висновків про відсутність господарських операцій позивача з ПП „Еверест", ТОВ „Супреммум", ПП „Акцент 88" та ТОВ „Компанія „Прогрес-2010", оскільки відповідачем були отримані дані про порушення даними контрагентами чинного законодавства, а саме: управлінням податкового контролю ДПІ у м. Чернігові ДПС складено акт від 03.12.2012р. №2607/22/31480476 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП „Еверест" з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вар тість та податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 30.09.2012р. Згідно даного акту встановлено ознаки діяльності ПП «Еверест», спрямованої на здійснення опе рацій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, шляхом оформлення документів на ко ристь третіх осіб без реального здійснення господарських операцій. На підставі зазначеного акту була проведена зу стрічна звірка ПП „Еверест" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, відповідно до якої документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з контрагентами за 2010 року, про що складена довідка від 05.12.2012р. №92/22/31480476. Згідно отриманої інформації від Бориспільської ОДПІ Київської області ДПС (акт про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "Компанія Прогрес - 2010", з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період вересень - грудень 2010р. від 22.03.2011р № 227/23-1/371350-22), звіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Компанія Прогрес - 2010» з контрагентами за перевіряємий період. Згідно отриманої інформації від ДПІ у Печерському p-ні м. Києва ДПС (акт про немож ливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Супреммум» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.05.2010р.. по 31.12.2011р. від 07.03.2012 р. №112/22-10/371019557), звіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Супреммум» з контрагентами за перевіряємий період. Згідно даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПІ України ПП „Акцент - 88", стан 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Тобто, видані позивачу податкові накладні від його контрагентів не мають документального підтвердження здійснених витрат та відповідність цих витрат фактично отриманому доходу, як того вимагають норми п.177.4 ст.177 ПКУ в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями, за результатами або за участю яких у звітному періоді безпосередньо отриманий. За період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р. ФОП ОСОБА_1 задекларовано податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 4169 грн. За даними податкових декла рацій з податку на додану вартість станом на 31.12.2011р. ФОП ОСОБА_1 має залишок від'ємного значення ГІДВ 139,00 грн. Перевіркою встановлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 2433 грн., а саме: за червень 2010р. - 783 грн., за серпень 2011р. - 1274 грн., за жовтень 2011р. - 376 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої було складено акт №8/17/НОМЕР_1 від 03.01.2013 (а.с.7-53).

Перевіркою встановлено наступні порушення:

ст. 177 Податкового кодексу України, а саме встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 валового доходу за 2011 рік на 579,17 грн.;

п. 177.4, ст. 177 Податкового кодексу України (ст.13 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»), а саме ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати на 60833,34 грн., в т.ч. за 2-4 квартал 2010 рік на 43083,34 грн. та за 2011 рік на 17750,00 грн.;

ст. 177 Податкового кодексу України (ст. 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»), а саме ФОП ОСОБА_1 занижено чистий оподаткований дохід за 2 квартал 2010 року на 2625,35 грн., за 2-3 квартал 2010 рік на 3271,01 грн., за 2-4 квартал 2010 рік на 47686,27 грн., за 2011 рік на 64857,17 грн.;

п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ФОП ОСОБА_1 неправомірно задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ за квітень 2011 року у сумі 116,00 грн.;

п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (п.п 3.1.1 п. 3.1 ст.3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"), а саме ФОП ОСОБА_1 безпідставно сформовано податковий кредит по накладним, податковим на кладним, виписаним на придбання товарів (робіт, послуг) на загальну суму податку на додану вартість 2433,00 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податково го кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих;

п. 187.1 ст. 187 та п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (п. 7.3 та п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"), у зв'язку з чим платником занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2433,00 грн.

На підставі висновків вказаного акту відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення: №0000471720 від 17.01.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 10372,47 грн., в т.ч. +9728,56 грн. - за основним платежем та 643,91 грн. - за штрафними санкціями; №0000481720 від 17.01.2013 р. на загальну суму 3650,00 грн., в т.ч. 2433,00 грн. - за основним платежем та 1217,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.57,58).

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливо без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

На момент виникнення спірних правовідносин діяли норми Закону України «Про податок на додану вартість» та норми Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян». З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, норми якого в частині визначення податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб кореспондуються з нормами Податкового кодексу України. Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» втратив чинність з 04.11.2011 року.

Розділом ІV Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, до складу витрат можуть бути віднесені витрати, які безпосередньо пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. «а», «б» п.185.1 ст185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Відповідно до п.201.6 ст.200 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат та сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 28.07.1994 зареєстрований Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради як платник податків (а.с.54).

Основним видом діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується довідкою з Головного управління статистики у Чернігівській області (а.с.56). Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва є платником податку на додану вартість (а.с.55).

Позивач укладав усні угоди з ПП „Еверест", ТОВ „Супреммум", ПП „Акцент 88" та ТОВ „Компанія „Прогрес-2010" на придбання продуктів харчування, що не суперечить вимогам ч.1 ст.205 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000845 від 24.06.2010 позивач придбав у ПП „Еверест" горох колотий в кількості 2 т на загальну суму 4700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 783,33 грн. (а.с.67).

Придбання гороху колотого також підтверджується рахунком-фактурою №СФ-0000845 від 24.06.2010 (а.с.66).

ПП „Еверест" було видано податкову накладну №845 від 24.06.2010 р. на загальну суму 4700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 783,33 грн.

Позивач оплатив придбаний у ПП „Еверест" товар, що підтверджується випискою по рахунку з банку та платіжним дорученням №60 від 24.06.2010 (а.с.73-74,110).

Придбаний товар позивач реалізував ФОП ОСОБА_3, що підтверджується видатковою накладною №227 від 29.06.2010 та податковою накладною №227 від 29.06.2010 в кількості 1500 кг на загальну суму 4200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 700,00 грн. (а.с.71-72), а також видатковою накладною №251 від 01.09.2010 та податковою накладною №251 від 01.09.2010 в кількості 480 кг на загальну суму 1584,00 грн., в т.ч. ПДВ - 264,00 грн. (а.с.69-70).

Відповідно до видаткової накладної №ПР-5932 від 17.11.2010 р. позивач придбав у ТОВ „Компанія „Прогрес-2010" рис камоліно в кількості 5,000 т. на загальну суму 47000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7833,33 грн. (а.с.61).

ТОВ „Компанія „Прогрес-2010" було видано податкову накладну №5932 від 17.11.2010 р. на загальну суму 47000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7833,33 грн. (а.с.63).

Позивач оплатив придбаний у ТОВ „Компанія „Прогрес-2010" товар, що підтверджується випискою по рахунку з банку за 18.11.2010 та 29.11.2010 та платіжними дорученнями №117 від 18.11.2010 та №119 від 29.11.2010 (а.с.65-66,111-112).

Придбаний рис камоліно позивач реалізував ТОВ „Продсервіс" в кількості 5,000 т. на загальну суму 47100,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7850,00 грн., що підтверджується податковою накладною №274 від 18.11.2010 (а.с.62).

Відповідно до видаткової накладної №РН-93 від 05.08.2011 р. позивач придбав у Приватного підприємства „Акцент 88" пшоно в кількості 1500 кг на загальну суму 9900,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1650,00 грн. (а.с.76).

Придбання даного товару також підтверджується рахунком-фактурою №СФ-94 від 05.08.2011 (а.с.75).

ПП „Акцент 88" було видано податкову накладну №19 від 05.08.2011 р. на загальну суму 9900,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1650,00 грн. (а.с.77).

Позивач оплатив придбаний у ПП „Акцент 88" товар, що підтверджується випискою по рахунку з банку та платіжним дорученням №61 від 12.08.2011 (а.с.80-81,109).

Придбане пшоно позивач реалізував ТОВ „Луара-Груп", що підтверджується договором поставки №2 від 01.10.2010 (а.с.94), видатковою накладною №332 від 05.08.2011 та податковою накладною №332 від 05.08.2011 в кількості 1000 кг на загальну суму 7800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1300,00 грн. (а.с.78-79).

Відповідно до видаткової накладної №74 від 16.08.2011 позивач придбав у ТОВ „Супреммум" оцет столовий в кількості 6000 шт. на загальну суму 11400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1900,00 грн. (а.с.83).

Придбання оцту також підтверджується рахунком-фактурою №1 від 16.08.2011 (а.с.82)

ТОВ „Супреммум" було видано податкову накладну №74 від 16.08.2011 р. на загальну суму 11400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1900,00 грн. (а.с.84).

Позивач оплатив придбаний у ТОВ „Супреммум" товар, що підтверджується випискою по рахунку з банку (а.с.87-88) та платіжним дорученням №75 від 29.09.2011 (а.с.108).

Придбаний оцет позивач реалізував ТОВ „Луара-Груп", що підтверджується видатковою накладною №337 від 23.08.2011 р. та податковою накладною №337 від 23.08.2011 в кількості 6000 шт. на суму 9900,00 грн. (а.с.85-86).

Транспортування товару здійснювалось за рахунок постачальників.

Для доставки товару своїм покупцям позивач використовує автомобіль фургон ISUZU NQR 71Р, який належить батьку позивача - ОСОБА_4 (а.с.113).

Позивач для офісу орендує приміщення загальною площею 20,3 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 що підтверджується договором №15 від 31.12.2010 р., який укладений з Чернігівською обласною організацією Товариства сприяння обороні Україні (а.с.89-93).

Нереалізований одразу товар позивач зберігає у приміщенні свого гаражу, що знаходиться за його місцем реєстрації і проживання: АДРЕСА_2 (а.с.132).

Всі операції відображені у книзі обліку ФОП ОСОБА_1 за 2010 та 2011 роки (а.с.135-150).

За господарськими операціями за 17 листопада 2010 року з ТОВ «Компанія «Прогрес-2010» та за 16 серпеня 2010 року з ТОВ «Супреммум» податковим повідомленням-рішенням №0007031720 від 22 жовтня 2012 року, було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11790,00 грн., в тому числі: 9357,00 грн. - за основним платежем та 2433,00 грн. - за штрафними санкціями. Відповідно до постанови Чернігівського окружного адміністративного суду податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Чернігові Державної податкової служби №0007031720 від 22 жовтня 2012 року скасовано. Справа знаходиться на розгляді в Київському апеляційному адміністративному суді.

Як на підставу нікчемності правочинів позивача з контрагентами ПП „Еверест", ТОВ „Супреммум", ПП „Акцент 88" та ТОВ „Компанія „Прогрес-2010" податковий орган посилається на акти перевірок контрагентів та дані автоматизованої системи податкової служби.

Проте, суд зазначає, що викладені в актах обставини, не є підставою вважати правочини недійсними, або таким, що не відбулись, та не спростовують реальності виконання господарських операцій, оскільки обов'язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків, і порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Позивачем надано належні та допустимі докази, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Крім того, відповідно до постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2012 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2013 року визнано дії Державної податкової інспекції у м.Чернігові по зменшенню ПП «Еверест» в акті перевірки від 03.12.2012р. №2607/22/31480476 (на який посилається відповідач в даній справі) податкових зобов'язань з податку на додану вартість та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток неправомірними (а.с.151-159).

На момент здійснення позивачем господарських операцій ПП „Еверест", ТОВ „Супреммум", ПП „Акцент 88" та ТОВ „Компанія „Прогрес-2010" були належним чином зареєстровані в якості суб'єкта господарювання та були платниками податку на додану вартість, що підтверджується довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, витягами з офіційного сайту податкової служби (а.с.119-131,133-134), а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення, що в свою чергу свідчить про настання правових наслідків.

Таким чином, суд вважає, що дані господарські операції між позивачем та ПП „Еверест", ТОВ „Супреммум", ПП „Акцент 88", ТОВ „Компанія „Прогрес-2010" мали реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, наявні всі належні первинні документі, які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку, також господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували відсутність наміру сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Крім того, податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №0000471720 та №0000481720 від 17.01.2013.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентами позивачу товару, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача та надання до перевірки всіх необхідних первинних документів, які відповідали вимогам законодавства, суд вважає, що позивачем, при визначенні податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, не було порушено вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а тому позовні вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби від 17.01.2013: №0000471720 та №0000481720 з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Чернігові Державної податкової служби від 17.01.2013: №0000471720 та №0000481720.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: УК у м.Чернігові, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) судові витрати в сумі 141,00 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Бородавкіна