№ 30848253, 20.03.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/637/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Лазаренко В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

13.02.2013 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом (зі змінами) до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби (далі - Чернігівська МДПІ ДПС) і просить визнати протиправними дії Чернігівської МДПІ ДПС щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача результати якої відображено в акті від 24.10.2012 № 134/17/НОМЕР_1, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ ДПС від 07.12.2012 № 0045091740. Свої вимоги позивач мотивує тим, що начальником Чернігівської МДПІ неправомірно винесено наказ № 316 від 10.10.2012 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача в порушення вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), оскільки в Чернігівській МДПІ ДПС відсутні матеріали перевірок інших платників податків або податкова інформація, що свідчить про можливі порушення позивачем податкового законодавства. На запит Чернігівської МДПІ ДПС в 10-денний строк надано на перевірку всі первинні документи, щодо взаємовідносин в листопаді 2011 року з Товариством з обмеженою відповідальністю «Іст Сейл Маркет» (далі - ТОВ «Іст Сейл Маркет») по придбанню автозапчастин, а тому у Чернігівської МДПІ ДПС не було підстав для проведення позапланової перевірки позивача. Однак не беручи до уваги дані обставини, а саме наявність усіх підтверджуючих первинних документів, посилаючись лише на інформацію із «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України» Чернігівською МДПІ ДПС неправомірно проведено документальну позапланову перевірку позивача, якою встановлені порушення вимог ПК України. Прийняте Чернігівською МДПІ ДПС податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 11 562,00 грн. (за основним платежем 7 708,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 854,00 грн.) є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від контрагента ТОВ «Іст Сейл Маркет» товари (роботи, послуги) пов'язані та були використані в межах господарської діяльності, а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Крім того, угоди між позивачем та вищезазначеним контрагентом як на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення так і на момент звернення до суду в установленому порядку недійсними не визнані, а тому відсутні будь-які підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ, та як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити та зазначила, що працівниками Чернігівської МДПІ ДПС правомірно, у відповідності до вимог ПК України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства позивачем за період з 01.11.2011 по 30.11.2011. За результатами складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за листопад 2011 року на 7 708,33 грн. В ході перевірки встановлено, що згідно системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України позивач має розбіжності з контрагентом-постачальником, що виникли в наслідок того, що по даному контрагенту здійснені правочини визнано «нікчемними» на підставі акту Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Печерському районі) від 25.04.2012 № 1006/22-8/37813842 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Іст Сейл Маркет» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Терикон Маркет» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, яким встановлено ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Іст Сейл Маркет» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662, 655 та 656 ЦК України. Вищевикладене свідчить про відсутність у ТОВ «Іст Сейл Маркет» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер. Таким чином, задекларовані податкові зобов'язання за листопад 2011 року зменшено до 0, а задекларований податковий кредит за листопад 2011 року - до 0,00 грн., як наслідок задекларований податковий кредит контрагентів-покупців ТОВ «Іст Сейл Маркет» за листопад 2011 року сформований неправомірно та підлягає зменшенню до 0. Враховуючи вищевикладене, дії Чернігівської МДПІ ДПС щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача, результати якої відображено в акті від 24.10.2012 № 134/17/НОМЕР_1 є правомірними, а винесене податкове повідомлення-рішення таким, що скасуванню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Позивач 27.04.2001 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 та з 11.01.2008 є платником ПДВ, що підтверджується Свідоцтвом НОМЕР_3 про реєстрацію платника ПДВ (а.с.53-54).

Судом встановлено, що на підставі ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1, п.78.4 ст.78, п.п.81.1 ст.81, п.п.82.2 ст.82 ПК України, повідомлення від 10.10.2012 № 155 (а.с.66) та наказу від 10.10.2012 № 316 (а.с.65) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено акт від 24.10.2012 № 134/17/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (а.с.8-15).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України, п.п.2.2 наказу Мінтранспорту України та Мінстату України від 07.08.1996 № 228/253 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи», в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з ПДВ за листопад 2011 року на суму 7 708,33 грн.

Як вбачається з акту перевірки згідно з поданою декларацією по ПДВ позивач формував податковий кредит за рахунок контрагента (ТОВ «Іст Сейм Маркет») на загальну суму ПДВ 7 708,33 грн., що складає 39% від загального податкового кредиту за листопад 2011 року.

В ході перевірки не підтверджено наявність транспортування товарів від ТОВ «Іст Сейм Маркет» до позивача.

Також, перевіркою встановлено, що позивачем в порушення вимог ПК України до податкового кредиту включено суми за придбаними товарами (запчастинами), але не підтверджено використання вказаних запчастин у межах господарської діяльності.

На підставі акта перевірки Чернігівською МДПІ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0045091740, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 11 562,00 грн. (за основним платежем 7 708,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 854,00 грн.) (а.с.16).

Відповідно до поданої позивачем податкової декларації від 19.12.2011 за листопад 2011 року позивачем задекларовано усього податкових зобов'язань в сумі 30 777,00 грн. та податкового кредиту в сумі 19 617,00 грн. (а.с.58-59).

Частино 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач (Покупець) мав господарські відносини з ТОВ «Іст Сейл Маркет» (Продавець) на підставі укладеного договору поставки від 25.11.2011 № 251.

Виконання даного договору підтверджується податковою накладною від 25.11.2011 № 576 на суму з ПДВ 46 250,00 грн., накладною № 251 від 25.11.2011 на суму з ПДВ 46 250,00 грн., випискою з особового рахунку, а оплата підтверджується платіжним дорученням № 386 від 05.12.2011 на суму 46 250,00 грн. (а.с.17-20). Перевезення придбаного товару (автозапчастин) у ТОВ «Іст Сейл Маркет» здійснювалось позивачем власним транспортом, що підтверджується копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с.32-37, 55-57).

Необхідно зазначити, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполучені» для водія фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб оформлення товарно-транспортної накладної та подорожнього листа не є обов'язковим.

Крім того, на підтвердження використання власного автомобіля ОСОБА_1 в господарській діяльності позивача підтверджується транспортними заявками на перевезення вантажу (заявка-договір), а тому позивачем доведено факт правомірності придбання автозапчастин для ремонту автомобіля, який було використано в межах господарської діяльності (а.с.79-98).

Підставою для висновків Чернігівської МДПІ ДПС про порушення позивачем вимог ПК України є акт ДПІ у Печерському районі від 25.04.2012 № 1006/22-8/37813842 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Іст Сейл Маркет» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Терикон Маркет» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 (а.с.73-77), яким встановлено ознаки нікчемності правочинів.

Необхідно зазначити, що згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При цьому суд, зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування ПДВ тощо), саме по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договір мав на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлений ним, оскільки товар (роботи, послуги) був наданий, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Крім того, посилання Чернігівської МДПІ ДПС в акті перевірки на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни в структурі активів та зобов'язань сторони.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов'язання, судом враховано, що згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну «податкове зобов'язання», вказаного в пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп. 9.1.3 п. 9.1 ст. 9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), саме пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Також в даних правовідносинах враховується п. 44.1 ст. 44 ПК України, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням

та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі

таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів

спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкової накладної, виданої останньому постачальником.

Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності належним чином складених первинних документів, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкових накладних вказаного контрагента та виключення сум ПДВ за ними зі складу податкового кредиту.

Крім того, посилання Чернігівської МДПІ ДПС в акті перевірки позивача на акт ДПІ у Печерському районі від 25.04.2012 № 1006/22-8/37813842 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Іст Сейл Маркет» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Терикон Маркет» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011 (а.с.73-77), не береться судом до уваги, оскільки чинним податковим законодавством не передбачено право Чернігівської МДПІ ДПС при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Також, необхідно зазначити, що по-перше, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-четверте, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Всупереч наведеним вимогам Чернігівською МДПІ ДПС, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0045091740, а тому позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Чернігівської МДПІ ДПС щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем результати якої відображено в акті від 24.10.2012 № 134/17/НОМЕР_1, дані вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п.п20.1.4 п.20.1. ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

Як вбачається з матеріалів справи документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства здійснена на підставі ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.81.1 ст.81, п.82.2 ст.82 ПК України.

Обставини, які стали підставою для проведення перевірки передбачені п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України: документальна позапланова перевірка здійснюється якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що від ДПІ у Печерському районі надійшов лист від 08.06.2012 № 7008/7/22-811 щодо направлення матеріалів перевірки (а.с.72), відповідно до якого здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ «Іст Сейл Маркет» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Терикон Маркет» за період з 01.11.2011 по 30.11.2011, за результатами якої складено акт № 1006/22-8/37813842 від 25.04.2012 (а.с.73-77). Відповідно до даного акту встановлено, що задекларований податковий кредит контрагентів-покупців ТОВ «Іст Сейл Маркет» за листопад 2011 року сформований неправомірно та підлягає зменшенню до 0.

Таким чином, за наслідками перевірки ДПІ у Печерському районі контрагента позивача - ТОВ «Іст Сейл Маркет» було виявлено факти, що свідчать про можливі порушення позивачем податкового законодавства, а тому Чернігівська МДПІ ДПС мала право на проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 13.06.2012 Чернігівською МДПІ ДПС направлено запит на адресу позивача про надання інформації та її документальне підтвердження (а.с.62), однак протягом 10 робочих днів з дня отримання вказаного запиту позивачем не надано будь-яких пояснень.

Відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Крім того, наказ від 10.10.2012 № 316 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, останнім в судовому порядку не оскаржено, а тому станом на момент розгляду справи є правомірним (а.с.65).

З матеріалів справи вбачається про виконання Чернігівською МДПІ ДПС вимог ПК України, а тому останньою дотримано порядок проведення перевірок платників податків та як наслідок позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2012 № 0045091740.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України (УК у м. Чернігові, код 38054398, Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Чернігівській області, код банку 853592) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 115 (сто п'ятнадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Тихоненко