№ 30848171, 11.02.2013, Chernihiv District Administrative Court

Справа № 825/265/13-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суду складі:

головуючої судді Бородавкіної С.В.,

при секретарі Андрушко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 17.01.2013 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби №0000371720 від 11 січня 2013 року.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що Законом України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, а саме наявність у платника податку (покупця) належно оформленої податкової накладної. Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцю, при наявності належно оформлених податкових накладних, виданих позивачу продавцем - ФОП ОСОБА_2 Крім того, зазначені господарські операції мали реальний характер, були вчинені між право- і дієздатними суб'єктами права; претензій до до правового статусу сторін цих правочинів як платників ПДВ ДПІ у м.Чернігові при проведенні перевірки не мало; первинні документи складені у відповідності до закону; документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. Фактично ДПІ у м.Чернігові робить висновки про порушення позивачем діючого законодавства та нараховує штрафні санкції, лише виключно на підставі необґрунтованих припущень Городоцької МДПІ Львівської області ДПС про наявність ознак фіктивності у правочинів укладених ФОП ОСОБА_2 з його контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями. Однак, платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний.

Представник позивача позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що актом Городоцької МДПІ Львівської області про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з підприємствами за період з 01.06.2010 року по 30.09.2010 року від 12.07.2012 р. №279/17-2/НОМЕР_1 встановлено, що ФОП ОСОБА_2 мала взаємовідносини з ТзОВ «Віктор Ко» з ознаками фіктивності, а саме: в ході перевірки встановлено відсутність поставок товарів між ТзОВ «Віктор Ко» та його контрагентами, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Таким чином, операції по ланцюгу ФОП ОСОБА_2 та подальші контрагенти не містять по суті своїх розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання або продажу товарів. Таким чином, фінансово-господарські взаємовідносини між ФОП ОСОБА_2 та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків. Також зазначив, що у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, які підтверджують отримання запчастин.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:

21.12.2012 року працівниками ДПІ у м.Чернігові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість по податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2010 року з ФОП ОСОБА_2, за результатами якої складено акт №2839/17/НОМЕР_2 (а.с.10-14).

Перевіркою було встановлено наступні порушення: п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України « Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2010р. на загальну суму ПДВ 1017 грн., в результаті формування податкового кредиту з підприємцем, з якими не підтверджено реальність здійснення господарської діяльності (а.с.10-14).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000371720 від 11.01.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1271,00 грн., в т.ч. +1017,00 грн. - за основним платежем та 254,00 грн. - за штрафними санкціями (а.с.15).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на момент здійснення спірної господарської операції, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення сум ПДВ до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається зі свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2010 р. видами діяльності позивача є діяльність автомобільного вантажного транспорту та організація перевезення вантажів (експедиція вантажів) (а.с.59).

Відповідно до видаткової накладної №44567 від 28.08.2010 р. позивач придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 запчастини: синхронізатор - 1 шт., конус синхронізатора - 1 шт., муфту - 1 шт., підшипник - 1 шт., вал первинний - 1 шт., комплект прокладок - 1 шт., фільтр гідравліки - 1 шт., прокладку ретардера - 1 шт., сальник - 3 шт., втулку куліси - 1 шт. на загальну суму 6100,12 грн., в т.ч. ПДВ -1016,69 грн. (а.с.35).

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було видано податкову накладну №44567 від 28.08.2010 р. на суму 6100,12 грн. (а.с.36).

Вказані запчастини були установлені на автомобіль RENAULТ, реєстраційний НОМЕР_3, що підтверджується актом (а.с.48) та накладною №8 від 30.08.2010 р. (а.с.37).

Позивачем в повному обсязі було здійснено оплату придбаних запчастин, що підтверджується платіжним дорученням №120 від 30.08.2010 р. на суму 6100,12 грн. (а.с.39).

Придбані запчастини відповідач відобразив у бухгалтерському обліку, що підтверджується книгою доходів і витрат підприємця, що надає послуги (а.с.40).

На момент здійснення позивачем господарських операцій фізична особа-підприємець ОСОБА_2 була належним чином зареєстрована в якості суб'єкта господарювання. 27.07.2012 р. та в якості платника ПДВ (а.с.43-44).

Запчастини були придбані та установлені на автомобіль RENAULТ, реєстраційний НОМЕР_3 відповідно до умов договору оренди транспортних засобів від 01.08.2010 р., укладеного між ПП «Спецтранс» (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) (а.с.29-31).

Відповідно до п.1.1 договору цим договором регулюються правовідносини, пов'язані з переданням орендодавцем орендареві у строкове платне користування майно: Trailor CX SYY3 (н/причіп - рефрижератор -Е) 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 та вантажний автомобіль RENAULТ АЕ385 1996 випуску, реєстраційний НОМЕР_3.

Відповідно до п.2.1 договору майно, що орендується, буде використовуватися орендарем для вантажного перевезення вантажів.

Відповідно до п.п.6.4.1, 6.4.3 п.6.4 договору орендар зобов'язаний утримувати предмет оренди в технічно справному стані. Здійснювати ремонт та технічне обслуговування автомобіля з придбанням для цієї мети запасних частин і деталей. Провадити за свій рахунок поточний ремонт предмета оренди.

З акту прийому-передачі транспортних засобів від 01.08.2010 р. вбачається, що ПП «Спецтранс» (орендодавець) передав фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (орендар) транспортні засоби: Trailor CX SYY3 та вантажний автомобіль RENAULТ АЕ385 (а.с.32).

Вказаним автотранспортом позивач надав транспортно-експедиторські послуги ДП «Кюне і Нагель», ПП «Компанія «Ланком», що підтверджується рахунками-фактурами, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами на перевезення вантажу (а.с.60-74).

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних представник позивача пояснив, що запчастини були запаковані у невеликий ящик і були отримані у зручному для обох сторін місці на трасі у Львівській області, коли ФОП ОСОБА_1 здійснювалось перевезення вантажу до м.Хуст, Закарпатської області, що підтверджує товарно-транспортна накладна від 28.08.2010 (а.с.74).

Відсутність, зазначених представником відповідача, товарно-транспортних накладних на перевезення не може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, оскільки реальність господарських операцій, пов'язаних з господарською діяльністю позивача, доведена в судовому засіданні та підтверджена первинними документам, а доводи податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних, які б підтверджували транспортні послуги не спростовують наведеного висновку.

Таким чином, суд вважає, що господарська операція з придбання автозапчастин між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 мала реальний характер, оскільки придбання товару, зазначеного у податковій та видатковій накладних, відбулось з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку, також господарська операція спричинила реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність позивача. Також не доведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди - як-то безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення №0000371720 від 11 січня 2013 року.

Встановивши, на підставі досліджених доказів та їх правової оцінки, підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами надання контрагентом позивачу товару, відображення таких операцій в бухгалтерському обліку позивача та надання до перевірки всіх необхідних первинних документів, які відповідали вимогам законодавства, суд вважає, що позивачем не було порушено вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби №0000371720 від 11 січня 2013 року з підстав, наведених позивачем у позовній заяві, підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Чернігові Державної податкової служби №0000371720 від 11 січня 2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: УК м.Чернігова, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2) судові витрати в сумі 114,70 грн.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Бородавкіна