Court ruling № 30832996, 11.04.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2013 року м. Київ К-26558/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Приходько І.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010

у справі № 2а-4391/09/0570

за позовом Державного підприємства „Добропіллявугілля" в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Піонер"

до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Олександрівського відділення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Добропіллявугілля" в особі відокремленого підрозділу „Шахта „Піонер" звернулась до Донецького окружного адміністративного суд з позовом до Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції в особі Олександрівського відділення Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 17.10.2008 №,№ 0000621550/0, 0000631550/0, 0000601550/0, 0000631550/0, 0000591550/0; від 07.11.2008 №,№ 0000631550/1, 0000621550/1, 0000631550/1, 0000591550/1, 0000601550/1; від 14.01.2009 №,№ 0000621550/2, 0000601550/2, 0000591550/2, 0000631550/2, 0000631550/2.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2009 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсними повністю податкові повідомлення рішення: № 0000631550/2 від 14.01.2009, № 0000631550/1 від 07.11.2008, № 0000631550/0 від 17.10.2008, якими застосовано штрафної (фінансової) санкції у розмірі 20% у сумі 16,72 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб, визнано частково недійсними податкові повідомлення рішення в частині нарахування штрафних санкцій : № 0000631550/0 від 17.10.2008, № 0000631550/1 від 07.11.2008, № 0000631550/2 від 14.01.2009, у розмірі 50% за платежем: земельний податок з юридичних осіб на суму 44 623, 79 грн.; № 0000591550/0 від 17.10.2008, № 0000591550/1 від 07.11.2008, № 0000591550/2 від 14.01.2009 у розмірі 50% за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 11926,91 грн.; № 0000621550/0 від 17.10.2008, № 0000621550/1 від 07.11.2008, №0000621550/2 від 14.01.2009, у розмірі 10% за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 4,18 грн.; № 0000601550/0 від 17.10.2008, № 0000601550/1 від 07.11.2008, № 0000601550/2 від 14.01.2009 у розмірі 50% за платежем земельний податок з юридичних осіб на суму 57,43 грн., в задоволенні іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач оскаржив їх в касаційному порядку.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Олександрівським відділенням Добропільської державної податкової інспекції проведена невиїзна документальна перевірка з питань своєчасної сплати узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб відокремленим підрозділом „Шахта „Піонер" Державного підприємства „Добропіллявугілля" та складено акт №149/15-0-26319454 від 15.10.2008.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000621550/0 від 17.10.2008, яким визначено позивачу податкове зобов'язання сплати штрафу у розмірі 10% в сумі 35,24 грн. за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в 352,39 грн. з земельного податку з юридичних осіб; № 0000631550/0 від 17.10.2008, яким визначено позивачу податкове зобов'язання сплати штрафу у розмірі 20% в сумі 16,72 грн. за затримку на 70 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в 83, 60 грн. з земельного податку з юридичних осіб; № 0000601550/0 від 17.10.2008, яким визначено позивачу податкове зобов'язання сплати штрафу у розмірі 50% в сумі 705, 44 грн. за затримку на 512 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в 1410, 88 грн. з земельного податку з юридичних осіб; №0000631550/0 від 17.10.2008, яким визначено позивачу податкове зобов'язання сплати штрафу у розмірі 10% в сумі 73923, 70 грн. за затримку на 823 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в 147847, 34 грн. з земельного податку з юридичних осіб; №0000591550/0 від 17.10.2008, яким визначено позивачу податкове зобов'язання сплати штрафу у розмірі 50% в сумі 20179, 21 грн. за затримку на 854 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в 40358, 38 грн. з земельного податку з юридичних осіб.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що своєчасність сплати сум узгодженого податкового зобов'язання земельного податку з порушенням граничного строку сплати документально підтверджуються частково.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань, платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем платіжним дорученням сплачував податкові зобов'язання земельного податку, а відповідачем ці кошти спрямовані на погашення податкового боргу.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що кошти які надходили до бюджету, у відповідності до вимог п. 7.7 ст. 7 Закону, спрямовувалися в погашення податкового боргу, який виник раніше, оскільки п. 7.7 ст. 7 Закону визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 у справі № 2а-4391/09/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Добропільської об'єднаної державної податкової інспекції відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.12.2009 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 у справі № 2а-4391/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді І.В. Приходько О.І. Степашко