Court ruling № 30799069, 02.04.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/71200/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицька О.В., Муравйова О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011р.

у справі №2а/1570/305/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес-Строй» (надалі - ТОВ «Прогрес-Строй»)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси (надалі - ДПІ у Приморському районі м.Одеси)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У січні 2011р. позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №0013031701/0 від 28.12.2010р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011р., позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №0013031701/0 від 28.12.2010р.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом на підставі наказу №1567 від 08.11.2010р. та направлень №001569/1640 від 08.11.2010р. і №002009/1825 від 06.12.2010р., та у зв'язку із неодноразовим надходженням колективних скарг громадян, які мали правові відносини з платником податків було проведено позапланову виїзну перевірку з питань правильності обчислення, своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб ТОВ «Прогрес-Строй» за період з 01.01.2008р. по 30.03.2010р., про що складено акт №17298/17-1/31502358/470 від 21.12.2010р.

Висновками перевірки, зокрема, вказано на порушенням позивачем вимог п.2.1 ст.2, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.16.3.2, 16.3.5 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі вказаних висновків прийнято податкове повідомлення-рішення №0013031701/0 від 28.12.2010р., яким визначено зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб в сумі 102468,57грн. в т. ч.: за основним платежем 34162,19грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 68324,38грн.

Так, в ході судового розгляду справи встановлено, що висновки ДПІ у Приморському районі щодо порушення позивачем п.2.1 ст.2, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» відповідач ґрунтує на письмових поясненнях громадян, відібраних оперуповноваженим ВПМ ДПІ у Приморському р-ні м.Одеси, лейтенантом податкової міліції у гр. ОСОБА_1 та колишніх працівників ТОВ «Прогрес-Строй», які повідомляли про те, що суми фактично отриманої ними заробітної плати з січня по жовтень 2008р. є більшими, ніж суми заробітної плати, з яких утримувались всі податки і збори. Отже, відповідачем було вказано на неутримання позивачем податку з доходів фізичних осіб за 2008р. на загальну суму 34162,19грн., що зумовило нарахування відповідних штрафних санкцій в розмірі 68324,38грн.

Суди не погодилися із правомірністю нарахування позивачеві вказаного зобов'язання з посиланням на те, що зазначені в акті перевірки факти порушень з боку позивача податкового законодавства не підтверджені належними доказами.

Так, відповідно до п.1.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327 (який був чинним на час проведення перевірки), за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Згідно з п. 1.7 вказаного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Таким чином, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до вимог п.2.1 ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платниками податку є: резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи; нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Згідно положень п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням своїх підрозділів, а уповноважений підрозділ за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України. Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Отже, не можуть бути прийняті до уваги, як докази порушення з боку позивача вимог податкового законодавства України лише пояснення громадян, оскільки такі докази не підтверджені належним чином, у т.ч. документально.

Згідно із статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених суб'єктивних прав юридичних осіб, у разі не доведення суб'єктом владних повноважень правомірності прийняття оскаржуваного рішення, суди обґрунтовано вказали, що відповідачем не доведено фактів, які покладені в основу оскаржуваного рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 червня 2011 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов