№ 30790908, 16.04.2013, Dnipropetrovsk District Administrative Court

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2013 р. Справа № 804/4161/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретаріБоженко Наталії Василієвни Петранцові О.Ю. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Кварц-Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, -

ВСТАНОВИВ:

Криворізька північна міжрайонна державна податкова інспекція Дніпропетровської області Державної податкової служби звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Кварц-Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банку та які перебувають у власності приватного підприємства «Кварц-Сервіс».

Позовна заява обґрунтована тим, що ПП «Кварц-Сервіс» знаходиться на обліку в Криворізькій північній МДПІ Дніпропетровської області ДПС, внаслідок несвоєчасної сплати податкових зобов'язань має податковий борг в сумі 125581,00 грн. В зв'язку з відсутністю у ПП «Кварц-Сервіс» майна, на яке може бути звернене стягнення, позивач просить застосувати арешт коштів та інших цінностей ПП «Кварц-Сервіс» що знаходяться в банку та які перебувають у його власності.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, що підтверджується матеріалами справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової кореспонденції на адресу відповідача, що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка була повернута у зв'язку із закінченням терміну зберігання. Відповідно до ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України судові виклики та повідомлення надсилаються юридичним особам - за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Згідно статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Кварц-Сервіс» зареєстроване виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області та знаходиться на обліку в Криворізькій північній міжрайонній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, як платник податків.

Відповідач має податковий борг, що підтверджується завороти боком облікової картки платника податків, що складається з грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 125581,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення від 07.11.2008 року №0003982301/2, винесеного на підставі Акту перевірки від 02.07.2008 року №69/231-30001328.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового Кодексу України на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми «Ю» від 27.11.2012 року №182 на суму 125581,00 гривень, однак податковий борг відповідачем не сплачений.

У відповідності до пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

З положень наведеної норми кодексу слідує, що підставами для застосування арешту коштів на банківському рахунку та інших цінностей в банку є 1) відсутність майна у платника податків, котрий має податковий борг, 2) наявність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, балансова вартість якого менше суми податкового боргу, 3) відсутність у платника податків, котрий має податковий борг, майна, яке може бути джерелом погашення податкового боргу.

В цьому випадку обов'язок доведення підстав застосування заявленої процедури, а саме, відсутності у платника податків майна та/або факту, того, що його балансова вартість менша суми податкового боргу та/або що таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу, покладається на податковий орган.

Позивач в обґрунтування позову зазначає, що за відповідачем не зареєстровані транспорті засоби, земельні ділянки, нерухоме майно, згідно довідок Відділу РЕР ДАІ з обслуговування м. Кривого Рогу та Криворізького району, Управління Держкомзему, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вирішуючи питання про обґрунтованість позову, заявленого в порядку пп. 20.1.17 п. 20.1 ст. 20 ПК України, суд зазначає, що главою 9 Податкового кодексу України врегульовані питання щодо погашення податкового боргу платників податків.

Так, п. 87.9 ст. 87 ПК України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Також з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу відповідно до ст. 88, 89 ПК України. При цьому на податковий орган покладаються певні обов'язки задля забезпечення погашення податкового боргу (скласти акт опису майна, зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі тощо).

Крім того статтею 91 Податкового кодексу України визначено, що керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, іншого позивачем не доведено, що єдині дії, які вчинив податковий орган перед звернення з даним позовом до суду, є направлення запитів до відповідних органів, в яких могло бути зареєстровано рухоме та нерухоме майно відповідача.

Натомість Податковим кодексом України наданий значно ширший обсяг прав та обов'язків податкового органу з метою забезпечення погашення податкового боргу відповідача.

Враховуючи правила оборотоздатності об'єктів цивільних прав, суд зазначає, що платнику податків може належати на праві власності й інше майно, що не потребує державної реєстрації, яке виникає з моменту передання платнику податків такого майна згідно статті 334 Цивільного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні; ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Однак, позивачем не підтверджено відсутність у платника податків майна, у тому числі того майна, яке не підлягає державній реєстрації при набутті права власності, готівки.

В тому числі, норма, на підставі якої заявлений позов, передбачає арешт на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться не лише на рахунках банківських установ, та має на меті встановлення обмежень більш широкого кола, оскільки арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, передбачає також й арешт на цінності в банківських чарунках та арешт рахунків у банківських металах.

Отже, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про накладення арешту на кошти та інші цінності у банках, обслуговуючих боржника, у рахунок погашення податкового боргу, на підставі п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, оскільки податковим органом не надано суду належних, допустимих та вичерпних доказів того, що у відповідача відсутнє майно, яке може бути джерелом погашення податкового боргу, що є обов'язковою умовою для накладення арешту.

Направлення позивачем запитів не можуть вважатися вичерпними заходами для встановлення майна відповідача, оскільки не виключають наявності у нього будь-якого рухомого майна, основних фондів, які можуть бути предметом податкової застави.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Криворізької північної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби до приватного підприємства «Кварц-Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків та які перебувають у власності - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Н.В. Боженко