Court ruling № 30769005, 16.04.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2013 року м. Київ К/9991/55366/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року

у справі № 2а/2570/199/2012

за позовом Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції

до Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки»

про стягнення коштів витрачених на рекламу тютюнових виробів,

В С Т А Н О В И В :

Прилуцький міжрайонний прокурор (далі по тексту - прокуратура) в інтересах держави в особі Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - позивач, ОДПІ) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» (далі по тексту - відповідач, ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки») про стягнення коштів витрачених на рекламу тютюнових виробів.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.02.2012 року позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року скасовано постанову Чернігівського окружного адміністративного суду. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт від 17.10.2011 року №1182/23-14333202.

В акті перевірки зазначено, що відповідачем не відраховуються кошти на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо тютюнопаління.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), видаткових накладних, актів приймання-використання рекламних матеріалів за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року на розповсюдження реклами тютюнових виробів в межах України складений розрахунок відрахувань від сум, витрачених на рекламу тютюнових виробів за перевіряємий період (додаток №9), який є невід'ємною частиною акту.

Згідно додатку № 9 сума коштів, витрачених на рекламу, складає 4 109 032,27 грн., відповідно сума відрахувань на виробництво соціальної реклами склала 205 451,61 грн.

ОДПІ було направлено лист від 28.10.2011 року за №19594/10/23-307 до ПрАТ «А/Т Тютюнова компанія «В.А.Т.-Прилуки», щодо сплати сум відрахувань на виробництво соціальної реклами про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв в розмірі 205 451,61 грн., який отримано відповідачем 01.11.2011 року.

Частиною 8 ст. 22 Закону України «Про рекламу» (далі - Закон № 270/96-ВР) передбачено, що рекламодавці алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов'язані у порядку, передбаченому законами України, спрямовувати на виробництво та розповсюдження соціальної реклами щодо шкоди тютюнопаління та зловживання алкоголем не менше 5 відсотків коштів, витрачених ними на розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України. Розпорядники цих коштів щоквартально оприлюднюють звіт щодо їх використання.

Пунктом 3 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону № 270/96-ВР законодавець зобов'язав Кабінет Міністрів України подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до законів України, які випливають із цього Закону, а в пункті 4 Постанови Верховної Ради України від 3 липня 1996 року № 274/96-ВР «Про порядок введення в дію Закону України «Про рекламу» Комісії Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності доручалося проаналізувати пропозиції про додаткове оподаткування в галузі реклами і зробити висновки щодо можливості внесення відповідних змін і доповнень до Закону № 1251-ХІІ.

На момент виникнення спірних відносин зміни до відповідних законів не вносились.

Статті 13- 15 цього Закону України «Про систему оподаткування» (далі - Закон № 1251-ХІІ), що встановлюють види податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються на території України, не містять у своєму переліку спірного платежу (не менше 5 відсотків коштів, витрачених на розповсюдження реклами тютюнових виробів та алкогольних напоїв у межах України), а частина друга статті 16 закріплює правило, за яким державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих фондів здійснюється на добровільних засадах.

Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування, яка базується на принципах оподаткування, закріплених у статті 3 Закону № 1251-ХІІ.

Норми саме цього Закону є спеціальними стосовно визначення обов'язковості платежів до бюджету України, державних та інших цільових фондів, встановлених різними нормативно-правовими актами.

Отже, ні в Законі № 1251-ХІІ, ні в інших законах України у сфері оподаткування не було закріплено порядок обчислення та сплати відрахувань від суми коштів, витрачених на рекламу тютюнових виробів та/або алкогольних напоїв в межах України, через що не мають статусу обов'язкового платежу на рівні сплати податків.

Слід зазначити, що вищевказана позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 11.12.2012 року.

Крім того, Законом України від 18.02.1997 року № 77/97-ВР «Про внесення змін до Закону України «Про систему оподаткування» було введено в дію норму, згідно з якою джерела сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються відповідними законами про податки, збори (обов'язкові платежі). Державні та інші цільові фонди, які не передбачені цим Законом, мають своїм джерелом виключно прибуток підприємств, який залишається після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14 і 15 цього Закону. Відрахування до цих фондів здійснюються на добровільних засадах (стаття 16 Закону).

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність вимоги щодо сплати суми відрахувань на виробництво соціальної реклами про шкоду тютюнопаління та вживання алкогольних напоїв.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд апеляційної інстанції вірно застосував норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби відхилити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов