№ 30727749, 09.04.2013, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 квітня 2013 р. Справа № 802/927/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара Павла Анатолійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Старожилової Дар'ї Олександрівни

представника позивача: Томенка Р. В.

представника відповідача: Герасименка Д. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласттермавіа"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласттермавіа" (далі - позивач, ТОВ "Екопласттермавіа) із адміністративним позов до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (далі - відповідач, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Вінницькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Екопласттермавіа" з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Дім - Сервіс" за березень 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки №370/2207/23057445 від 06.02.2013 р.

На підставі зазначено акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000032203 від 19.02.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 6508 грн., в т. ч. за основним платежем - 5206 грн., штрафною санкцією - 1302 грн.

Зазначене повідомлення - рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Позивач вказує на те, що висловлені відповідачем в акті перевірки припущення щодо нікчемності укладених із ТОВ "Дім - Сервіс" правочинів, не відповідають дійсності. На переконання позивача, у нього наявні усі підтверджуючі реальність господарських операцій документи, які вимагає чинне законодавство.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, додатково надав письмові докази в підтвердження зайнятої правової позиції та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що встановлені перевіркою порушення діючого законодавства в дійсності мали місце. Таким чином, відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на його думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопласттермавіа" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 15.03.1995р., запис №1 174 105 0001 003173.

Досліджені матеріали адміністративної справи свідчать, що основними видами діяльності позивача є прибирання приміщень.

За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Екоплаттермавіа" з питань достовірності нарахування суми податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Дім - Сервіс" за березень 2012 року складено акт №370/2207/23057445 від 06.02.2013 року.

У вказаному акті йдеться про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, позивачем порушено вимоги п.198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 6508 грн. по взаємовідносинах із контрагентом ТОВ " Дім - Сервіс".

На підставі викладених в акті перевірки даних встановлено, що в період який перевірявся, між позивачем та ТОВ "Дім-Сервіс" укладено договір №ДГ - 008 від 01.02.2012 р. про надання послуг.

Податковим органом зроблено висновок, що правочини між ТОВ "Дім - Сервіс" та отримувачем послуг здійснені без мети настання реальних наслідків, а позивач не має права на податковий кредит у сумі 5206 грн., обґрунтовуючи наступним.

На адресу відповідача надійшла довідка ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №479/2220/37258499 від 27.07.2012 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Дім - Сервіс", щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків - контрагентами за період з 01.03.2012 р. по 31.05.2012 р., якою встановлено порушення контрагентом позивача норм ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 2016 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Дім - Сервіс" при придбанні та продажу товарів (послуг).

Податковий орган прийшов до висновку, що правочини укладені між ТОВ "Дім Сервіс" та підприємствами покупцями не спричинили реального настання наслідків.

В ході перевірки основного постачальника ТОВ "Дім Сервіс", яким є ТОВ "Іннова Плюс" та згідно актів про неможливість проведення зустрічної звірки від 05.07.2012р. №2244/22-9/37402718 за грудень 2011р. - травень 2012 р., встановлено, що фінансово-господарська діяльність ТОВ "Іннова Плюс" здійснюється поза межами правового поля. Таке свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності ТОВ "Іннова Плюс", фінансово - господарські правовідносини з контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися цими правочинами.

Позивачем, не погоджуючись із висновками акту перевірки, подані заперечення на вказаний акт, проте згідно відповіді Вінницької ОДПІ від 18.02.2013 р. №3225/2207 заперечення не були враховані, а акт перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки від 06.02.2013 р. №370/2207/23057445 відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0000032203 від 19.02.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 6508 грн., в т. ч. за основним платежем - 5206 грн., за штрафною санкцією - 1302 грн.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 87 Цивільного кодексу України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Згідно ч. 1 ст. 89 Кодексу юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Отже, факт наявності інформації в Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію та правоздатність ТОВ "Дім Сервіс", відсутність на той момент будь-яких записів про його "фіктивність", скасування державної реєстрації є доказом того, що ТОВ "Дім Сервіс" на момент укладення та виконання договору з позивачем було діючою та правоздатною юридичною особою.

Як випливає із матеріалів справи, ТОВ "Екопласттермавіа" (Замовник) укладено договір №ДГ-008 від 01.02.2012 р. з ТОВ "Дім - Сервіс" (Виконавець), згідно якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг з прибирання приміщень, чистки килимів та м'яких меблів. Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи відповідно до умов договору. Обов'язки та відповідальність сторін передбачені умовами договору, яким визначено, що Замовник самостійно закуповує обладнання, інвентар, витратні матеріали, необхідні для виконання робіт, експлуатація, обслуговування і ремонт обладнання виконується Замовником. Все обладнання, миючі засоби, інвентар є власністю Замовника, і не можуть бути вилучені, знищені без письмової згоди Замовника. Вартість послуг за цим договором погоджується актами виконаних робіт, оплата даного договору виконується Замовником на підставі актів виконаних робіт.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Так, на виконання умов договору складено акт №14 від 12.03.2012р. здачі-прийняття робіт (надання послуг), в якому зазначено, що Виконавцем були проведені роботи (надані послуги) по договору №ДГ - 008 від 01.02.2012р., а саме: прибирання приміщень після будівельних робіт (ТЦ "Анастасія") - 3525 грн., без ПДВ, миття ескалатора (ТЦ "Анастасія") - 8280, без ПДВ, миття сендвіч - панелей (фабрика "Рошен") - 2400 грн. без ПДВ, очистка даху від снігу (завод "Барлінек" ) - 2400грн. без ПДВ.

Таким чином, загальна вартість робіт (послуг) складає - 31240,80 грн., в тому числі ПДВ - 5206,80 грн.

Також судом досліджено платіжне доручення №207 від 12.03.2012 р., яке підтверджує факт оплати позивачем контрагенту вартості наданих робіт (послуг) (а.с. 36).

ТОВ "Дім - Сервіс" виписана податкова накладна №14 від 12.03.2012 року на суму 31240,80 грн., в т. ч. ПДВ - 5206,80 грн. з зазначенням наданих послуг з прибирання приміщень згідно договору №ДГ - 008 від 01.02.2012р.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року, в якій зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

З врахуванням викладеного слід зазначити, що документами, які підтверджують факт надання позивачу послуг та реальність здійснення операцій, є договір №ДГ - 008 від 01.02.2012р., податкова накладна №14 , платіжне доручення №207 від 12.03.2012р., акт №14 здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Отже, господарські операції, фактично здійснювані підприємством позивача, підтверджуються оформленими належним чином документами.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угод.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції".

За змістом наведених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В контексті даної спірної ситуації акт податкового органу не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивача по взаєморозрахунках з контрагентом, а викладені у ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Суд приходить до висновку, що дії позивача свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідають дійсному економічному змісту.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби №0000023203 від 19.02.2013 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екопласттермавіа" судовий збір у розмірі 114,70 грн. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з розрахункових рахунків Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби .

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович