Court ruling № 30678564, 10.04.2013, Donetsk Administrative Court of Appeal

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2013 року справа №2а/0570/15224/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Діденко О.С.,

за участі представників відповідача Петрова А.В., Чирикіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року по справі № 2а/0570/15224/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 12.11.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0002252340 від 31.07.2012 року, яке ухвалено на підставі акту документальної невиїзної перевірки № 250/22-2/20366602 від 17.07.2012 року та № 0002272340 від 31.07.2012 року, яке ухвалено на підставі акту документальної невиїзної перевірки № 253/22-2/20366602 від 17.07.2012 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду надійшла заява представника позивача, якою просить розглянути справу без у часті представника підприємства.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» є юридичною особою та зареєстрований виконавчим комітетом Донецької міської ради 17.08.1995 року за № 12661200000014494 (а.с. 9-10 т.1). Відповідно до протоколу № 1/2011 від 04.04.2011 року Публічне акціонерне товариство «Донецькавтотранс» перейменоване в Публічне акціонерне товариство «Транспортні системи України» (а.с. 37-46 т. 1) Позивач знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС з 09.09.1994 року за № 445. Відповідно до Свідоцтва платника податку на додану вартість від 03.12.2007 року № 100080517 позивач є платником податку на додану вартість.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби є суб'єктами владних повноважень, яка в даних правовідносинах реалізує надані ій Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Відповідачем були проведені документальні позапланові невиїзні перевірки ПАТ «Транспортні системи України» щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «НК Родоніт» за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року та з 01.11.2011 року по 31.11.2011 року. За результатами вказаної перевірки 17.07.2012 року було складено акти перевірок № 253/22-2/20366606 (а.с. 52-67 т. 1) та № 250/22-2/20366602 (а.с. 39-51 т. 1).

Згідно висновків актів перевірки інспекцією встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.2,198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено значення рядка 24 Декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 134726 грн., завищено залишок від'ємного значення ПДВ у сумі 37112 грн. та занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 209525 грн. за листопад 2011 року.

На підставі висновків актів перевірки 31.07.2012 року податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення - рішення № 0002272340 та № 0002252340 (а.с. 36-37 т. 1).

Щодо вимог про визнання протиправними дій податкового органу по складенню висновків актів перевірки та податкових повідомлень - рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Реалізація органами ДПС контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, здійснюється шляхом проведення перевірок платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

При цьому визначення сум платнику податків, що підлягають сплаті до бюджету, відповідно до ст. 58 ПК України, здійснюється органом ДПС шляхом надіслання (вручення) платнику податків податкового повідомлення-рішення.

Платник податків, який вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені його права, свободи або інтереси, для їх захисту, відповідно до п. 1 ст. 6 КАС України, має право звернутися до адміністративного суду.

Акт перевірки це фактично службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства зазначеним суб'єктом. Акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, який зобов'язує до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.

Акт перевірки, та дії відповідача, вчинені при його складанні у даному випадку, не породжують для позивача певних правових наслідків, а висновки цього акту не мають обов'язкового характеру для позивача.

Вчинені податковим органом дії щодо відображення в актах перевірки певних обставин, складання та вручення актів невиїзних документальних перевірок не породжують для платника податків настання будь - яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що в адміністративному позові не наведено жодних правових норм, які б порушив відповідач під час складання актів перевірок та спірних податкових повідомлень - рішень, а тому дійшов висновку про безпідставність заявлених позивачем позовних вимог в частині визнання неправомірними дій ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області ДПС щодо складання висновків актів документальних позапланових невиїзних перевірок від 17.07.2012 року № 253/22-2/20366606 та № 250/22-2/20366602.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31.07.2012 року № 0002272340 та № 0002252340, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем ПАТ «Транспортні системи України» (покупець) та ТОВ «НК Родоніт» (продавець) був укладений договір № 17 від 06.04.2011 року, відповідно до положень якого постачальник зобов'язується передати у строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі нафтопродукти, асортимент, кількість і ціна яких зазначена у видаткових накладних. Відповідно до п. 2.1 договору якість постачаємих нафтопродуктів повинна відповідати діючим ДСТУ і у випадках, передбачених діючим законодавством, супроводжуватися паспортами якості та/або сертифікатами відповідності заводу - виробника (а.с. 147 т.1).

Вказаний Договір підписаний директором ТОВ «НК Родоніт» Красниковою Н.М. та головою правління ПАТ «ТСУ» ОСОБА_6..

З матерфалів справи вбачається, що договір № 17 був укладений 06 квітня 2011 року, при цьому, відповідно до протоколу № 1/2011 загальних зборів акціонерів ПАТ «Донецькавтотранс» від 04 квітня 2011 року назву товариства змінено на ПАТ «Транспортні системи України», відкликано з 04 квітня 2011 року членів правління, зобов'язано відділ кадрів внести зміни до штатного розкладу товариства шляхом виключення посади члена правління та Голови правління із штатного розкладу. За вказане рішення проголосувало 99,99% голосів акціонерів. ( а.с. 44 т. 2). Крім того, цими ж зборами вирішено обрати Генеральним директором товариства ОСОБА_6 з 05 квітня 2011 року строком на п'ять років. За вказане рішення проголосувало 99,989% акціонерів.

Як вбачається із Статуту ПАТ «Транспортні системи України» (нова редакція) державну реєстрацію змін до установчих документів проведено державним реєстратором 06.04.2011 року за № 12661050026014494 (а.с. 11 т. 2).

Отже, на час укладення договору № 17 від 06.04.2011 року ОСОБА_6 не мав повноважень на підписання цього договору у якості голови правління.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано до суду першої інстанції накладні, видаткові накладні, податкові накладні, товарно - транспортні накладні за квітень, листопад 2011 року (а.с. 68-195 т. 1) На підтвердження подальшої реалізації придбаних нафтопродуктів контрагентам, позивач надав копії видаткових накладних, виписаних на адресу ТОВ «Север-Авто», ТОВ «Авто-Експрес», ТОВ «Горлівське АТП», ТОВ «Енакіївське АТП», ПАТ «Костянтинівське АТП 11409».

Відповідно до ч. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч. 1,2 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 ст.2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 ст.2 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що з наданих позивачем первинних документів (накладних, видаткових накладних) неможливо встановити місце складання документи, особу, яка склала вказані документи. Крім того відсутні П.І.Б. осіб, які видали та прийняли товар, що унеможливлює їх ідентифікацію як посадових осіб підприємства.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини.

1.Рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

2.Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності. Зокрема, відсутність ліцензії чи іншого дозвільного документа не є безумовним доказом неправомірності вчиненої господарської операції. Однак ця обставина може вказувати на те, що відповідна особа не мала можливості та належної кваліфікації на здійснення певних дій, а отже, і на їх можливу відсутність.

3.Враховуючи природу транспортування ТМЦ, у вигляді нафтопродуктів, необхідно врахувати приписи Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496 (далі по тесту - Інструкція № 281).

Відповідно до п.п. 5.4.2, 5.4.3 п. 5.4 Порядку приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

В матеріалах справи відсутній жоден з відповідних актів про прийняті нафтопродукти. Таких актів про прийняті нафтопродукти не було надано підприємством податковому органу і під час проведеної перевірки.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, в судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача пояснив, що такі акти в ПАТ «Транспортні системи України» взагалі не складаються.

Згідно п.п. 7.5.6 п.7.5 Інструкції № 281,- відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

З акту перевірки вбачається, що до перевірки не надано первинні документи від постачальника, в яких зазначались би показники питомої ваги, температурного режиму (як то паспорт якості) та на підставі яких підприємство може проводити оприбуткування ПММ в літрах по регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно п.п. 7.5.8 п. 7.5 Інструкції № 281, - у ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Апелянтом взагалі не надавлись під час перевірки доказів оприбутковування нафти і нафтопродуктів у складському обліку та відображення на відповідних рахунках бухгалтерського обліку в підзвіт матеріально відповідальних осіб, а також сертифікати відповідності, паспорти якості за формою № 11-НК, які є обов'язковими супроводжувальними документами.

Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

На підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності поширюється дія Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих i використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Мінфіну України від 16.05.1996 року № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.1996 року за № 293/1318), згідно до якої всі товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи i цінні папери відпускаються суб'єктам господарювання або передаються безоплатно лише за довіреністю одержувачів.

При цьому, бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей, який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною.

З оскаржуваної постанови вбачається, що судом першої інстанції пропонувалось позивачу надати до суду журнал реєстрації довіреностей, а також довіреностей на підтвердження подальшого використання ТМЦ у власній господарській діяльності.

Проте, позивач таку вимогу залишив без уваги.

Вказану обставину апелянт не спростовує.

Вищезазначені обставин свідчать про обґрунтованість висновків актів перевірок щодо порушень, встановлених з боку ПАТ «Транспортні системи України», оскільки відсутні первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій у відповідності до вимог п. 2 ст. 9 Закону України Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.п. 2.1 п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

З оскаржуваної постанови вбачається, що позивачем на підтвердження доказів подальшого використання придбаних ТМЦ в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності було дано роз'яснення-не приймати до уваги договори № 12/2011 від 30.03.2011 року, № 13/2011 від 30.03.2011 року, № 14/2011 від 30.03.2011 року, № 15/2011 від 30.03.2011 року, у зв'язку із тим, що вони втратили чинність. При цьому було надано інші договори № 11-АЄО від 01.04.2011 року, № 11-ЕН від 01.04.2011 року, № 11 ГОР від 01.04.2011 року, № 12-СА від 01.04.2011 року, № 11-КОН від 01.04.2011 року (а.с. 127 т.2).

Проте, у договорі № 11-АЄО від 01.04.2011 року Постачальником вказано ПАТ «Донецькавтотранс», але зазначений договір скріплений печаткою ПАТ «Транспортні системи України», в той час як зміна назви згідно Статуту позивача відбулася 06.04.2011 року (а.с. 144-147 т. 2).

Отже вказані договори викликають сумніви щодо їх достовірності.

Таким чином, позивачем не надано достовірних та безспірних доказів подальшого використання придбаних ТМЦ в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Отже, оскільки позивачем не доведено обставин реальності здійснення господарських операцій, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість висновків актів перевірок та відповідно прийнятих на їх підставі спірних рішень, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м.Донецька Донецької області Державної податкової служби по даній справі доведено правомірність прийняття винесення податкових повідомлень-рішень від 31.07.2012 року податкові повідомлення - рішення № 0002272340 та № 0002252340.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Транспортні системи України» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року по справі № 2а/0570/15224/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2013 року по справі № 2а/0570/15224/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 15 квітня 2013 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін