Court ruling № 3065622, 21.05.2008, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

                                                                                                                                                                            К/С  № К-24363/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                                                       УХВАЛА

                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             

21.05.2008 р.                                                                                              м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів                       Нечитайла О.М. 

                                Рибченка А.О.       

                                Сергейчука О.А.

                                Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахновщина хлібопродукт»

на постанову Господарського суду Харківської області від 16.02.2006 р.

та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р.

у справі № АС-42/528-05

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахновщина Хлібопродукт»

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 16.02.2006 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р., у позові відмовлено.

ТОВ «Сахновщина хлібопродукт» подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення. Посилається на порушення норм матеріального права, а саме: п.п. 5.6 та п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв’язку  з чим до поліпшення основних фондів віднесено поняття «технічного обслуговування», яке здійснював позивач із основними фондами, і щодо якого законодавством не встановлено обмежень з віднесення зазначених витрат до валових витрат у розмірі 10%; п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки вважає, що податкова інспекція мала застосувати виключно п. 17.2 ст. 17 цього Закону.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення судів попередніх інстанцій, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки № 299/23-104/32837099 від 08.08.2005 р. вимог податкового та валютного законодавства за період з 10.08.2004 р. по 31.05.2005 р., зафіксовано віднесення до складу валових витрат витрати, пов’язані з поліпшенням орендованих основних фондів, а саме: запасні частини на суму 36700 грн. та заробітну плату з відрахуваннями працівників, задіяних у виконанні робіт, пов’язаних з поліпшенням основних засобів на суму 46900 грн., чим порушено вимоги п.п.8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно із якими мав право на віднесення до валових витрат витрати у сумі 2437,70 грн. Позиція позивача щодо віднесення таких витрат до валових полягає в тому, що ці витрати понесені у зв’язку з технічним обслуговуванням орендованого майна відповідно до умов п. 6.4 договору оренди нерухомого майна від 03.09.2004 р. № 8501.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка та вирішено спір на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

З метою надання оцінки правильності віднесення позивачем до складу валових витрат витрати, як такі, що понесені у зв’язку з технічним обслуговуванням, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, ретельно дослідивши технічні матеріали (РТМ.8.59.00-126-87) «Організація і проведення технічного обслуговування і ремонту обладнання хлібоприймальних та зернопереробних підприємств», якими визначено складові частини такого обслуговування, дійшов правильного висновку, що включення позивачем витрат на придбання підшипників, цвяхів, цементу, клею, крейди, руберойду, шурупів, болтів, кабелю, проводу, фарб, ременів, листів кровельних та ін. матеріалів не може розцінюватись, як витрати понесені на технічне обслуговування, а є витратами на проведення ремонту, який, виходячи із приписів п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) є видом поліпшення основних фондів.  

З огляду на викладене, є правильною позиція судів попередніх інстанції стосовно того, що позивач при віднесенні до складу валових витрат витрати, пов’язані з проведенням ремонту, тобто витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, мав керуватися приписами п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням приписів п.п. 8.8.1 п. 8.1 ст. 8 цього ж Закону, виходячи із яких вартість ремонту основних засобів, орендованих за договором оперативного лізингу (оренди), яким передбачено можливість поліпшення таких основних засобів, відноситься орендарем до валових витрат на суму, що не перевищує десяти відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів орендаря на початок розрахункового кварталу. При цьому в зазначеній сумі не враховується балансова вартість об’єкта оперативного лізингу (оренди). Витрати, що перевищують цю суму, відносяться на збільшення (створення) балансової вартості відповідної групи основних фондів та підлягають амортизації згідно з нормами, передбаченими для таких основних фондів.

Є правильними висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, оскільки судами достовірно встановлено, що позивачем не у повному обсязі виконані вимоги п. 17.2 ст. 17 цього Закону, а саме: у податковій декларації з ПДВ за вересень 2005р. не збільшено суму недоплати податкових зобов’язань за серпень 2005р. на суму штрафу у розмірі 5% від такої суми та не сплачено її до бюджету.

Податкова інспекція, виявивши факт заниження у податковій декларації податкового зобов’язання на суму  штрафу у розмірі 5 % від такої суми та факт несплати її до бюджету, що є підставою, викладеною  у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про прядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», правомірно при визначенні штрафних санкцій керувався п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 цього Закону.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а законні та обґрунтовані судові рішення – без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                                    УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сахновщина хлібопродукт» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Харківської області від 16.02.2006 р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. – без змін.

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

Головуючий суддя                            Н.Г. Пилипчук

судді                                                 О.М. Нечитайло

                                                                   А.О. Рибченко

                                                                   О.А. Сергейчук

                                                                   М.О. Федоров