№ 30637200, 11.04.2013, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 року Справа № 905/789/13-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіДерепи В.І.суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Палія В.В.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 27.02.13у справі№ 905/789/13-ггосподарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВИЗАВИ-2000"доПублічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"прозобов'язання укласти договір на постачання електричної енергіїза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомлені,відповідачаЄпішев О.В. (дов. від 22.01.13)

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИЗАВИ-2000" звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про зобов'язання укласти договір на постачання електричної енергії. До позовної заяви додано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо припинення постачання електричної енергії до торгівельного центру, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр-т Богдана Хмельницького, буд.67В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 30.01.13 (суддя Сажнєва М.В.), залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.13 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Черноти Л.Ф., суддів: Бойченка К.І.,

Стойки О.В.), застосовані заходи забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії щодо припинення постачання електричної енергії до торгівельного центру, розташованого за адресою: м. Донецьк, пр-т Богдана Хмельницького, буд.67-В до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили за даною справою.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вищевказані судові акти скасувати, відмовити у застосуванні заходів до забезпечення позову, посилаючись на порушення судами ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, згідно договору купівлі-продажу від 14.12.12 Приватне підприємство "Альянс-Інвест" продало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Резиденція 2012" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Либерасен" придбали будівлю торгівельного центру, розташованого за адресою: м. Донецьк, проспект Хмельницького Богдана, буд. 67В. До теперішнього часу функції обслуговування та експлуатації вказаного торгівельного центру здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Імперія меблів" на підставі договору оренди з ПП "Альянс-Інвест". У зв'язку зі зміною власника торгівельного центру, ТОВ "Керуюча компанія "Імперія меблів" повідомило нових власників торгового центру про припинення функціонування технічних систем торгового центру та направлення пропозиції постачальникам комунальних послуг щодо розірвання відповідних договорів з 01.02.13.

Відповідно до договору оренди від 21.01.13 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИЗАВИ-2000" є користувачем будівлі торгівельного центру загальною площею 12424,9 кв.м. згідно якого, орендодавцями виступають ТОВ "Либерасьен" та ТОВ "Резиденція 2012", яким торговий центр належить на праві власності за договором купівлі-продажу від 14.12.12.

Вживаючи заходи до забезпечення позову, суди виходили з того, що є достатньо підстав вважати, що відповідач відключить позивача від електропостачання до розгляду справи по суті, що в подальшому призведе до додаткових витрат останнього. Суд касаційної інстанції вважає висновки судів помилковими.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Колегія суддів відмічає, що при прийнятті заходів до забезпечення позову, слід враховувати не лише інтереси позивача, але й негативні наслідки для відповідача та інших осіб. Заходи до забезпечення позову повинні бути розумними та співрозмірними заявленій вимозі. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Між тим, заборонивши своєю ухвалою відповідачу відключати позивача, суд фактично вирішив спір по суті, без здійснення судового розгляду та дослідження доказів, оскільки фактично визнав законним такого роду споживання електроенергії.

Крім того, в клопотанні про забезпечення позову не наведено доводів, що обґрунтовують необхідність вжиття запобіжних заходів. Зі змісту судових актів та з матеріалів справи не вбачається, що у випадку невжиття заходів до забезпечення позову, виконання рішення суду буде суттєво утруднене.

До того ж, судова заборона відповідачу відключати позивача від електропостачання дає останньому широкі можливості для зловживань (несплата за використану енергію, порушення ПКЕЕ, ухилення в подальшому від укладення договору, або ухилення від виконання технічних умов для укладення договору) в цій сфері, при тому, що відповідач не зможе реагувати на такі дії споживача.

А тому заходи, передбачені ст.ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, застосовані судами помилково, а отже судові акти щодо вжиття заходів по забезпеченню позову підлягають скасуванню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" задовольнити, ухвалу господарського суду Донецької області від 30.01.13 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.13 у справі №905/789/13-г скасувати.

Головуючий - суддя В. І. Дерепа

Судді Б. М. Грек

В. В. Палій