№ 30567984, 09.04.2013, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року Справа № 5011-13/12541-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий рай"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 рокуу справі№5011-13/12541-2012 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Чіпіта Україна Збут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий рай" простягнення 204 742 грн. за участю представників сторін:

позивача: Лазаренко Т.В.,

відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 204 742 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року у справі № 5011-13/12541-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013р., позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чіпіта Україна Збут" задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий Рай" на користь позивача 130 485,90 грн. - основного боргу та 2 609,72 грн. - витрат по сплаті судового збору. В решті частини позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий рай" звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що в період з 07.05.2012р. по 01.06.2012р. позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 222 078,96 грн. , що підтверджується видатковими накладними, які знаходяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково у розмірі 91 809,06 грн.

Крім того, 26.06.2012р. відповідачем було повернуто позивачеві товар на суму 91 593,06 грн., що підтверджується накладною про повернення №Р-00000013, яка підписана представниками сторін.

Звертаючись до суду позивач стверджував, що у відповідача існує заборгованість у сумі 204 742,26 грн. за поставлений ним товар, яку він просив суд стягнути на його користь.

Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний суд вказав на те, що позивач здійснив невірний розрахунок заборгованості відповідача, оскільки частина видаткових накладних, а саме: № РН - 0003034 від 07.05.2012 року на суму 74 472,36 грн. та № РН - 0003086 від 14.05.2012 року на суму 93 358,68 грн. не оформлені належним чином та не можуть вважатися належними доказами поставки товару.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Згідно ст. 43 Господарського кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.

П. 4 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 33, 34 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вже зазначалося вище, в період з 07.05.2012р. по 01.06.2012р. позивачем було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 222 078,96 грн. , що підтверджується видатковими накладними.

Як вірно встановлено судами попередніх судових інстанцій, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, перерахувавши позивачу 91 809,06 грн. та повернувши товар на суму 91 593,06 грн.

Як вважає позивач, у відповідача існує заборгованість в розмірі 204 742,26 грн., оскільки він не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар.

В свою чергу відповідач не визнає належними доказами у справі видаткові накладні: №№ РН-0003034 від 07 травня 2012р. на суму 74472,36 грн. та РН-0003086 від 14 травня 2012р. на суму 93 358,68 грн., які були надані позивачем, але не підписані жодною із сторін, тобто, не оформлені належним чином і не можуть підтвердити жодної поставки товару.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що видаткові накладні №№ РН-0003034 та РН-0003086 дійсно належним чином не оформлені, але поставка товару по накладній № РН-0003086 відбулася та відповідач отримав товар, згідно вказаної накладної. Вказаний факт підтверджується наданою товарно-транспортною накладною №РН-0003086 від 14.05.2012р., в якій є посилання на видаткову накладну №РН-0003086 від 14.05.2012р.

З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій правомірно дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 130 485,90 грн. не взявши до уваги накладну № РН-0003034 на суму 74 472,36 грн. , оскільки вона належним чином не оформлена.

Таким чином, попередні судові інстанції надали належну оцінку вказаним доказам, а відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року, ухваленої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продуктовий рай" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року у справі № 5011-13/12541-2012 - без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова