Court ruling № 30367487, 12.05.2010, Dnipropetrovsk Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2010 р.справа № 13/2/07-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Туркіної Л.П. Кожана М.П.,

при секретарі судового засідання: Дегтярьові Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Нива», м.Бердянськ Запорізької області

на постанову господарського суду Запорізької області від 29 січня 2008 року у справі №13/2/07-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Нива», м.Бердянськ Запорізької області

до Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом про (з урахуванням уточнень до позовної заяви) скасування податкових повідомлень-рішень №0000121720/0 від 20.07.2006 року та №0000121720/1 від 28.09.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Позивач вважає безпідставним висновок відповідача про порушення з боку позивача ст.9 Декрета Кабінету Міністрів України №13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян»та пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Постановою суду першої інстанції у задоволенні позову відмовлено. При цьому суд посилався на ст.9 ДКМУ №13-92 від 26.12.1992 року «Про прибутковий податок з громадян»та пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», постанову КМУ «Про норми відшкодування витрат на службові відрядження у межах України та за кордон»№663 від 23.04.1999 року, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, позивач оскаржує дану постанову в апеляційному порядку, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що при винесені постанови судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, а також не з'ясовані обставини, які мають значення для справи. Апелянт стверджує, що відповідачем в акті перевірки не зазначено розмір додаткових матеріальних благ, на які в процесі перевірки було нараховано недобір податку у розмірі 337,68грн. На думку апелянта сума відшкодування, яка підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб повинна складати -903,31грн., відповідно, сума несплаченого податку з доходів фізичних осіб повинна бути - 117,43грн. замість 337,68грн. Таким чином апелянт вважає, що загальна сума несплати податку з доходів фізичних осіб (основного платежу) повинна складати -2276,34грн., з яких 758,78грн. - основного платежу замість нарахованих 979,03грн., та 1517,56 грн. штрафних санкцій замість нарахованих 1958,06грн.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено матеріалами справи, 06.07.2006 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Нива»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2003 року по 31.03.2006 року, за результатами якої складено акт №045/23-018/00428426 від 06.07.2006р.

В акті перевірки зазначається, що в період з жовтня 2005 року по грудень 2005 року підприємством позивача за авансовими звітами відшкодовувалися суми непередбачених витрат, які не були документально підтверджені (відсутні платіжні документи, які підтверджують використання вищевказаних витрат). Також в цьому ж періоді добові відрядженим працівникам підприємства відшкодовувалися понад норми, встановлені Постановою КМУ "Про норми відшкодування витрат на службові відрядження в межах України та за кордон" № 663 від 23.04.1999 року зі змінами та доповненнями та пп.5.4.8 п.5.4.ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Загальна сума таких відшкодувань становить 2564,31 грн.

Крім того, як зазначено в акті, в порушення вимог пп.4.2.9 "г" п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-ІУ від 22.05.2003р. згідно якого, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом, працівникам підприємства було надано додаткові матеріальні блага, які включаються до сукупного місячного оподатковуваного доходу і є об'єктом оподаткування.

На підставі акту перевірки від 06.07.2006р. винесено податкове повідомлення- рішення №0000121720/0 від 20.07.2006р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників (з урахуванням штрафник (фінансових) санкцій у розмірі 2937,09 грн., з яких 979,03 грн. основний платіж, 1958,06 грн. - штрафні санкції на підставі ст.9 ДКМУ № 13-92 від 26.12.1992 р., "Про прибутковий податок з громадян" та пп.4.2.9 п.4.2. ст. 4, пп.6.3.2 п. 6.3 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Колегія суддів вважає висновки суду такими, що відповідають матеріалам справи та нормам законодавства.

Так, згідно з авансовим звітом №0000072 від 11.10.05р. було відшкодовано 200грн. добових ( відрядження з 11 по 12 жовтня), необхідно відшкодувати 36 грн. Різниця склала 164грн. ПДФО з вказаної суми склав 21,32грн. ( 164грн. х 13%);

згідно з авансовим звітом №0000070 від 18.10.05р. відшкодовано 200грн. добових (відрядження 18 жовтня - 1 день), тоді як необхідно було відшкодувати 18 гри. Різниця склала 182грн. ПДФО з вказаної суми склав 23,66грн. (182грн. х 13%), також відшкодовано непередбачених витрат в сумі 133,11 грн., які не підтверджені первинними платіжними документами. Сума ПДФО склала 17,30грн. ( 133,11 грн. х 13%) Всього по даному звіту сума ПДФО склала 40,96грн. (23,66грн. + 17,30грн.);

за авансовим звітом №0000071 від 11.10.05р. було відшкодовано 200грн. добових (відрядження 11 по 12 жовтня ), хоча необхідно було відшкодувати 36 грн. Різниця склала 164грн. ПДФО з вказаної суми склав 21,32грн. (164грн. х 13%);

згідно з авансовим звітом №0000073 від 14.10.05р. було відшкодовано 50грн. добових ( відрядження 14 жовтня - 1 день ), необхідно відшкодувати 18грн. Різниця склала 32грн. ПДФО з вказаної суми склав 4,16 грн. (32 грн. х 13%);

згідно з авансовим звітом №0000065 від 11.10.05р. було відшкодовано 300 грн. добових (відрядження 04 по 05 жовтня), навідмівну від необхідних 36 грн. Різниця склала 264грн. ПДФО з вказаної суми склав 34,32грн. (264грн. х 13%), також відшкодовано непередбачених витрат в сумі 250грн. які не підтверджені первинними платіжними документами. Сума ПДФО склала 32,50грн. (250грн. х 13%). Всього по даному звіту сума ПДФО склала 66,82грн. (34,32грн. + 32,50грн.);

згідно ав.звіту №0000074 від 14.10.05р. було відшкодовано 50грн. добових (відрядження 24 жовтня - 1 день ), необхідно відшкодувати 18грн. Різниця склала 32грн. ПДФО з вказаної суми склав 4,16грн. (32грн. х 13%);

згідно ав.звіту №б/н від 11.10.05р. було відшкодовано 100 грн. добових (відрядження з 10 по 11 жовтня), необхідно відшкодувати 36грн, Різниця склала 64грн, ПДФО з вказаної суми склав 8,32грн. (64грн. х 13%) ;

згідно ав.звіту №0000127 від 06.10.05р. було відшкодовано 200грн. добових (відрядження 03 по 05 грудня), необхідно відшкодувати 72грн. Різниця склала 128грн. ПДФО з вказаної суми склав 16,64грн. (128грн. х 13%);

згідно ав.звіту №0000097 від 01.11.05р. було відшкодовано 300 грн. добових (відрядження 28 по ЗО жовтня), необхідно відшкодувати 54грн.Різниця склала 246 грн. ПДФО з вказаної суми склав 31,98грн. (246грн. х 13%), також відшкодовано непередбачених витрат в сумі 50,27грн., які не підтверджені первинними платіжними документами. Сума ПДФО склала 6.54грн. (50,27грн. х 13%). Всього по даному звіту сума ПДФО склала 38,52грн. (31,98грн. +6,54грн.);

згідно ав.звіту №0000091 від 11.11.05р. було відшкодовано 75,25грн. добових (відрядження з 09 по 11 листопада), необхідно відшкодувати 54грн. Різниця склала 21,25грн. ПДФО з вказаної суми склав 2,76грн. (21,25грн. х 13%); згідно авансового звіту № 00000104 від 11.10.05р. складеного ОСОБА_1 було відшкодовано 300 грн. добових (відрядження з 20 по 23 листопада), необхідно відшкодувати 72грн. Різниця склала 228грн. ПДФО з вказаної суми склав 29,64грн, (228грн, х 13%);

згідно ав. звіту №0000103 від 25.11.05р. було відшкодовано 400грн. добових (відрядження з 20 по 24 листопада), необхідно відшкодувати 90грн. Різниця склала 310 грн. ПДФО з вказаної суми склав 40,30грн. (310 грн. х 13%);

згідно ав.звіту №0000126 від П.10.05р. було відшкодовано 150грн. добових (відрядження з 28 листопада по 01 грудня), необхідно відшкодувати 72грн. Різниця складає 78грн, ПДФО з вказаної суми - 10,14грн. (78грн. х 13%), також відшкодовано непередбачених витрат в СУМІ 185,67грн., які не підтверджені первинними платіжними документами. Сума ПДФО склала 24,14грн. (185,67грн. х 13%). Всього по даному звіту сума ПДФО склала 34,28грн. (І0,14грн. + 24,14грн.).

За приписами пп. 4.2.9 "г" п. 4.2 ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-1V від 22.05.2003р. до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо, а саме у вигляді су ми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що підлягають обов'язковому відшкодуванню згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим Законом. Проте працівникам підприємства було надано додаткові матеріальні блага, які включаються до сукупного місячного оподатковуваного доходу і є об'єктом оподаткування.

Матеріали справи також підтверджують порушення позивачем вимог пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-1V від 22.05.2003р. щодо застосування податкової соціальної пільги до заробітної плати, нарахованої працівникам підприємства у місяць звільнення та в наступних місяцях, де сума порушення складає 606,29грн. При цьому позивачем не було враховано вимоги Постанови КМ України №2035 від 26.12.2003р. «Про затвердження порядку надання документів та їх складу при застосування податкової соціальної пільги».

Враховуючи вищевикладене, слід визначити, що господарський суд, з`ясувавши всі обставини, які були доведені належними доказами, зробив правильні висновки. Судове рішення прийняте судом першої інстанції без порушень норм матеріального та процесуального права. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Нива»на постанову господарського суду Запорізької області від 29 січня 2008 року слід залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись статями 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Нива»на постанову господарського суду Запорізької області від 29 січня 2008 року у справі №13/2/07-АП залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 29 січня 2008 року у справі №13/2/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна

М.П.Кожан