Court ruling № 30365801, 27.03.2013, Sumy Regional Court of Appeal

КОПІЯ

Справа №1805/10626/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клімашевська Ірина ВалентинівнаНомер провадження 22-ц/788/764/13 Суддя-доповідач - Маслов В. О. Категорія - 46

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

27 березня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Маслова В. О.,

суддів - Дубровної В. В., Лузан Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визначення місця проживання малолітньої дитини з батьком,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому зазначає, що він має переваги у визначенні місця проживання сина ОСОБА_5 з ним, а не з матір'ю, оскільки має своє житло, роботу, доходи в Сумах, а матір дитини проживає в Києві де немає належного і постійного житла.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6, які підтримали доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивачки ОСОБА_7 та представника служби у справах дітей Сумської міської ради Тютюник О.А., які вважали рішення місцевого суду про відмову у позові правильним, розглянувши матеріали справи в межах заявленого позову та доводів апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення місцевого суду залишенню без змін на підставі ч. 1 ст. 308 ЦПК України виходячи з наступного.

Сторони визнають, що під час спільного проживання без укладення шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у Сумах у них народився син ОСОБА_5, у свідоцтві про народження якого вони записані батьком і матір'ю дитини. Ця обставина підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 на а.с. 4. У 2010 році сторони припинили спільне проживання та сімейні відносини. Між ними виникали суперечки щодо місця проживання ОСОБА_5 бо кожна сторона наполягала на проживанні дитини з нею.

Згідно з ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Суд встановив, що обоє батьки ОСОБА_5 ставляться приязно до нього.

Відмовляючи ОСОБА_3 у позові про визначення місця проживання сина з ним, суд першої інстанції взяв до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до батьків, вік дитини, її здоров'я. Позивач визнає, що проживає один, працює. Суд урахував висновок органу опіки і піклування про залишення дитини з матір'ю і таку ж позицію представника цього органу у судовому засіданні. Позивач не довів у суді своїх переваг на залишення дитини у нього і на визначення його будинку місцем проживання малолітнього ОСОБА_5, а тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив йому у позові.

Таке рішення місцевого суду відповідає ст. 161 СК України, принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року. Згідно з цим принципом дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір'ю.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування рішення суду. Не є підставою для задоволення апеляційної скарги твердження позивача про те, що відповідачка працюючи у м. Києві не має там постійного житла, оскільки у справі є докази, які свідчать про наявність у неї там найманого житла.

Колегія суддів зважує і на те, що при переміні обставин пов'язаних з вихованням малолітнього ОСОБА_5 сторони вправі досягати певних домовленостей між собою або звертатися з новими позовами до суддів.

Оскільки ОСОБА_3 при поданні апеляційної скарги було сплачено суму судового збору на невірний рахунок, ухвалою апеляційного суду від 13 березня 2013 року запропоновано апелянту подати апеляційному суду до судового розгляду оригінали платіжних документів про сплату судового збору в сумі 57 грн. 35 коп. Вимоги вказаної ухвали ОСОБА_3 виконані не були, тому судовий збір підлягє стягеннню на підставі ч.2 ст.82 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_3, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 лютого 2013 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 57 грн. (п'ятдесят сім грн.) 35 коп. судового збору на користь держави.

Рішення місцевого суду і ухвала апеляційного суду набрали законної сили, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -