Court ruling № 30352090, 12.02.2013, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2013 р.Справа № 2-а-5503/11/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - Чепара В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телус» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000792301 від 13.07.2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Телус» звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000792301 від 13.07.2011 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Телус» задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000792301 від 13.07.2011 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач - Державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000792301 від 13.07.2011 року, оскільки, на думку податкового органу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Телус» в порушення вимог п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, занижено податок на додану вартість за липень 2010 року на суму 4855 грн.

Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Телус» надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, за змістом яких просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегією суддів замінена сторона у справі, а саме: неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва замінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.2011 року № 981 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби».

В судовому засідання представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги відповідача з підстав викладених в поданих письмових запереченнях. Представник апелянта - Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.151), причини неприбуття суд не повідомив.

Колегія суддів порадившись на місці та заслухавши думку представника позивача, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 15.06.2011 року по 23.06.2011 року, згідно з п.п.78.1.11 п.78.1, п. 78.2 ст.78, п. 79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755- VI, на підставі наказу ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 15.06.2011 року № 1259, посадовими особами ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Телус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ТОВ компанія «Інгулагро-Сервіс», за наслідками якої складено акт № 1994/231-00/37104547 від 24.06.2011 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2010 року на суму 4855 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000792301 від 13.07.2011 року, яким збільшено ТОВ «Телус» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4855 грн. - основний платіж, 1213,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з означеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва № 0000792301 від 13.07.2011 року, позивач звернувся до суду з позовною заявою про його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва № 0000792301 від 13.07.2011 року, винесені податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції, позивач згідно усної угоди придбав у ТОВ компанія «Інгулагро-Сервіс» бітум в кількості 15,33 т. в сумі 29127 грн., що підтверджується накладною від 28.07.2010 року, податковою накладною № 414 від 28.07.2010 року. Позивач оплатив товар ТОВ компанії «Інгулагро-Сервіс», що підтверджується платіжним дорученням № 23/10 від 13.09.2010 року.

Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції був допитаний в якості свідка автоперевізник ОСОБА_1, який в судовому засіданні пояснив, що на підставі усної угоди, укладеної з позивачем, його водій ОСОБА_2 перевозив бітум з м. Полтави до м. Миколаєва, на підтвердження чого він виписав позивачу товарно-транспортну накладну № 245 від 28.07.2010 року. Товарно-транспортна накладна № 245 від 28.07.2010 року свідчить про перевезення ПП ОСОБА_1 бітуму, «вантажоодержувачем» та «замовником» товару є ТОВ «Телус», «вантажовідправник» ТОВ компанія «Інгулагро-Сервіс».

Представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва не зміг пояснити, чому ці документи не можуть підтверджувати здійснення господарських операцій позивачем, а також не зміг пояснити, якими саме додатковими документами можливо підтвердити такі операції. При цьому, правильність складання позивачем цих документів відповідачем не заперечується.

Водночас, колегія суддів зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку - ТОВ «Телус», є неможливість підтвердження сум податку, включеного позивачем до складу податкового кредиту по ланцюги постачання. При цьому, до такого висновку перевіряючи дійшли посилаючись на складений ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва акт від 06.04.2011 року за результатами перевірки ТОВ компанія «Інгулагро-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року, відповідно до якого на підприємстві ТОВ компанія «Інгулагро-Сервіс» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вимоги переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Згідно ст.203,215,228 ЦК України угоди з контрагентами мають ознаки нікчемності, актом податкової міліції від 29.03.2011 року встановлено відсутність підприємства за місцем реєстрації.

Однак, колегія суддів критично ставиться до таких посилань податкового органу. Колегія суддів вважає недостатнім для висновків акту перевірки відносно позивача посилання в ньому лише на дані інформаційних баз податкової служби та акти перевірок відносно його контрагента, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття правомірних рішень щодо застосування відповідальності відносно позивача.

Також, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом. В залежності від специфіки виду діяльності підприємство у разі виникнення такої потреби може залучити до виконання роботи інших осіб з наявними ресурсами визначеного обсягу і структури.

Крім того, при прийнятті рішення колегія суддів враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості рішення Верховного Суду України, прийнятого за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та, зокрема, постанову Верховного Суду України від 31.01.2011 року по справі № 21-47а10 за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якому зазначено, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

При цьому, при розгляді адміністративних справ необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 року (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як вбачається з матеріалів справи, і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що не заперечувалось відповідачем.

Таким чином, виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення № 0000792301 від 13.07.2011 року підлягає скасування, як незаконне та необґрунтоване, а позовні вимоги ТОВ «Телус» підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Телус» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000792301 від 13.07.2011 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/