Court ruling № 30350175, 28.03.2013, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4089/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Губська О.А., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Печенюк Р.В.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2012 року № 0000132301 -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» звернулося в суд з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати від 16.02.2012 року № 0000132301.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалене рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

На розгляд справи в апеляційному порядку сторони, належним чином повідомлені не з'явилися. Колегія суддів, враховуючи, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для з'ясування всіх обставин, вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності сторін.

В зв'язку з неявкою сторін, на підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї , колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у січні 2012 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ВАП-Буд» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт від 27.01.2012 № 110/232/30356126, який містить висновки про порушення позивачем частин першої, п'ятої статті 203, частин першої, другої статті 215, частини першої статті 216, статтей 228, 626, 629, 650, 655, 658 та 662 Цивільного кодексу України, що виявилось у вчиненні правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання», які не спрямовані на реальне настання наслідків, ними обумовлених, що призвело до безпідставного формування позивачем податкового кредиту за вересень, листопад, грудень 2009 року та березень, травень - липень 2010 року у загальному розмірі 718009 грн. 00 коп., оскільки правочини з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» будівельних робіт фактично не відбулись та не створюють жодних юридичних наслідків, а відтак включення позивачем вказаної операції до об'єкту оподаткування податком на додану вартість суперечить приписам підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

На підставі акту відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.02.2012 № 0000132301, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 897511 грн. 25 коп., з яких: 718009 грн. 00 коп. - за основним платежем; 179502 грн. 25 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з боку позивача відсутні порушення вимог законодавства про оподаткування під час визначення ним податкового зобов'язання з податку на додану вартість за вказані відповідні звітні періоди.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися враховуючи наступні обставини справи.

На час виникнення спірних правовідносин спеціальним законом, яким врегульовувалися дані питання був Закон України «Про податок на додану вартість» (далі - Закону № 168/97) .

Згідно з п. 1.7 Закону № 168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати не підтверджені будь-яким документом -ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом серпня 2009 року - липня 2010 року позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання» договори від 17.08.2009 № 17/08/09/1, 06.10.2009 № 06/10/09, 02.03.2010 № 02/03/10, 09.02.2010 № 09/02/10, 05.04.2010 № 05/04/2010, 03.05.2010 № 03/05/2010, 06.04.2010 № 06/04/2010, 07.05.2010 № 07/05/2010 та 09.07.2010 № 09/07/2010, відповідно до умов яких контрагент позивача прийняв на себе зобов'язання виконати доручені позивачем роботи з влаштування внутрішніх та зовнішніх мереж енергопостачання, електропостачання та сантехнічних мереж, комплексу робіт з електрозабезпечення та розробці проектно-кошторисної документації об'єктів нерухомості, а позивач зобов'язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

Доказами здійснення зазначених господарських операцій є первинні бухгалтерські документи, а саме: акти приймання виконаних підрядних робіт типової форми № КБ-2в, актом здачі - прийняття робіт від 31.07.2010, відповідні податкові накладні.

Оплату за придбані послуги здійснено позивачем у період листопад 2009 року - серпень 2010 року у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-будівельне об'єднання», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Податок на додану вартість у сумі 718008 грн. 90 коп., сплачений у складі ціни придбаних робіт, включено позивачем до податкового кредиту підприємства за відповідні періоди.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, товарність операцій також була доведена позивачем згідно наданих до справи документів бухгалтерського обліку

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, «Інженерно-будівельне об'єднання» було правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України. Доказів того, що позивач знав або міг знати про недостовірність відомостей Єдиного державного реєстру Юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо вказаних юридичних осіб суду не дано. Свідоцтво про реєстрацію вказаної юридичної особи платником податку на додану вартість анульовано лише 28.01.2011 року.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення контрагентом податкової дисципліни не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

Податковим органом не надано доказів того, що позивач та його контрагент діяли зі спільним умислом, що суперечить інтересам держави з метою отримання матеріальних благ.

З матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення договорів між позивачем та вказаними вище контрагентами, а також наявність в діях відповідача вини у формі умислу.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів за податковими накладними, отриманими від контрагента є обґрунтованими.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання, що судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч.1 ст.41, ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.А.Губська

Суддя А.Б.Парінов

.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.