Court ruling № 30331146, 28.03.2013, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-8875/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М., Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Оксененка О.М.,

при секретарі Андріюк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Просвіт» лтд» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування рішень відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Просвіт» лтд» (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 20.06.2012р. № 000286/22-08, № 000287/22-08.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2012 року вимоги адміністративного позову задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників обох сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи посадовими особами ДПІ у Солом'янському районі м. Києва з 14.05.2012р. по 01.06.2012р. проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 11.06.2012р. № 4175/22-08/35572113.

На підставі акту перевірки, 20.06.2012р. відповідачем складено оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 000286/22-08, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 772 298, 00 грн.; № 000287/22-08, яким позивач збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «ПДВ» у розмірі 448 317, 00 грн. за основним платежем та у розмірі 63728,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Задовольняючи вимоги адміністративного позову про скасування оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки є необґрунтованими та побудовані на припущеннях відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що висновки відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на переконанні у тому, що фактично господарські операції за договорами, укладеним між позивачем та його контрагентами, не здійснювались та вказано про врахування позивачем до валових витрат вартості послуг, наданих ТОВ «Єва Плюс», а саме виготовлення рекламних буклетів.

Між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Консоль Плюс» укладено договори від 03.03.2008р. № К-03032 та від 04.01.2011р. № К04013, за умовами яких ТОВ «Консоль Плюс» зобов'язалось надати позивачу завантажувально-розвантажувальні послуги.

04.01.2011р. між позивачем та ТОВ «Маркетингова група «Ексмаркет» укладено договір № Е04012, за умовами якого ТОВ «МГ «Ексмаркет» прийняло на себе зобов'язання надати позивачу рекламні послуги по розповсюдженню листівок.

05.01.2011р., 01.02.2011р. між позивачем та первинною профспілковою організацією «Радник» укладено договори № 0501/02, № 102101, № 2507/01.

01.02.2011р. між позивачем та ТОВ «МГ «Ексмаркет» укладено договір № ЕМО 0102-07.

01.02.2011р. між позивачем та ТОВ «Світ-Формат» укладено агентський договір № СФ/0102/04.

25.04.2011р. між позивачем та ТОВ «Світ-Формат» укладено договір № СФ/2504/01.

30.07.2011р. між позивачем та ТОВ «Охоронне агентство «Едельвейс» укладено договір б/н про надання юридичних послуг, а 01.08.2011р. - договір б/н про організацію перевезення вантажу.

На підтвердження здійснення господарський операцій за вказаними договорами позивачем надано суду усі належні докази.

Відповідно до пп.. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп.. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, згідно з якими, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з абзацом г) пп.. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України, до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

З викладених обставин та аналізу зазначених норм вбачається, що платник податків має право на включення витрат, у тому числі на маркетингові послуги, до суми валових витрат, якщо такі витрати прямо пов'язані із здійснюваною ним господарською діяльністю та підтверджуються відповідними документами.

Щодо висновків відповідача в акті перевірки про протиправне завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ у розмірі 448317,00 грн., нарахованого на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача, апеляційна інстанція зазначає наступне.

Відповідно до пп.. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.1, 198.2, 198. ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що висновки податкового органу є безпідставними, а податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 20.06.2012р. № 000286/22-08, № 000287/22-08 підлягають скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки спростовуються обґрунтуванням суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу та постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2012 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий - суддя В.Г. Усенко

судді: Г.М. Бистрик

О.М. Оксененко

Ухвалу виготовлено в повному обсязі 01.04.2013р.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Оксененко О.М.