№ 30298348, 28.03.2013, Ternopil District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/719/13-a

"28" березня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баранюка А.З. розглянувши у письмовому провадженні у місті Тернополі адміністративну справу за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

Управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі, надалі позивач, звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, надалі відповідач, про стягнення заборгованості у сумі 4574,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску, та всупереч вимог ст. 9 вказаного Закону не у повному обсязі проводив сплату єдиного внеску до Пенсійного Фонду України, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 4574,42 грн., яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Позивач в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розглядати справу без участі представника.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату час і місце розгляду справи, повідомлявся належним чином, заперечень проти адміністративного позову не надав. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи та реалізації ним права судового захисту прав та інтересів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає до задоволення враховуючи наступне.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності;

Пунктами 1, 4 частини 2 ст. 6 вищевказаного Закону зобов'язано платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Пунктом 5 частиною 1 ст.1 Закону № 2464-VI передбачено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 13 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» встановлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату з 01 січня - 1073 гривні, 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Як передбачено п. 11 ст. 8 цього Закону єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах 3 та 4 п. 1 ч.1 ст. 4 цього Закону, - календарний рік.

Судом встановлено, що відповідно до поданого відповідачем звіту про суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік, відповідач був зобов'язаний сплатити 4572,42 грн.

Як передбачено частиною 12 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом вважається недоїмкою.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав суду доказів добровільного погашення вказаної заборгованості перед Пенсійним фондом.

Абзац 7 частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачає право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не спростовані належним чином відповідачем, а отже підлягають до задоволення в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 4572,42 грн. (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві грн. сорок дві коп.) на користь управління Пенсійного фонду України в м. Тернополі (м. Тернопіль, вул. Руська, 17, код ЄДРПОУ 21157094 на рахунок № 37190104001918 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Тернопільській області, МФО 838012.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.