№ 30229773, 27.03.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/1814/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Лісунова Н. В. (по довіреності)

представник відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Владимир» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеса Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000272230 та № 0000282230 від 28.02.2013року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось приватне підприємство «Владимир» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеса Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000272230 та № 0000282230 від 28.02.2013 року.

В судовому засіданні 25.03.2013 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000272230 та № 0000282230 від 28.02.2013 року зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими. Податкові повідомлення - рішення №0000272230 та №0000282230 від 28.02.2013 року підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважають, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві та додатках.

Від відповідача 25.03.2012 року до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату в зв'язку з тим, що представник ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС (Євтушенко О.В), який є відповідальним та закріпленим за супроводженням цієї справи знаходиться в іншому судовому засіданні в Господарському суді Одеської області. Суд визнав клопотання необґрунтованим, оскільки відповідач заздалегідь був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, підтвердженням є поштове повідомлення з відміткою про вручення 15.03.2013 року (а.с.97), при цьому доказів перебування представника у Господарському суді Одеської області не надано, а тому продовжено розгляд справи на підставі ст. 128 КАС України без його участі, заперечення на позовну заяву відповідачем не надані.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Приватне підприємство «Владимир» зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради від 13.11.2000 року (а.с.9) та взяте на податковий облік у ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеській області ДПС від 15.11.2000 року за № 296(а.с.12).

Судом встановлено, що основні види господарської діяльності приватного підприємства «Владимир» є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, неспеціалізована оптова торгівля (а.с. 11).

Також судом встановлено що, Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо взаєморозрахунків та правових відносин позивача з МП ТОВ «Гамалс» за період березень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 32/22-214/31225720/489 від 19.02.2013 року (а.с.28-41).

В акті перевірки зроблено висновок про те, що приватним підприємством «Владимир» порушено:

1.п. 198.3, п.198.6 ст.198 Розділу V «Податок на додану вартість» Податкового кодексу

України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ПДВ занижений всього на 10611,20 грн. в т.ч. за березень 2012 року на 10611,20 грн.

2.п.п.138.1, п.138.1, п.138.4, п.138.6 ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 11141,80 грн., у т. ч.1 квартал 2012 року - 11141,80 грн.

З висновками акту перевірки позивач був не згодний та від підпису відмовився (а.с.41).

На підставі зазначеного акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийняло податкові повідомлення-рішення від 28.02.2013 року № 0000272230, яким встановлено суму грошового зобов'язання у розмірі 13 927 грн. (а.с. 42), та податкове повідомлення-рішення від 28.02.2013 року № 0000282230, яким встановлено суму грошового зобов'язання у розмірі 13 264 грн. (а.с. 43).

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями приватне підприємство «Владимир» оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про їх протиправність та задоволення позовних вимог приватного підприємства «Владимир» з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки прийнятий Акт №32/22-214/31225720/489 від 19.02.2013 року, але з висновками цього Акту посадові особи позивача були не згодні, а тому обставини зазначені в акті перевірки не є підтвердженими відповідачем.

Висновки акту ґрунтуються на тому, що на думку відповідача, підприємством завищено суму податкового кредиту по ПДВ, що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за березень 2012 року у сумі 10 611,20 грн., та занижено податок на прибуток у сумі 11 141,80 грн., зв'язку із встановленням органами ДПІ фактів безтоварності господарських операцій.

Висновку щодо безтоварності господарських операцій відповідач дійшов на підставі того, що аналіз документів та баз даних, що використовуються в ДПІ у Київському районі м. Одеси, листа ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 14.08.2012 року за №11276/7/22-911 встановлено неможливість підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій між МП ТОВ «Гамалс» та ТОВ «Сітібуд Україна» у березні 2012 року, отже, на думку відповідача, неможливість придбання товарів (робіт, послуг) МП ТОВ «Гамалс» у березні 2012 року зумовлює неможливість їх продаж в подальшому на користь контрагентів-покупців, яким в даному випадку виступає приватне підприємство «Владимир», з чим суд не погоджується з наступного.

Судом встановлено що, 01.03.2012 року між Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю «Гамалс» та приватним підприємством «Владимир» було укладено договір підряду на виконання будівельних робіт № 01/3 від 01.03.2012 року (а.с. 44-48), відповідно до умов якого МП ТОВ «Гамалс» (підрядник) зобов'язалось своїми силами виконати передбачені договором роботи, а саме: внутрішній ремонт приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 101 Б, а ПП «Владимир» (замовник) зобов'язався прийняти та оплатити вказані роботи. Вартість робіт відповідно до договору становить 63667,20 грн., у т.ч. ПДВ - 10611,20 грн.

Умови договору підряду на виконання будівельних робіт № 01/3 від 01.03.2012 року передбачали виконання ремонтних робіт з матеріалів замовника - ПП «Владимир».

Зазначений договір підписаний та скріплений печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

02.03.2012 року ПП «Владимир» відповідно до договору підряду від 01.03.2012 року передало МП ТОВ «Гамалс» будівельні матеріали, що підтверджується актом приймання-передачі майна для виконання робіт за цим договором (а.с. 64-75).

У березні 2012 року Підрядником були проведені замовлені позивачем роботи з ремонту приміщень, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 101Б, що підтверджується Актом № 1 прийомки виконаних будівельних робіт за березень 2012 року (а.с. 76-88).

Зазначене приміщення розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Канатна, 101Б, тип об'єкту нежиле приміщення кафе, належить приватному підприємству «Владимир» підстава виникнення права власності договір купівлі-продажу від 20.06.2011 року, підтвердженням того є копія витягу про державну реєстрацію прав (а.с.94).

Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагента. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договору, сторонами були належним чином оформлені податкові накладні, а саме: 29.03.2012 року МП ТОВ «Гамалс» надано ПП «Владимир» податкову накладну № 141 на суму 30000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5000,00 грн. (а.с. 90) та 30.03.2012 року податкову накладну № 174 на суму 33667,20 у т.ч. ПДВ 5611,20 грн. (а.с. 91).

Також, з матеріалів справи вбачається, що на підтвердження фактичного виконання договору сторонами були належним чином оформлені інші документи, що свідчать про реальність господарських операцій між контрагентами.

Так, 18.04.2012 року ПП «Владимир» виконало свої обов'язки за договором - сплатило на користь МП ТОВ «Гамалс» кошти в розмірі 63667,20 грн. в т.ч. ПДВ - 10 611,20 грн.

Таким чином, фактичне виконання умов Договору сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, суд доходить висновку, що будівельні матеріали були використані при проведені ремонтних робіт у належних позивачеві приміщеннях, розташованих в будинку № 101 Б по вул. Канатній у м. Одесі,

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд критично оцінює посилання перевіряючих в акті перевірки №32/22-214/31225720/489 від 19.02.2013 року на висновки акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 23.10.2012 року №1913/22-34/13918998/97 «Про неможливість проведення зустрічної звірки МП ТОВ «Гамалс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за березень 2012 року» та лист ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 14.08.2012 року за №11276/7/22-911, згідно з яким надіслано копію акту від 13.08.2012 року за №3081/22-9/34348564 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сітібуд Україна» щодо підтвердження господарських операцій з платниками податків та встановлено неможливість підтвердження реального здійснення фінансово-господарських операцій МП ТОВ «Гамалс» з ТОВ «Сітібуд Україна», які не можуть бути підставою для висновків щодо порушення податкового законодавства, саме ПП «Владимир», оскільки жодним законодавчим актом України не передбачено відповідальність одного суб'єкта господарювання за неналежне ведення господарської діяльності іншим суб'єктом господарювання

Зазначене знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Крім того, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сітібуд Україна» взагалі не може свідчити про нереальність фінансово-господарських операцій позивача, оскільки позивачем у МП ТОВ «Гамалс» товари не придбавались.

Як вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство «Владимир» при подачі податкових декларацій з податку на додану вартість за березень 2012 року суму 10 611,20 грн. було віднесено до податкового кредиту

Відповідно до п. а) п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з, зокрема придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 цієї ж статті Податкового кодексу України встановлено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Таким чином, оскільки господарська операція з придбання послуг за договором підряду на виконання будівельних робіт № 01/03 від 01.03.2012 року дійсно мала місце, та за цією операцією у позивача наявні податкові накладні, у приватного підприємства «Владимир» виникло право на віднесення сум ПДВ за цією операцією до податкового кредиту у березні 2012 року, а тому суд вважає про відсутність підстав для висновку податкового органу про порушення приватним підприємством «Владимир» п.п.198.3, 198.6 ст. 198 та п.п.138.1, 138.4, 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України.

З огляду на наявні в справі докази, суд також вважає висновки податкового органу в акті перевірки не обгрунтованими, які не відповідають реальним обставинам справи, та спростовуються наявними в матеріалах доказами.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем не проаналізовані первинні документи, надані позивачем протягом проведення перевірки, та не спростовано достовірність таких документів та відповідність їх законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень або його представник не з'явився у судове засідання, заперечення на позовну заяву не надав, тим самим проігнорував вимоги позовної заяви, ухвал суду. В той же час, позивачем доведено факт порушення відповідачем положень чинного податкового законодавства України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов приватного підприємства «Владимир» до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеса Одеської області Державної податкової служби - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000272230 від 28 лютого 2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000282230 від 28 лютого 2013 року Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 27 березня 2013 року.

Суддя Бутенко А.В.

.