№ 30172091, 25.03.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/1339/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 року 10 год. 55 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді Іванова Е.А.

секретар Чиженко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовом Підприємства «Ліс» у формі ТОВ до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Підприємство «Ліс» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ «Ліс») звернулось до суду з позовом до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС в якому позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 001342231 від 04.02.2013 року та № 0013432301 від 04.02.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач вважає неправомірними прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податок на додану вартість а також застосовано штрафні санкції. Позивач в адміністративному позові зазначає, що правочини вчинені ним з контрагентами ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик - Голд» та ТОВ «Тіал Альянс» спрямовані на реальне настання правових наслідків, не порушують публічний порядок та вчинення вказаних правочинів підтверджується первинними документами, а також придбані у контрагентів позивачем товари використовувалися ним для здійснення господарської діяльності, зокрема на підставі договорів постачання реалізовувалися іншим суб'єктам господарювання.

Представники позивача - Кузнєцова В.М. та Юхтенко Г.С. в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача - Євтушенко О.В. в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та надав заперечення у письмовому вигляді, яке мотивоване тим, що правочини вчинені позивачем з контрагентами ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик - Голд» та ТОВ «Тіал Альянс» є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання правових наслідків за договором та крім того у вказаних контрагентів відсутні виробничі приміщення, матеріальні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності, а тому позивач не мав права відносити до складу валових витрат витрати, пов'язані з виконанням договорів з вищевказаними контрагентами, а також не мав права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, зазначені у податкових накладних, виданих вказаними контрагентами.

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ліс» з питань взаєморозрахунків та правових відносин з ПП «Дана Маркет Юг» за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року, ПП «Клин-Маркет» за період з 01.10.2010 року по 28.02.2011 року, ТОВ «Логістик-Голд» за період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року та ТОВ «Тіал Альянс» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

За результатами вказаної перевірки був складений акт від 11.12.2012 року № 358/22-214/22506208-3245, у висновках якого зазначено, що позивачем порушено ст. 138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету у сумі 145598 грн. за 3,4 квартали 2010 року та 1 квартал 2011 року, а також порушено ст. 198 ПК України, в результаті чого по деклараціях з ПДВ за період з 09.2010 року по 05.2011 року безпідставно завищено податковий кредит у сумі 117594 грн., який не має документального підтвердження зв'язку із фінансово-господарською діяльністю підприємства (Т.1 а.с.20-36).

Не погодившись із актом перевірки позивач подав заперечення до нього (Т.1 а.с.37-38) та згідно відповіді на нього ДПІ у Малиновському районі м. Одеси висновки акту залишені без змін, а заперечення ТОВ «Ліс» - без задоволення (Т.1 а.с.39-43).

На підставі вказаного акту ДПІ у Малиновському районі м. Одеси були прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 0013432304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 140411 грн. з них 117594 грн. - основного платежу та 22817 грн. - штрафної санкції (Т.1 а.с.44) та податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 001342231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 190160 грн., з яких 145598 грн. - основного платежу та 44562 грн. штрафних санкцій (Т.1 а.с.45).

Щодо податкового повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 0013432304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 140411 грн. з них 117594 грн. - основного платежу та 22817 грн. - штрафної санкції, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Ліс» за період з серпня 2010 року по лютий 2011 року та травень 2011 року та додатків № 5 до вказаних декларацій контрагентами позивача у вказаному періоді були ПП «Дана Маркет Юг» за період з 01.09.2010 року по 30.11.2010 року, ПП «Клин-Маркет» за період з 01.10.2010 року по 28.02.2011 року, ТОВ «Логістик-Голд» за період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року та ТОВ «Тіал Альянс» за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року на підставі взаємовідносин з якими позивачем сформований податковий кредит на загальну суму 117594 грн. (Т.1 а.с.142-211).

Відповідно до ч 1. ст.. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

30.03.2011 року між ТОВ «Ліс» (покупець) та ТОВ «Тіал Альянс» (продавець) був укладений договір поставки № 3 відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (Т.1 а.с.47).

Виконання договору підтверджується видатковою накладною № ТА-0001231 від 03.05.2011 року, рахунком - фактурою № 593 від 03.05.2011 року та податковою накладною № 753 від 03.05.2011 року з яких вбачається, що ТОВ «Тіал-Альянс» постачало позивачу дошки, рейки, бруси та Вогнебіозахист Тамак 3-Н на загальну суму 83704,77 грн. з них ПДВ 13950,80 грн. (Т.1 а.с.48-50).

Згідно договорів поставки оптової партії товару № 6 від 29.10.2010 року та № 1 від 10.01.2011 року, укладених між ТОВ «Ліс» (покупець) та ПП «Клин-Маркет» (постачальник), постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар пиломатеріали та антисептик (Т.1 а.с.51-54).

На підставі вказаного договору, його сторонами були підписані первинні документи, що підтверджують його укладення, а саме: накладна № 4608 від 20.11.2010 року, рахунок № 417 від 11.11.2010 року, накладна № 5050 від 01.12.2010 року, рахунок № 682 від 01.12.2010 року, накладна № 235 від 10.01.2011 року, рахунок № 72 від 10.01.2011 року, накладна № 15 від 01.02.2011 року, рахунок № 139 від 01.02.2011 року, а також податкові накладні № 4608 від 20.11.2010 року на загальну суму 31391,04 грн. з них ПДВ - 5231,84 грн., № 5050 від 01.12.2010 року на загальну суму 153831,12 грн. з них ПДВ 25638,52 грн., № 235 від 10.01.2011 року на загальну суму 29368,53 грн., з них ПДВ - 4894,75 грн., № 15 від 01.02.2011 року на загальну суму 44959,94 грн. з них ПДВ 7493,32 грн. (Т.1 а.с.55-67).

01.09.2010 року ТОВ «Ліс» (покупець) уклало з ПП «Дана - Маркет Юг» (постачальник) договір постачання оптової партії товару № б/н, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товари пиломатеріали та антисептик (Т.1 а.с.67-68).

На виконання вказаного договору постачальником були виписані та видані позивачу накладні № 3327 від 01.09.2010 року, № 3984 від 01.10.2010 року, № 4694 від 01.11.2010 року, рахунки № 54362 від 01.09.2010 року, № 62591 від 01.10.2010 року, № 62591-1 від 01.11.2010 року, та податкові накладні № 3327 від 01.09.2010 року на загальну суму 59486,40 грн., з них ПДВ - 9914,40 грн., № 3984 від 01.10.2010 року на загальну суму 122742,12 грн. з них ПДВ - 20457,02 грн., № 4694 від 01.11.2010 року на загальну суму 50701,02 грн. з них ПДВ 8450,17 грн. (Т.1 а.с.69-80).

30.07.2010 року позивачем - ТОВ «Ліс» (покупець) та ТОВ «Логистик - Голд» (постачальник) укладений договір № 5 відповідно до якого постачальнику зобов'язується поставити та передати у власність покупця пиломатеріали та антисептик, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його загальну вартість в порядку та на умовах, передбачених даним договором. (Т.1 а.с.81-82).

Виконання даного договору підтверджується накладними № 08020914 від 02.08.2010 року, № 090103 від 01.09.2010 року, рахунками № 982 від 02.08.2010 року, № 1574 від 01.09.2010 року та податковими накладними № 08020914 від 02.08.2010 року на загальну суму 52819,27 грн., з них ПДВ - 8803,21 грн., № 090103 від 01.09.2010 року на загальну суму 76651,19 грн. з них ПДВ 12760,20 грн. (Т.1 а.с.83-88).

Судом встановлено, що податкові накладні, видані ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс» на підставі укладених з ТОВ «Ліс» договорів постачання були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (Т.1 а.с.146-147, 154-157, 163-164, 172-175, 186-189, 195-198,204-206, 215-219).

Отримані пиломатеріали та антисептики були оплачені позивачем, про що свідчать платіжні доручення про перерахування коштів на рахунки ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс» (Т.1 а.с.220-285).

Податковий орган в якості обґрунтувань щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем та його контрагентами ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс» посилається на акти: ДПІ у Приморському районі м. Одеси, Одеської області ДПС від 06.04.2011 року № 495/23-5 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Дана Маркет Юг» з питань правомірності нарахування податкового кредиту - ПДВ за період березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року», від 01.04.2011 року № 432/23-513/36612865 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Клин-маркет» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-листопад 2010 року», від 18.03.2011 року № 321/23-513/36612865 «Про неможливість проведення документальної перевірки приватного підприємства «Клин-Маркет» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з ПДВ за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, від 15.04.2011 року № 1324/23-513/36612865 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Клин-Маркет» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період лютий 2011 року»; ДПІ у Суворовському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 28.07.2011 року № 743/23-1/37089959 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «Логистик-Голд» за період з 05.05.2010 року по 30.06.2011 року; ДПІ у Печерському районі м. Києва Київської області ДПС від 12.08.2011 року № 1096/2304/37317565 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тіал Альянс» з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року». У вказаних актах також зазначено, що у ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, а отже угоди з контрагентами за мають ознаки нікчемності.

Судом встановлено, що єдиним мотивом для судження відповідача про нікчемність спірних правочинів є висновки інших органів податкової служби, а саме ДПІ у Приморському районі м. Одеси, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси та ДПІ у печерському районі м. Києва.

Проте, суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на наступне.

Статтею 3 Господарського кодексу України визначено поняття господарської діяльності, відповідно до якої під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

У відповідності до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлючами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори з контрагентами ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується видатковими накладними, рахунками, податковими накладними, про здійснення оплати виконаних робіт за договорами свідчать платіжні доручення про перерахування коштів на банківські рахунки контрагентів, а тому робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.. 3 ГК України.

Договори, вчинені позивачем та його контрагентами, відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, укладені позивачем договори не порушують публічний порядок, вони не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є вірним, виходячи з загальних засад судочинства.

Проте, кримінальні справи відносно керівників та засновників ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс» за ознаками фіктивного підприємництва не порушувалася та вирок не приймався, зокрема доказів цього суду не надано.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Отже, висновки про ознаки нікчемності укладених позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що і позивач і його контрагенти на час укладення та виконання договорів були платниками податку на додану вартість, про що свідчать свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (Т.1 а.с.107, 108, 113, 119, 125) та доказів щодо анулювання вказаних свідоцтв під час укладання або виконання договорів, суду не надано, також якість товарів, що придбавалися позивачем у ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс» підтверджується відповідними сертифікатами (Т.1 а.с.110, 117, 120, 121, 122).

Отже, підстав вважати платника вчинившим никчемний правочин не має, оскільки на момент укладення угоди, як вже зазначалося вище, його контрагенти були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому законом порядку, а отже факт порушення контрагентами може мати податкові наслідки для платника, лише якщо податкова служба доведе, що платник діяв без достатньої обачливості і обережності, та йому мало бути відомо про порушення контрагентів, або його діяльність спрямована на отримання податкової вигоди при операціях переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Таким чином, враховуючи викладене, суд зазначає, що наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними

Що стосується нібито порушення відповідачем ст. 198 ПК України в результаті чого позивачем завищено податковий кредит за період з серпня 2010 року по лютий 2011 року та за травень 2011 року на загальну суму 117594 грн., відповідно до чого занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету за вказаний період на 117594 грн., то слід зазначити наступне.

В акті перевірки позивач зазначає про завищення податкового кредиту у серпні, вересні, жовтні, листопаді та грудні 2010 року, однак у цей період ПК України ще не набрав чинності, тому позивач не міг його порушити, у період з серпня по грудень 2010 року діяв Закон України «Про податок на додану вартість», однак про порушення вказаного закону ТОВ «Ліс» відповідач не зазначає.

З 01.01.2011 року набрав чинності ПК України, відповідно до п. 198.3 ст. 198 якого, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.4 ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Підстави недійсності податкової накладної передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 21.12.2010 N 969, що діяв у перевіряємий період.

Згідно п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Пунктом 2 Порядку визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як уже зазначено вище, контрагенти позивача - ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс» зареєстрованів якості платників податку на додану вартість, про що свідчать відповідні свідоцтва про реєстрацію їх в якості платників податку на додану вартість та відомостей щодо анулювання даних свідоцтв суду не надано.

Також судом встановлено, що придбані позивачем у ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс» товари використовувалися ним у фінансово-господарських операціях, що є об'єктом оподаткування, про що свідчать первинні документи, що підтверджують використання придбаного пиломатеріалу та антисептику у господарській діяльності, а саме, придбані у вищевказаних контрагентів товари позивач реалізовував іншим підприємствам, на підставі договорів з ними (Т.2 а.с.18-21, 26-33) та реалізація вказаних товарів підтверджується податковими накладними, виписаними ТОВ «Ліс» на підставі договорів (Т.2 а.с.34-251).

Отже, суд приходить до висновку, щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту за період з серпня 2010 року по лютий 2011 року та за травень 2011 року сум ПДВ, зазначених у податкових накладних, виданих контрагентами ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не занижено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у цей період.

Таким чином податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 0013432304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 140411 грн. з них 117594 грн. - основного платежу та 22817 грн. - штрафної санкції винесене неправомірно та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 001342231, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальному розмірі 190160 грн., з яких 145598 грн. - основного платежу та 44562 грн. штрафних санкцій, то слід зазначити наступне.

У п. 4.1. акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС зазначає, що у порушення ст. 138 ПК України ТОВ «Ліс» за 3,4 квартал 2010 року та за 1 квартал 2011 року віднесло до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування як витрати операційної діяльності, витрати, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, не формують собівартість реалізованих товарів, а є такими, що сформовані без мети реального настання правових наслідків, в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 145598 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у 3 та 4 кварталах 2010 року ПК України ще не діяв, тому ТОВ «Ліс» не міг його порушити, а про порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв у 3 та 4 кварталах 2010 року відповідач у акті перевірки не зазначає.

Податковий кодекс України набрав чинності з 01.01.2011 року, та відповідно до п. 138.1 ст. 138 якого витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат.

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування; витрати банківських установ, до яких відносяться: а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; в) від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; г) від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до підпункту 153.1.3 пункту 153.1 статті 153 цього Кодексу; ґ) суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому статтею 159 цього Кодексу; д) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; е) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); є) витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; ж) інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; з) інші витрати, передбачені цим розділом.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Пунктом 138.6 ст. 138 ПК України визначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Пунктом 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В даному випадку, судом вже встановлено, що договори, укладені позивачем та ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс» спрямовані на реальне настання правових наслідків, товари, придбані позивачем у вказаних контрагентів використовувалися ТОВ «Ліс» у фінансово-господарській діяльності, а саме: реалізовувалися позивачем іншим підприємства, про що свідчать договори, податкові накладні.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем правомірно включені до валових витрат у 3,4 кварталах 2010 року та 1 кварталі 2011 року суми витрат, понесених за договорами придбання пиломатеріалів та антисептику у ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Клин-Маркет», ТОВ «Логістик-Голд», ТОВ «Тіал Альянс», а отже податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013 року № 001342231 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені обставини, докази, що їх підтверджують та нормативно-правові акти, що регулюють дані відносини, суд робить висновок про те, що позовні вимоги Підприємства «Ліс» у формі ТОВ обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Підприємства «Ліс» у формі ТОВ до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ДПС задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м.Одеси ДПС від 04.02.2013 року №001342231, та №0013432301.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлений 25 березня 2013 року.

Суддя Е.А.Іванов

задоволено

25 березня 2013 року

.