Court ruling № 30143665, 25.03.2013, Kharkiv District Administrative Court

Справа №820/2141/13-а

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

25 березня 2013 р. м . Харків

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Волошин Д.А., розглянувши адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання недійсними акту перевірки та податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , в якому просив суд, визнати недійсним акт перевірки № 1999/173/НОМЕР_1 від 13.09.2012 р.; визнати недійсним рішення Західної МДПІ м. Харкова про застосування фінансових санкцій від 13.09.2012 р. №0004261732.

Ухвалою судді від 19.03.2013 року зазначений адміністративний позов - залишено без руху, оскільки адміністративний позов поданий без дотримання вимог, встановлених ст.106 КАС України.

Через канцелярію суду 22.03.2013 року позивачем було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Таким чином позивач усунув недоліки, що були визначені ухвалою від 19.03.2013 року.

Вирішуючи питання, викладені у ст.107 Кодексу адміністративного судочинства, суддя дійшов висновку, що дана позовна заява в частині визнання недійсним акту перевірки № 1999/173/НОМЕР_1 від 13.09.2012 р. не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних справ поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1)спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2)спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3)спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4)спори, що виникають з приводу укладання, виконання припинення, скасування чи визнання нечинним адміністративних договорів; 5)спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією законами України; 6)спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, викладених в ній обставин та доданих матеріалів, позивач просить визнати недійсним акт перевірки № 1999/173/НОМЕР_1 від 13.09.2012 р.

Суд зазначає, що акт перевірки не є рішенням суб'єкту владних повноважень у сфері публічно-правових відносин. Він не містить будь-яких владних управлінських рішень чи приписів. Він не є нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії, що може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві. Акт перевірки не створює для позивача певних прав та обов'язків. Отже, спір з цього приводу не містить ознак публічно-правового спору і не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Враховуюче наведене, даний спір в частині позовних вимог, а саме: визнати недійсним акт перевірки № 1999/173/НОМЕР_1 від 13.09.2012 р. не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 КАС України, на цей спір не поширюється.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 17, п.1 ч. 1 ст. 109, ст. 165, ст. ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про визнання недійсними акту перевірки та податкового повідомлення-рішення в частині позовних вимог, а саме: визнати недійсним акт перевірки № 1999/173/НОМЕР_1 від 13.09.2012 р.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Волошин Д.А.