Court ruling № 30130718, 21.03.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року м. Київ К/9991/5129/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Усенко Є.А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі -Кременчуцька ОДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011

у справі № 2а-3916/10/1670

за позовом кредитної спілки "Надія"

до Кременчуцької ОДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011, уточнені позовні вимоги задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.09.2009 № 0011491701/0/2819, від 30.11.2009 № 0011491701/1/3752 та від 28.01.2009 № 0011491701/2/148, в частині донарахування позивачеві податку з доходів фізичних осіб у сумі 342 грн. (у тому числі 114 грн. за основним платежем та 228 грн. за штрафними санкціями). У прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що витрати позивача на оплату підвищення кваліфікації його працівників підлягають відображенню у складі валових витрат платника та не збільшують оподатковуваний дохід цих працівників.

На вказані судові акти Кременчуцькою ОДПІ подано касаційну скаргу, в якій заявник зазначає про положенням Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та просить відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювану суму податку з доходів фізичних осіб було донараховано позивачеві Кременчуцькою ОДПІ за наслідками проведення виїзної планової перевірки кредитної спілки «Надія»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.03.2009, оформленої актом від 02.08.2009 № 4948/22-111/25165759.

Правова позиція податкового органу, покладена в основу цього донарахування, полягає в тому, що позивачем було сплачено 2000 грн. за підвищення кваліфікації його працівників -ОСОБА_2 (голова правління) та ОСОБА_3 (головний бухгалтер) в Полтавському університеті споживчої кооперації; за висновком податкового органу, позивач як податковий агент своїх найманих працівників повинен був нарахувати, утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб з вартості цього навчання, яка підлягає включенню до оподатковуваного доходу фізичних осіб.

За змістом підпункту 4.3.20 пункту 4.3 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»не включається до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку сума, сплачена працедавцем на користь закладів освіти у рахунок компенсації вартості підготовки чи перепідготовки платника податку - найманої особи за профілем діяльності чи загальними виробничими потребами такого працедавця, але не вище розміру суми, визначеної у підпункті 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, у розрахунку на кожний повний чи неповний місяць підготовки чи перепідготовки такої найманої особи.

Наведене положення Закону кореспондує підпункту 5.4.2 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого до валових витрат включаються витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку.

Як було встановлено судами під час розгляду цієї справи, ОСОБА_4, яка обіймає посаду головного бухгалтера у кредитній спілці «Надія», пройшла підвищення кваліфікації головних бухгалтерів кредитних спілок; ОСОБА_2 пройшла навчання за програмою підвищення кваліфікації керівників кредитних спілок, що засвідчується відповідними свідоцтвами.

Таким чином, навчання ОСОБА_4 та ОСОБА_2 у названому закладі пов'язано з їх професійною діяльністю у кредитній спілці «Надія», відповідає напряму діяльності позивача та обумовлено потребами останнього.

А відтак підстави для кваліфікації суми, сплаченої працедавцем за навчання названих працівників, як додаткового блага, та, відповідно, для донарахування позивачеві оспорюваної суми податку з доходів фізичних осіб відсутні.

Оскільки висновки судів відповідають нормам чинного законодавства та фактичним обставинам спору, установленим на підставі повного та об'єктивного дослідження доказів у справі, то процесуальних підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали окружного і апеляційного адміністративних судів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області відхилити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2011 у справі № 2а-3916/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко