№ 30128310, 15.11.2012, Dnipropetrovsk Administrative Court of Appeal

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2012 р. справа № 2а-3206/10/1170

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Пасічника Т.В.

представників сторін:

позивача : - Литвиненко Я.С., дов. від 06.11.11 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Крутеньке"

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 р. у справі № 2а-3206/10/1170

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Крутеньке"

до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Крутеньке" (далі -СТОВ "Крутеньке", Підприємство) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Голованівського відділення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області (далі -Гайворонська МДПІ) від 18.11.2009 р. № 0000372300/0, від16.12.2009 р. № 0000372300/1, від 24.02.2010 р. № 0000372300/2, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.11.2009 р. № 0000382300.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 р. у справі № 2а-320б/10/1170 (суддя Притула К. М.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що сільськогосподарське підприємство може використати за цільовим призначенням лише суму ПДВ, яка мала бути нарахована за результатами господарської діяльності. Якщо перерахування коштів на спецрахунок відбулось в більших розмірах, ніж зазначено у деклараціях, то підприємство, маючи таку переплату, може зарахувати її у рахунок майбутніх нарахувань, але використовуючи її лише за результатом закриття нарахування. Суд зазначив, що строки застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачені ст.205 ГК України, не поширюються на фінансові санкції у вигляді штрафу, які застосовуються органами ДПС до порушників вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Не погодившись з постановою суду, СТОВ "Крутеньке" подало апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 р. у справі № 2а-3206/10/1170, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував факту змін, які відбулись в законодавстві, практики Вищого адміністративного суду України, положень ст.250 ГК України.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники відповідача. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників податкового органу суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторони , виходячи з приписів ст. 196 ч.4 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Матеріалами справи підтверджуються наступні обставини:

Голованівським відділенням Гайворонської МДПІ проведено планову виїзну перевірку СТОВ «Крутеньке»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.06.2009 р., за результатами якої складено акт №27/23-00/31372950 від 06.11.2009 р. (т.1, а.с.16-54).

На підставі вищезазначеного акту перевірки та за результатами застосованої Підприємством процедури адміністративного оскарження Голованівським відділенням Гайворонської МДПІ винесено:

- податкові повідомлення-рішення № 0000372300/0 від 18.11.2009 р., № 0000372300/1 від16.12.2009 р. (т.1, а. с.8-10), якими позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 331183,09 грн., та № 0000372300/2 від 24.02.2010 р. (т.1, а. с.11, 12), яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 228117,09 грн., за порушення п.п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1 ст.6, п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7, п.11.29 ст.11 Закону України "Про податок на додану

вартість" та п.4, п.5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271.

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000382300 від 18.11.2009 р., яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 1 637,50 грн. за порушення абз.5, 6 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», п.2.11, п.7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга СТОВ «Крутеньке»підлягає задоволенню з таких підстав: Щодо податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи СТОВ «Крутеньке»є сільськогосподарським товаровиробником.

Пунктом «б»підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (далі - Закон № 2181) встановлено, що податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

Згідно п.п.6.4.3. п.6.4 ст.6 Закону № 2181 у випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Отже, податкові повідомлення-рішення № 0000372300/0 від 18.11.2009 р., №0000372300/1 від16.12.2009 р., якими позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 331183,09 грн., є відкликаними.

Стосовно податкового повідомлення-рішення № 0000372300/2 від 24.02.2010 р., яким на підставі рішення ДПА у Кіровоградській області про результати розгляду повторної скарги від 22.02.2010 р. № 600/10/25-037 (т.1, а. с.66, 67) скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.11.2009 р. № 0000372300/0 (від 16.12.2009 р. № 0000322300/1) у частині 103 066 грн. нарахованого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне:

Підставою для визначення податковим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 228 117,09 грн. стало виявлене порушення позивачем п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.4, 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271, яке полягало у тому, що Підприємством використано не за цільовим призначенням кошти зі спеціальних рахунків.

Згідно пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі -Закон № 168) (в редакції 2007, 2008 років) зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. № 271 затверджений Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок).

Позиція суду першої інстанції щодо правомірності визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість за неперерахування на спеціальний рахунок (використання не за цільовим призначенням) коштів, які згідно із приписами п.11.29 ст.11 Закону № 168 залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, є неправильною.

Вказаною нормою Закону, а також п.п.4, 5 абз.2 п.4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.99 р. N 271 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), передбачено у разі нецільового використання акумульованих коштів їх стягнення до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Отже, законодавством передбачені наслідки використання коштів не за цільовим призначенням у вигляді їх стягнення до Державного бюджету України.

Проте, ці наслідки не можна ототожнювати із відповідальністю у вигляді донарахування податкових зобов'язань з ПДВ в порядку дії Закону № 2181 шляхом визначення податковим повідомленням-рішенням, оскільки кошти, які мають обліковуватися на спецрахунку з податку на додану вартість згідно із приписами наведеного законодавства, не відповідають ознакам податкового зобов'язання, встановленим п.1.2, 1.3 означеного Закону № 2181.

З огляду на викладене вбачається безпідставність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення про визначення Підприємству податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 228117,09 грн. за порушення п.11.29 ст.11 Закону № 168 та п.4, п.5 Порядку, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо рішення про застування штрафних (фінансових) санкцій

В акті перевірки зафіксоване порушення позивачем п.7.39 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі -Положення № 637), а саме: проведення готівкових розрахунків на загальну суму 1 310 грн. без подання одержувачем коштів платіжних документів (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера), які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів, за яке згідно абз.6 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.95 р. № 436/95 (далі - Указ Президента) передбачено застосування штрафної санкції у розмірі сплачених коштів.

Також податковим органом зазначено, що в результаті вказаного порушення позивачем у березні 2008 року перевищено встановлені строки використання виданої під звіт готівки у сумі 1 310 грн., чим порушено п.2.11 Постанови НБУ № 637, за яке згідно абз.5 ст.1 Указу Президента, передбачено зарахування штрафної санкції у розмірі 25 % виданих під звіт грошових коштів.

Так, згідно п.2.11 Постанови НБУ № 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до п.7.39. Постанови НБУ № 637 під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо. Крім того, ураховується те, що подання звітів про використання коштів із порушенням установлених термінів може дозволятися лише у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю підзвітної особи або за інших обставин, що мають документальне підтвердження.

Статтею 1 Указу Президента встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

- за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум;

- за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Скаржник вважає, що встановлені абзацами 5 та 6 статті 1 Указу Президента, є адміністративно-господарськими санкціями, визначення яких наведено в ст.238 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Зі змісту статті 4 ГК України (на яку посилається суд першої інстанції в обгрунтування відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині) вбачається, що даним Кодексом не регулюються адміністративні та інші відносини управління за участі суб'єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб'єктом, наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб'єкта господарювання.

Згідно ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання потягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається, що порушення Підприємством Постанови НБУ № 637 мало місце в березні 2008 р., а штрафні санкції застосовані до позивача податковим органом у листопаді 2009 р.

Отже, штрафні (фінансові) санкції в сумі 1637,50 грн. застосовані до позивача поза межами вказаних строків.

Посилання суду першої інстанції на строки оскарження застосованих органами ДПС штрафних санкцій, визначені п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону № 2181I є неправомірним, оскільки згідно п.1.5 ст.1 вказаного Закону штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

В даному випадку відсутнє податкове зобов'язання, донараховане податковим органом позивачу, оскільки позивачем порушено не правила оподаткування, а правила обігу готівки.

Отже, колегія суддів вважає рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000382300 від 18.11.2009 р., яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 1637,50 грн. за порушення абз.5, 6 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», п.2.11, п.7.39 Положення № 637, таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині -задоволенню.

На підставі ч.1 ст.94 КАС України присудити до стягнення на користь позивача судовий збір з Державного бюджету України відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ч.1 ст.94, ст.195, ст.196, п.3.ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Крутеньке" на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 р. у справі № 2а-320б/10/1107 задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2010 р. у справі № 2а-320б/10/1107 скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Голованівського відділення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області від 18.11.2009 р. №0000372300/0, від16.12.2009 р. № 0000372300/1, від 24.02.2010 р. № 0000372300/2 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.11.2009 р. № 0000382300.

Стягнути судовий збір з Державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Крутеньке".

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко