№ 30116039, 18.03.2013, Ternopil District Administrative Court

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 819/316/13-a

"18" березня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Крапівницької Н.Л.,

секретаря судових засідань Костецької Н.Т.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_2

представника відповідача Вітенько Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_2

до Тернопільського обласного військового комісаріату

про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Тернопільського обласного військового комісаріату з адміністративним позовом щодо зобов'язання видати довідку про грошове забезпечення, одержане за службу в зоні відчуження за серпень та вересень 1987 року із врахуванням подвійного розміру грошового забезпечення (посадовий оклад, військове звання), 60% премії від підвищеного забезпечення та подвійного розміру оплати за роботу у вихідні дні (08.02.1987р., 22.02.1987 р.). Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав, викладених в адміністративному позові, і просив позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2, зазначив, що він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 12.06.1987р. по 22.06.1987р. та являється інвалідом 2-ї групи, захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач звертався в Тернопільський обласний військовий комісаріат з заявою про надання довідки про грошове забезпечення, одержане ним за службу в зоні відчуження за серпень-вересень 1987р.. Але, Тернопільський обласний військовий комісаріат, на підставі протоколу засідання комісії, видав йому довідку від 05.11.2012 року №12/3615, згідно якої, грошове забезпечення позивача, із якого визначається пенсія, у серпні 1987р. - становила 779,76 крб., а в вересні 1987р.- 577,72 крб.. Позивач вважає, що сума грошового забезпечення яка зазначена у даній довідці визначена невірно, оскільки не було враховано законодавчих актів колишніх СРСР та УРСР, у зв'язку з чим, ОСОБА_2 звернувся до аудиторської фірми «Консул» із запитом щодо визначення розрахунку грошового забезпечення отриманого ним у серпні-вересні 1987 року і коли він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Аудиторська фірма надала роз'яснення за №13/11 від 12.11.2012 року у яких підтверджено невірність розрахунку грошового забезпечення у даній довідці, яку складено відповідачем, а саме, без врахування у ній подвійного розміру посадового окладу та премії за роботу в зоні небезпеки.

На підставі вищенаведеного позивач просить зобов'язати Тернопільський обласний військовий комісаріат видати йому довідку про грошове забезпечення, одержане за службу в зоні відчуження за серпень та вересень 1987 року із врахуванням подвійного розміру грошового забезпечення (посадовий оклад, військове звання), 60% премії від підвищеного грошового забезпечення та подвійного розміру оплати за роботу у вихідні дні (08.02.1987р., 22.02.1987р.).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надавши суду письмові заперечення, просив в задоволенні позову відмовити та пояснив, що видана на ім'я позивача довідка Тернопільського обласного військового комісаріату про грошове забезпечення за період участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є законною та складена у відповідності до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справами, що ОСОБА_2, перебуваючи на військовій службі, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період з 12.06.1987р. по 22.06.1987р. з днями виїзду 13-14, 19-29 червня, 1- 4, 10 - 15, 18 - 28 серпня та 1-3, 5, 7-20 вересня 1987 року. Місце дислокації військової частини за вказаний період - насалений пункт Нова Радча. Перебування позивача визначено на підставі журналу доз радіаційного опромінення військової частини 55064. Отримана доза - 7, 95бер., що підтверджується архівною довідкою № 51/580 від 13 січня 1996р.

Посвідченням серії НОМЕР_1 та вкладкою до нього НОМЕР_2 виданих Тернопільською обласною державною адміністрацією 28.10.2010 року підтверджується, що позивач належить до учасників ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого управлінням праці та соціальної політики Тернопільської міської ради позивач є інвалідом 2 групи.

Положенням п. 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів від 07 травня 1986р. №524-156 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції» було встановлено виплачувати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади по військовому або спеціальному званню в подвійному розмірі.

Відповідно до п. 1 постанови Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів від 5 червня 1986р. №665-195 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню довкілля» дія п.1 постанови від 07 травня 1986р. №524-156 була поширена і на військовослужбовців зайнятих на роботах, пов'язаних із з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню довкілля.

Також, розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 р. №964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткових фонді заробітної плати», з метою прискорення робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, передбачалося по погодженню з головою Урядової комісії проводити, у виключних випадках, оплату праці робітників, зайнятих на роботах в зонах небезпеки в наступній кратності:у III зоні-5, II- 4, у 1 зоні - 3.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031-рс «Про оплату праці військовослужбовців - учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС» дія Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17.05.1986 року № 964-рс була поширена і на військовослужбовців.

Отже, чинним на той час законодавством, передбачалося два види оплати праці військовослужбовцям, які залучались до ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - у подвійному розмірі у разі виконання службових обов'язків в зоні Чорнобильської АЕС та в подальшому у кратному розмірі - у виключних випадках при оплаті праці військовослужбовців зайнятих на роботах в зонах небезпеки за рішенням Урядової комісії.

Рішенням Урядової комісії від 02 лютого 1987 року №351 «Про оплату праці працівників, зайнятих ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» було передбачено, що оплата у зоні ЧАЕС провадилась на різних ділянках проммайданчика ЧАЕС в залежності від радіаційної обстановки з застосуванням показника кратності від 2 до 5 в залежності від ступеня важкості роботи.

Тобто, у зоні Чорнобильської АЕС могло бути декілька зон небезпеки в залежності від радіаційної обстановки, де оплата праці проводилась у кратному розмірі.

Згідно пояснень позивача випливає, що характер роботи, яку він виконував при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зонах небезпеки відповідає кратності, яка зазначена відповідачем у виданій йому довідці, а тому суд вважає дії відповідача щодо видачі позивачу довідки з кратним розміром грошового забезпечення за виконання роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС такими, що відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до тверджень позивача в частині застосування подвійного розміру заробітної плати за роботу в вихідні дні та виплати премії у розмірі 60% грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Грошове забезпечення військовослужбовцям виплачувалося не на підставі Кодексу законів про працю УРСР, як це зазначено у позові, а згідно Положення про грошове забезпечення військовослужбовців Радянської Армії і Військово-морського Флоту, затвердженого Наказом Міністра оборони СССР від 14.08.1978 року №075, а тому оплата праці у подвійному обсязі військовослужбовцям у вихідні дні не передбачалася.

Відповідно до пунктів 4 і 5 згаданої постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195, підпунктів 4 і 5 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і УРРПС від 10 червня 1986 року № 207-7 «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств, організацій і установ, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобіганням забрудненню довкілля» керівникам підприємств, установ, організацій незалежно від галузевого підпорядкування дозволено встановлювати максимальний розмір премії - 60% тарифної ставки (окладу) в місяць.

Згідно з пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР з праці і соціальних питань та Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року №153/10-43 працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах по усуненню наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, винагороди і заохочення нараховуються відповідно до діючих положень.

Листом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.04.2001 р. №03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986 - 1990 рр. осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища" передбачено, що відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 р. № 153/10-43 премія за роботу в зоні ЧАЕС виплачувалась у відповідності з діючими на підприємстві системами преміювання. Таким чином, якщо до поїздки працівника в зону відчуження або після повернення премія йому нараховувалась за період виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, премія також повинна була бути нарахована в розмірах, визначених діючим на той час на підприємстві положенням про преміювання. При цьому, в зазначене положення могли бути внесені зміни у відповідності з підпунктом 4 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7 щодо підвищення граничного розміру премій до 60 % тарифної ставки (окладу) на місяць.

З огляду на зазначене, виходить, що виплата премії у розмірі до 60 % не була обов'язковою, а тільки встановлювався її максимально граничний розмір відповідно до затвердженого положення.

Позивачем не надано суду доказів виплати йому премії в розмірі 60% грошового забезпечення, затвердженого положення про преміювання, табелів, розпоряджень, наказів, довідок, де було б відображено таку виплату до матеріалів справи не надано, а тому позовні вимоги не підтверджуються здобутими судом доказами.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також надані відповідачем заперечення проти позову, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі не підтверджують заявлених позовних вимог, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В позові ОСОБА_2 до Тернопільського обласного військового комісаріату про зобов'язання видати довідку про грошове забезпечення, одержане за службу в зоні відчуження за серпень та вересень 1987 року із врахуванням подвійного розміру грошового забезпечення (посадовий оклад, військове звання), 60% премії від підвищеного забезпечення та подвійного розміру оплати за роботу у вихідні дні (08.02.1987р., 22.02.1987 р.) відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд, шляхом подачі в 10-ти денний строк, з дня її проголошення, апеляційної скарги у порядок і строки, передбачені статтями 186 і 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя Крапiвницька Н.Л.

копія вірна

Суддя Крапiвницька Н.Л.