Court ruling № 3005147, 17.12.2008, Donetsk Administrative Court of Appeal

                                                                                                                                                                Суддя першої інстанції – Ушенко Л.В.

                                                                                                                                                                Суддя-доповідач – Гаврищук Т.Г.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

17 грудня 2008 року                                                                           справа № 22-а-15842/08

зал судового засідання у приміщенні суду за адресою:  м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів:                       Сухарьок М.Г.

                                    Білак С.В.

при секретарі судового засідання     

Безруковій В.М.за участю представників: від позивача:Касьянов М.М. – довіреність від 20.04.06р.від відповідача:

Рєпіна К.В. – довіреність від 08.01.08р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову  господарського суду Донецької області

від

по адміністративній справі01 жовтня 2008 року

№ 31/248а (суддя Ушенко Л.В.)за позовомПриватного підприємства «Албір»

до

Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя  

про

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

            Постановою господарського суду Донецької областівід 01 жовтня 2008 рокупо справі № 31/248азадоволено позов Приватного підприємства «Албір»до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, внаслідок чого визнані недійсними податкове повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя від 16.08.06р. № 0000042344/0 про визначення ПДВ за травень 2006р. в сумі 127085грн. та штрафної санкції в сумі 63542,5грн. та від 16.08.06р. № 0000092344/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 144775грн. за травень 2006р.

            В апеляційній скарзі та під час апеляційного розгляду Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполяпросить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

            Позивач під час апеляційного розгляду справи проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі.

                 Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

             Відповідачем була проведена документальна виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за травень 2006р., за результатами якої складений акт від 03.08.06р. № 1207/23-711-1/31317706 та прийнятіподаткові повідомлення-рішення:

- від 16.08.06р. № 0000042344/0, яким   позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було  визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 190627,50грн., у тому числі основний платіж 127085,0 грн., штрафні (фінансові) санкції – 63542,50грн. Штрафні (фінансові) санкції нараховані згідно  п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”,

- від 16.08.06р. № 0000092344/0, яким   позивачеві згідно підпункту “б” п.п.4.2.2. п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” було зменшено суму бюджетного відшкодування за травень 2006р. в сумі 144775,00грн.

           Підставою для прийняття наведених рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем п.1.14 ст. 1, п. 6.2, п. 6.5 ст. 6, п.п. 7.7.2  ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Відповідач вважає, що позивачем неправомірно було застосовано нульову ставку ПДВ відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» по операціям з траспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

            З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підставі укладених з нерезидентами договорів на траспортно-експедиційне обслуговування від 08.07.02р. № 20-07/02, від 04.11.03р. № 22-11/03, від 01.07.05р. № 01-07, від 06.04.04р. № 07-04/04, від 03.02.06р. № 1/02-06 були надані нерезидентам: фірмі «MetcoalS.A.”, «Ferrochem», «VeracoLLC», «UnifertInternationalSAL», «Chemfertltd» послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.

            З метою виконання своїх зобов’язань по договорам з нерезидентами, позивач уклав договори на проведення робіт з навантаження, перевантаження вантажів з резидентами України – ДП «Маріупольський торговий порт» та з ТОВ «Судоремонтний завод                       м. Маріуполь».

            За приписами ст.1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність”     транспортно-експедиторська діяльність це - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

            Транспортно-експедиторська послуга за своїм змістом є - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

            Експедитор (транспортний      експедитор)  -  суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування.

            Учасниками транспортно-експедиторської  діяльності  є -  клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

      Як вбачається з матеріалів справи, позивачем від свого імені, але за дорученнями і за рахунок контрагентів-нерезидентів було укладено з підприємствами-резидентами України договори про надання послуг з навантаження та перевантаження товарів, що згідно до ст. 1011 ЦК України є комісійною діяльністю.           

            Пунктом 6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

            За приписами п.1.14 цього Закону супутні  послуги це - послуги,  вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

            Відповідно до ст. 274 Митного кодексу України митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.                 До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:

     а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України;

     б) комісійні та брокерські винагороди;

     в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, які оцінюються.

            З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про те, що послуги з навантаження та перевантаження товарів є послугами, супутніми експорту, а тому позивачем правомірно було застосовано нульову ставка податку.

            Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:  

            Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції                     м. Маріуполяна постанову господарського суду Донецької областівід 01 жовтня 2008 рокупо справі № 31/248азалишити без задоволення.

            Постанову господарського суду Донецької областівід 01 жовтня 2008 рокупо справі № 31/248азалишити без змін.

            Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 грудня 2008 року. Ухвала  у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 19 грудня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий:                                                                                                      Гаврищук Т.Г.

Судді:                                                                                                                  Сухарьок М.Г.

                                                                                                                              Білак С.В.