№ 30018993, 13.03.2013, Vinnytsia District Administrative Court

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

13 березня 2013 р. Справа № 802/44/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

представника позивача: Долиняного С.В.

представників відповідача: Бондарчука О.В., Баранюка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного акціонерного товариства промислово-торгової компанії "Вирій"

до: Хмільницької об"єднаної державної податкової інспекції

про: визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного акціонерного товариства промислово-торгова компанія «Вирій» (ПАТ ПТК «Вирій», товариство, позивач) до Хмільницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби (Хмільницька ОДПІ Вінницької області ДПС, податковий орган, відповідач) про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0002711501 від 8.08.2012 р. та № 0002681501 від 6.08.2012 р.

На обґрунтування позову зазначено, що Хмільницькою ОДПІ Вінницької області ДПС проведено документальну невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування та сплати плати за землю (орендної плати) за 2011-2012 р. про що складено акт, в якому зафіксовано, що товариством не сплачено плату за землю (орендну плату) з дня виникнення права користування, а тому занижено об'єкт оподаткування з орендної плати за землю в загальній сумі 90512,44 грн. Крім того, вказано, що землекористувачем несвоєчасно подано податкові декларації з плати за землю за 2011-2012 р.р.

За наслідком проведеної перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення рішення: № 0002711501 від 8.08.2012 р., яким до платника застосовано штраф у розмірі 2040 грн. та № 0002681501 від 6.08.2012 р., яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата у розмірі 90512,44 грн. та застосовано штрафні санкції -14647,77 грн.

На думку позивача, податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню, оскільки винесені на підставі висновків податкового органу, які не відповідають дійсності.

Так, у акті перевірки перевіряючий посилається на договори оренди земельних ділянок (на підставі них сплачується оренда), які у позивача відсутні. Крім того, при визначені розміру грошового зобов'язання, податковий орган не врахував дат набрання законної сили судових рішень, якими встановлені нові розміри грошової оцінки землі, в зв'язку з чим розрахунок грошового зобов'язання здійснено невірно. Також при застосовуванні штрафних санкцій, податковим органом не враховані положення пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, яким передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1.01.2011 по 30.06.2011 р. застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення. Відповідачем, в порушення наведених положень, застосовано штрафні санкції у розмірі 2040 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково вказав, що оскаржуються дії саме щодо проведення перевірки та неврахування при складанні акту перевірки часу набрання законної сили судових рішень, що є визначальним при нарахуванні грошового зобов'язання.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, обґрунтовуючи свою позицію правомірністю прийняття оскаржуваних рішень та просили відмовити у задоволені позовних вимог. Вказали на наявність помилок при зазначені у акті перевірки реквізитів договорів оренди, які перевірялись, а саме: замість дат правочинів, перевіряючим вказані номера і дати реєстрації останніх у районному відділі ДЗК.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

На підставі наказу Хмільницької ОДПІ Вінницької області ДПС № 222 від 3.07.2012 р. державними податковими ревізорами-інспекторами проведено документальну невиїзну перевірку ЗАТ ПТК «Вирій» з питань дотримання вимог законодавства при нарахуванні, декларуванні та сплаті плати за землю (орендної плати) за 2010 та 2012 роки, за результатом якої складено акт №37-15/23-20107480 від 26.07.2012 року (акт перевірки).

У висновках акту зазначено про встановлення перевіркою порушень пункту 288.7 статті 288 та пункту 287.1 статті 287 ПК України, а саме, землекористувач не сплачував плату за землю (орендну плату) з дня виникнення права користування земельною ділянкою чим в порушення пункту 288.3 статті 288 ПК України занизив об'єкт оподаткування орендної плати за землю в сумі 90512,44 грн. (за 2011 (січень-грудень) - 63891,13 грн., за 2012 рік (січень-травень) -26621,31 грн.).

Також встановлено порушення пункту 49.5, пункту 49.18 статті 49 ПК України в частині несвоєчасного подання податкових декларацій з плати за землю (орендної плати) за 2011-2012 р.

Наслідком проведеної перевірки та складеного акту стало прийняття податкових повідомлень-рішень: № 0002711501 від 8.08.2012 р., яким до платника застосовано штраф у розмірі 2040 грн. та № 0002681501 від 6.08.2012 р., яким визначено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата у розмірі 90512,44 грн. і застосовано штрафні санкції -14647,77 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями та діями щодо проведення перевірки позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій, суд виходить з наступного.

Згідно пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

В свою чергу, відповідно до статті 58 ПК України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Так, 3 липня 2012 року Хмільницькою ОДПІ у Вінницькій області ДПС прийнято рішення про проведення документальної невиїзної перевірки ПАТ ПТК «Вирій» оформлене наказом №222. За наслідком проведеної перевірки та складеного акту й прийняті податкові повідомлення-рішення. Отже належним способом захисту має бути, саме оскарження рішення податкового органу про призначення перевірки (наказу), а не дії щодо її призначення та оскарження податкового повідомлення рішення, а не взяття до уваги певних обставин, як помилково вважає позивач, оскільки самі по собі дії та зафіксовані у акті обставини, не порушують права, свободи та інтереси позивача, а відтак не створюють підстав для їх захисту.

Тому у задоволенні адміністративного позову в частині вимог про визнання протиправними дій слід відмовити.

Оцінюючи правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення № 0002681501 від 6.08.2012 р., суд виходить з наступного.

Як встановлено, 10 жовтня 2010 року між Хмільницької міською радою та закритим акціонерним товариством промислово-торговою компанією «Вирій» (перейменованим у 2012 році на приватне акціонерне товариство промислово-торгову компанію «Вирій») укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 509 кв.м., про що у державному реєстрі земель 26.12.2007 р. вчинено запис за № 040700000072.

Грошова нормативна оцінка земельної ділянки, згідно довідки Хмільницького міського відділу земельних ресурсів від 20.09.2007 р. № 01-13/26 складала 95966,12 грн.

Разом з тим, рішенням господарського суду Вінницької області від 20.12.2011 р. у справі №11/154/2011/5003, що набрало законної сили 03.01.2012 р., до вказаного договору внесено зміни та абзац 4 пункту першого викладено в новій редакції, а саме: «Грошова нормативна оцінка земельної ділянки, що передається в оренду, згідно довідки відділу Держкомзему у м. Хмільнику від 13.05.2011 р. № 01-68-47 складає 384574,95 грн.».

1 жовтня 2007 року між Хмільницькою міською радою та акціонерним товариством промислово торговою компанією "Вирій" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 10855,0 кв.м., про що у державному реєстрі земель 22.10.2007 р. вчинено запис №040700000059.

Грошова нормативна оцінка земельної ділянки, що передається в оренду, згідно довідки Хмільницького міського відділу земельних ресурсів від 19.04.2007 р. №204 на площу 7955,0 кв.м. складає 557463 грн. 07 коп. та довідкою від 19.04.2007 р. №206 на площу 2900 кв.м. - 223784 грн. 83 коп.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 17.04.2012 р. у справі №11/2/2012/5003, що набрало законної сили 04.05.2012 р., до вказаного договору внесено зміни та абзац 4 пункту першого викладено в новій редакції, а саме: "Грошова нормативна оцінка земельної ділянки, що передається в оренду, згідно довідки відділу Держкомзему у м.Хмільнику від 13.05.2011 р. №01-68/33 складає 1697722 (один мільйон шістсот дев"яносто сім тисяч сімсот двадцять дві) грн. 00 коп.".

12 липня 2007 року між Хмільницькою міською радою та акціонерним товариством промислово торговою компанією "Вирій" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 128,0 кв.м., про що у державному реєстрі земель 17.09.2007 р. вчинено запис №040700000050.

Грошова нормативна оцінка земельної ділянки, що передається в оренду, згідно довідки Хмільницького міського відділу земельних ресурсів від 09.06.2007 р. №340 складає 29742 грн. 73 коп.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 22.11.2011 р. у справі №8/136/2011/5003, що набрало законної сили 05.12.2011 року до вказаного договору внесено зміни та абзац 4 пункту першого викладено в новій редакції, а саме: "Грошова нормативна оцінка земельної ділянки, що передається в оренду, згідно довідки відділу Держкомзему у м.Хмільнику від 13.05.2011 р. №01-68/32 складає 47407,36 (сорок сім тисяч чотириста сім) грн. 36 коп.".

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою

Згідно визначення, наведеного у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, «плата за землю» - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Отже законодавець розмежовує поняття «орендна плата» та «земельний податок», порядок обчислення та сплати яких, в свою чергу, регулюється розділом ХІІІ (ст.ст. 269-290) ПК України.

Згідно пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Так, згідно пунктів 286.2, 286.3 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Разом з тим, подання щомісяця звітної податкової декларації, звільняє платника податків від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Щодо розміру орендної плати то він встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (пп. 288.5.1 п. 285.5 ст. 285 ПК України).

Як встановлено, товариство за періоди з січня по грудень 2011 р. та з січня по травень 2012 р. орендну плату за землю не сплачувало. Також з'ясовано, що податковий орган здійснюючи нарахування орендної плати за 2011 рік та січень-травень 2012 року врахував нові розміри грошової оцінки земельних ділянок визначені рішеннями господарського суду Вінницької області, якими, в свою чергу, внесено зміни до договорів оренди. Однак, не врахував час набрання судовими рішеннями законної сили.

Так, при обрахуванні суми зобов'язання по орендній платі за 2011 рік та січень-травень 2012 року по договору оренди земельної ділянки від 1.10.2007 р., ревізором враховано розмір грошової оцінки визначений судовим рішенням, яке набрало законної сили лише 4 травня 2012 року. При проведені обрахування за 2011 рік та січень-травень 2012 року за договором від 10.10.2007 р. - не враховано, що судове рішення набрало законної сили лише 3.01.2012 р. Обраховуючи суму орендної плати за 2011 рік та січень-травень 2012 року по договору від 12.07.2007 р. - не враховано, що судове рішення набрало законної сили - 5.12.2011 р.

У всіх перелічених випадках обрахунок орендної плати здійснено з урахуванням нових розмірів грошової оцінки, при цьому по місяцях, в яких такі(нові) розміри ще не були встановлені.

За сукупністю наведених обставин та враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення грошового зобов'язання по орендній платі за землю, оскільки така дійсно у зазначений у акті період не сплачувалась. Однак визначальним при вирішені цього спору є те, що відповідачем сума грошового зобов'язання невірно нарахована, а саме, при його обрахунку застосовано розмір грошової оцінки, який ще не був встановлений.

Таким чином, наслідком не підтвердження та безпідставно вказаної частини зазначеної в акті та податковому повідомлені - рішенні суми, стало неправильне донарахування податковим органом в цілому податкового зобов'язання (основний платіж та, відповідно, штрафна санкція), що визначені в оскаржуваному рішенні за № 00002681501 від 6.08.2012 р.

Наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі. В даному випадку, суд вважає, що невірно нараховану суму податкового зобов'язання в т. р. штрафну санкцію виокремити неможливо.

Окремо суд дослідив й обґрунтованість нарахування самого розміру штрафної санкції.

Так, відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення», штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Отже з аналізу наведених норм вбачається, що штрафна санкція застосовується у відповідному відсотку та/або у розмірі 1 грн. на суму визначеного податкового зобов'язання, тоді як податковий орган штрафну санкцію у розмірі 1 грн. застосував 6 раз, що є неприпустимим. При цьому, як вже зазначалося, штраф застосовано на суму грошового зобов'язання, яка нарахована, виходячи з розміру грошової оцінки, що не була визначена у певні періоди.

На підставі викладеного та враховуючи, що рішення, в якому невірну суму не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому, суд дійшов висновку, що позов в досліджуваній частині є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002711501 від 8.08.2012 р., то суд зазначає наступне.

Пункт 36.1 статті 36 ПК України визначає обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Водночас, як вже зазначалось, норми податкового законодавства зобов'язують платника податків щорічно не пізніше 20 лютого поточного року або щомісячно подавати до податкового органу податкову декларацію по платі за землю або нові звітні податкові декларації відповідно.

При цьому, за неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій, пунктом 120.1 статті 120 ПК України передбачена відповідальність у вигляді накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як встановлено, податкові декларації з орендної плати за земельні ділянки за 2011 -2012 роки ПАТ ПТК «Вирій» до податкового органу не подано, в зв'язку з чим і прийнято рішення про застосування штрафних санкцій. При цьому, оскаржуваним рішенням до платника податків застосовано штраф у розмірі 2040 грн. (по 1020 грн. за кожну неподану податкову декларацію) як за повторні порушення вчинене протягом року. На підтвердження правомірності застосування такого розміру суду надано акт камеральної перевірки податкової звітності з плати за землю та податкове повідомлення-рішення № 0000471501 від 11.05.2012 р., прийняте за наслідком проведення вказаної перевірки, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 340 грн. за несвоєчасне подання двох податкових декларацій з плати за землю (земельний податок).

Отже, приймаючи оскаржуване рішення, податковий орган діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішені даного спору суд також враховує положення частини 3 статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Водночас, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже підсумовуючи викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про скасування податкового повідомлення рішення №0002681501 від 6.08.2012 р. та про відмову в задоволені вимог про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002711501 від 8.08.2012 р.

Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Хмільницької об"єднаної державної податкової інспекції від 6.08.12 р. № 002681501.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства промислово-торгової компанії "Вирій" (вул. Дзержинського, 47, м.Хмільник, Вінницька обл., код ЄДРПОУ 20107480, рахунок №26005156366 в АТ "Райффайзенбанк", МФО 380805) судові витрати в розмірі 2071,41 грн. (дві тисячі сімдесят одна грн. 41 коп.) згідно квитанції №94-4896 від 28.12.2012 року та квитанції №QS17130068 від 22.01.2013 року, шляхом їх безспірного стягнення органом Державної казначейської служби України із рахунку Хмільницької об"єднаної державної податкової інспекції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна