№ 30003717, 18.03.2013, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/1172/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2013 року 17 год. 13 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Слободянюка К.С.,

представника позивача Пущенської О.А.,

представника відповідача Гасюченка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії.

Ухвалою суду від 14 лютого 2013 року відкрито провадження у справі.

У судовому засіданні 11.03.2013 року представник позивача надав суду уточнення до позову, згідно яких просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення перевірки та по складанню висновків акту перевірки, а також, зобов'язати ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результати перевірки позивача..

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що дії відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, в результаті якої було складено Акт № 5218/22-5/34598776 від 30.08.2012 року, є неправомірними, а висновки перевірки не відповідають дійсним обставинам справи, чинному законодавству України та порушують права позивача як платника податків.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечував, в тому числі посилаючись на письмові заперечення надані суду раніше.

Вислухавши пояснення сторін у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

ТОВ "Негоціант-Агро" зареєстровано 13.10.2006 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради (Том 3 а.с.213) та перебуває на обліку в ДПІ у Приморському районі м.Одеси.

Згідно п.п.78.1.1, п.п. 78.1.4 п.78.1, ст. 78 Податкового кодексу України на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби від 07.08.2012 №1599, на згідно направлення від 07.08.12 року за №002176/1857 та від 07.08.12 року за №00217/71856, від 07.08.2012 року за №002175/1858, начальником відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби Машталер Юлією Петрівною, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю ДГІІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби Кулик Алісою Володимирівною, та головним державним податковим ревізором - інспектором відділу особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби Будігай Іриною Євгенівною, проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро", код ЄДРПОУ - 34598776 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року. На запити від 13.07.2012року за №25063/10/22-5 та від 07.08.2012 за №29437/10/22-5 за період травень - червень 2012року щодо надання обов'язкового пояснення та підтверджуючих документів стосовно господарської діяльності платника податку за вищевказаний період, вручений відділом ВПМ ДПІ в Приморському районі м. Одеси, суб'єктом господарювання не було надано письмового пояснення та не надано документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, в зв'язку з чим прийнято керівником ДПС рішення про проведення виїзної позапланової документальної перевірки.

Перевірка проводилась з 10.08.2012 по 23.08.2012року, термін перевірки не подовжувався.

Перевіркою встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "Негоциант-Агро" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п.198.1, 198.2, 198.6 ст.198 ПК України; відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст.22, ст.185 ПК України; операції купівлі-продажу ТОВ "Негоциант-Агро" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нереальності.

За результатами перевірки відповідачем складено акт перевірки від 30.08.2012 року № 5218/22-5/34598776.

Основними доказами, які використовувались відповідачем при складанні Акту перевірки № 5218/22-5/34598776 від 30.08.2012 року були Акт № 959/22-5/36612336 від 12.07.2012 року відносно контрагента ТОВ "Двутавр", що є контрагентом по ланцюгу ТОВ "Інфостіл 2008", який, в свою чергу, був контрагентом позивача; Акт № 2235/22-4/36305082 від 05.07.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно контрагента ТОВ "Інтерактив Україна".

Суд зазначає, що згідно акту перевірки складеного відповідачем неможливо встановити яким податковим органом було складено акт № 959/22-5/36612336 від 12.07.2012 року, на який посилався відповідач, також суду не надана копія вказаного акту перевірки.

Відповідачем, за результатами звірки податкового кредиту та податкових зобов'язань у періоді травень 2012року встановлено перевищення податкового кредиту позивача над податковими зобов'язаннями постачальника ТОВ "Компанія "Ракурс Плюс" у сумі - 9845629,73грн.

В акті перевірки № 5218/22-5/34598776 від 30.08.2012 року вказано, що згідно службової записки від 25.072012року за № 1662/07 ВПМ ДПІ проведено заходи, за результатами яких встановлено наступне:

"Одним з постачальників позивача в періоді травень 2012року є ТОВ "Інфостіл 2008" на загальну суму ПДВ - 386618,72грн. Директором підприємства ТОВ "Інфостіл 2008" (та одночасно ТОВ "Інтерактив Україна" є ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Російської Федерації, з метою встановлення наявності дозволу на працевлаштування громадянина - іноземця направлено запит до Київського обласного Центру зайнятості громадян №16764/19/07-107 від 28.05.2012р. З УПМ ДПС в Одеській області на запит №16752/8/07-104 від 25.02.2012 ТД "Аркан", щодо перетину кордону громадянином ОСОБА_6 отримано відповідь, згідно якої гр.. ОСОБА_6 перетинав кордон 09.01.12 на Україну потягом 23 "Москва - Одеса" та з України 09.02.2012 Одеса - Москва. Згідно наданих договорів купівлі - продажу наданих до відділу ВПМ ДПІ в Приморському районі м. Одеси з Постачальником, дата укладення договорів - 01.03.2012, тобто момент знаходження директора ОСОБА_6 за кордоном. У зв'язку з тим, що договори укладено та підписано в момент відсутності директора ОСОБА_6 за кордоном та кількість працюючих на позивача - 7 осіб, встановлено неможливість охоплення всього об'єму здійсненої операції (одночасно купівлі - продажу) за 1 день сільськогосподарської продукції, яка зберігається по різним складам по всій території України. При відпрацюванні ланцюга постачання встановлено підприємства ТОВ "Двутавер", від якого ТОВ "Інфостил 2008" формує податковий кредит, у подальшому ланцюгу ТОВ "Інфостил 2008" формує податковий кредит позивачу. По підприємству ТОВ "Двутавер" проведеними заходами було встановлено директора ОСОБА_1 та відібрано в нього пояснення. Дана особа пояснила, що він являється директором підприємства ТОВ "Двутавер" - чує вперше. Дане підприємство на себе не реєстрував, на посаду директора не вступав. Ніяких фінансово - господарських документів від свого імені не підписував. Нікому не передавав свої паспортні данні. До нотаріуса для перереєстрації підприємства не їздив, в банках розрахункових рахунків по підприємству ТОВ "Двутавер" не відкривав та ніяких операцій від даного підприємства не здійснював. Також ОСОБА_1 повідомив, що всі фінансово - господарські документи, підписані від його імені в якості директора ТОВ "Двутавер" вважати недійсними. За період травень - червень 2012року всі фінансово - господарські операції є безтоварними. До юридичного управління надано службову записку про зняття з державної реєстрації підприємства №1518/07".

Згідно акту від 12.07.2012 № 959/22-5/36612336/ "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Двутавр" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період травень 2012 року" за результатами проведених заходів не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Двутавр" з контрагентами за травень 2012 року, в тому числі по взаємовідносинам з ТОВ "Інфостіл 2008" на суму ПДВ у розмірі - 2213058.88грн. по другому ланцюгу постачання позивачу.

Також, відповідачем під час проведення перевірки встановлено, що до податкового кредиту за травень 2012 року включено податкові накладні від Постачальника ТОВ "Інтерактив Україна", що були виписані у попередніх звітних періодах, а саме у березні та квітні 2012 року.

Як зазначено відповідачем, на адресу ДПІ надійшов лист ДПІ в Шевченківському районі м. Києва від 04.07.2012 за №1387/7/15-0163 про наявність скарги ТОВ "Ферко" на предмет надання Продавцем (ТОВ "Негоциант-Агро") податкових накладних за період березень 2012 року, не зареєстрованих у ЄДРПН.

Згідно акту від 05.07.2012 № 2235/22-4/36305082 ДПІ в Печерському районі м. Києва (надісланого листом вих.7.07.2012р. № 8918/7/22-411) "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ІНТЕРАКТИВ УКРАЇНА" щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року") встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "ІНТЕРАКТИВ УКРАЇНА" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст.207. ст. 215 , п 1 ст. 216. ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "ІНТЕРАКТИВ УКРАЇНА", з постачальниками та покупцями; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями. Враховуючи вищенаведене - операції купівлі-продажу ТОВ "ІНТЕРАКТИВ УКРАЇНА" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними, у зв'язку з чим, у ТОВ "ІНТЕРАКТИВ УКРАЇНА" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість в розумінні ст.22, ст.185 Податкового Кодексу України. ДПІ в Шевченківському районі м. Києва звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ГОВ "ІНТЕРАКТИВ УКРАЇНА" у березні 2012 року. Встановлено відсутні об'єкти оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів. Враховуючи відсутність документів, які б підтверджували постачання товарів, послуг, не ведення господарської діяльності у розумінні Податкового Кодексу України позивачем порушено вимоги наказу ДПА України від 25.01.20І1р. №41 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.02.2011р. №197/18935) в частині заповнення податкових декларацій з податку на додану вартість.

Також, судом був залучений до матеріалів справи Лист Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ м. Одеси ГУМВС України в Одеській області про відмову в порушенні карної справи № 31/22, згідно якого заява ТОВ "Негоциант-Агро" про втрату документів надана та зареєстрована ЖРЗПЗ 19.08.2012 року, розглянута та винесено постанову про відмову в порушені карної справи. Відповідач зазначив, що постанову про відмову було винесено в термін одного дня 19.08.2012 року, однак, в листі Шевченківського ВМ Приморського РВ ОМУ м. Одеси ГУМВС України в Одеській області не надано інформації щодо дати винесення постанови про відмову в порушені карної справи, також лист не датований, зазначено лише номер листа 31/22 ЖРЗПЗ-6626 (Том 3 а.с. 248).

Відтак, відповідачем зроблено висновки щодо позивача про відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого у періоді травень 2012року неправомірно відображено податковий кредит з ПДВ на суму 19961421грн., зазначено про відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) до контрагентів-покупців в розумінні ст.22, ст.185 Податкового Кодексу України у періоді травень 2012року, в результаті чого неправомірно відображено податкові зобов'язання на суму 19968294грн. Отже, враховуючи вищенаведене відповідач зазначив, що операції купівлі-продажу ТОВ "Негоциант Агро" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нереальності.

Що стосується неповідомлення відповідача про втрату документів, суд зазначає, що відповідно до п. 44.5. ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків. Про втрату позивачем документів відповідачу стало відомо під час проведення перевірки, що підтверджується посиланням в акті перевірки на постанову про відмову в порушенні карної справи, відповідач терміни проведення перевірки не переносив до дати відновлення та надання документів до перевірки та провів перевірку позивача.

П.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України встановлено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Що стосується ненадання відповіді позивачем на вказані вище запити, позивач пояснив, що запити податкового органу про надання письмових пояснень не відповідали вимогам п. 73.3 ст. 73 ПК України, оскільки У вказаних запитах відсутні підстави для його надіслання, окрім посилань на загальні положення Податкового кодексу України. В запиті відсутнє посилання на те, з яких він підстав направлений позивачу. Разом з цим, у відповідності з п. 73.3 ст. 73 ПК України у разі якщо, запит складено з порушенням зазначених вимог, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" платник податків та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а тому за змістом Податкового кодексу України позивач та його контрагент є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються па діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно вищезазначених положень законодавства, податкові органи не наділені ані повноваженням на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону, ані повноваженнями на оцінку відповідності будь якого правочину вимогам ст.ст. 202, 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦКУ недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 ЦКУ, правочин, що порушує публічний порядок.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини. спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Проте в акті відсутнє посилання хоча б на одне із рішень суду, яким би було визнано недійсним правочини укладеними позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п. 138.1 Податкового Кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. 138.4, 138.6-138.9, п.п. 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, п.п. 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, п. 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 ст. 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у ст. 139 цього Кодексу.

Згідно п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 11 цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно акту перевірки від 30.08.2012 року № 5218/22-5/34598776 висновки про те, що господарські операції позивача не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -мають ознаки нереальності. ґрунтуються на висновках зроблених за результатами перевірки контрагентів позивача та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи. Також, суд зазначає, що під час проведення перевірок контрагентів позивача податковим органом не зроблено жодних висновків щодо безтоварності (нікчемності) господарських операцій стосовно саме позивача.

Також, суд зазначає, що висновки відповідача щодо господарських відносин позивача з контрагентами спростовується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі законодавчо визначеними як первинні.

Суд зазначає, що Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ "Фірма" ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень) зазначено, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Суд звертає увагу на приписи ч.2 ст.8 КАС України, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини (далі по тексту - Суд) у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року (п.57 Рішення) зазначив, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Також, Судом вказано, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з абз.1 п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарі в/послу і, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); г) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарі в/послуг та їх кількість, обсяг: є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видасться платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Необхідно зазначити, що податковий орган, не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивачем було порушено податкове законодавство, а також не зазначено інших обставин, які могли б свідчити про порушення позивачем законодавства.

Оцінивши первинні документи за правилами ст. 86 КАС України, суд відмічає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Відтак, позивачем доведено належними та допустимими доказами реальність господарських правовідносин, натомість, відповідач не надав доказів правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що, відповідач невірно ставить правомірність та реальність господарських правовідносин позивача в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності його контрагента та інших платників податків по ланцюгу операцій та висновки щодо перевірки таких підприємств, оскільки вказане законом не передбачено, та є протиправним з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України.

Згідно з ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити.

Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади.

Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій і податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 21.1. ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Види перевірок, порядок їх проведення, умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок, строки проведення виїзних перевірок, перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок, порядок оформлення результатів перевірок тощо визначені в главі 8 Податкового кодексу України (статті від 75 до 86 включно).

Так, згідно ст. 75 цього Кодексу встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

При цьому документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства зазначає, що факти виявлених порушень викладаються з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результати перевірки позивача, оформленої актом перевірки № 5218/22-5/34598776 від 30.08.2012 року ''Про результати проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро", код ЄДРПОУ-34598776 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року, суд зазначає наступне.

Згідно статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266 Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів.

Згідно п.1.3 розділу 1 зазначеного Порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів. Пунктом 2.8 Наказу № 266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Відповідно до п.2.21 Наказу №266 підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення,на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що оскільки за наслідками складення відповідачем акту перевірки не приймались податкові повідомлення-рішення та податкові зобов'язання не виникали взагалі, то відповідачем безпідставно внесено інформацію до Автоматизованої системи "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" інформацію за результатами перевірки позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача вилучити із вказаної автоматизованої системи інформацію, яку внесено на підставі Акту перевірки.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, відповідач, при складанні акту перевірки, дійшов необґрунтованих висновків. Зокрема, висновки про порушення позивачем цивільного та податкового законодавства не обґрунтовані посиланням на конкретні обставини фінансово-господарської діяльності, на первинні документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліках. При цьому, висновки про укладення позивачем угод із контрагентом здійснені без належного аналізу характеру конкретних угод, їх товарності та реальності.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд не може визнати акт перевірки позивача як достатній, належний та незаперечний доказ допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства, оскільки в даних спірних правовідносинах, у тому числі, доказуванню підлягають правомірність та обґрунтованість висновків за даним актом перевірки.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 13.03.2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро" до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.

1. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо проведення позапланової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро" з 10.08.2012 року по 23.08.2012 року щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по складанню висновків акту перевірки № 5218/22-5/34598776 від 30.08.2012 року "Про результати проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро", код ЄДРПОУ - 34598776 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року."

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результати перевірки позивача, оформленої актом перевірки № 5218/22-5/34598776 від 30.08.2012 року ''Про результати проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро", код ЄДРПОУ-34598776 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року."

Судові витрати розподілити відповідно до статті 94 КАС України.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії такого рішення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 18.03.2013 року.

Суддя О.М. Тарасишина

1. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби щодо проведення позапланової документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро" з 10.08.2012 року по 23.08.2012 року щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по складанню висновків акту перевірки № 5218/22-5/34598776 від 30.08.2012 року "Про результати проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро", код ЄДРПОУ - 34598776 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року."

3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби вилучити з АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА" інформацію про результати перевірки позивача, оформленої актом перевірки № 5218/22-5/34598776 від 30.08.2012 року ''Про результати проведення позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Негоциант Агро", код ЄДРПОУ-34598776 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період травень 2012 року."

18 березня 2013 року.