Court ruling № 30000877, 18.03.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" березня 2013 р. м. Київ К-30976/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуДочірнього підприємства «Вітас-сервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітас»на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009 у справі № 2-а-2598/08 (22-а-20967/08) за позовомДочірнього підприємства «Вітас-сервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітас»доКрижопільської міжрайонної державної податкової інспекціїпровизнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Вітас-сервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітас»звернулось до суду з позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просило скасувати рішення Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції №0000022320 від 18.01.2008 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30746,25 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного від 18.12.2008 у даній справі адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0000022320 від 18.01.2008.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009 у лданій справі постанова Вінницького окружного адміністративного від 18.12.2008 скасована та прийнято нове рішення про відмову в позові.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції його прийняв з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також надав неправильну оцінку обставинам у справі.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2007, результати якої оформлені актом №3-23-32713411 від 09.01.2008;

- перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у зв'язку з проведенням розрахункової операції з продажу пального без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі розрахункового документу встановленого зразка;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення №0000022320 від 18.01.2008 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 30746,25 грн.

Суд першої інстанції, скасовуючи спірне рішення відповідача, виходив з того, що позивачем у місці отримання товарів (надання послуг) операції з розрахунків у готівковій формі не здійснювались, а тому, у відповідності до п.12 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», останнім правомірно не застосовувались реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що місцем реалізації паливно-мастильних матеріалів була АЗС позивача, у зв'язку з чим розрахункові операції з продажу палива повинні здійснюватись позивачем з дотриманням вимог п.п. 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не містить обмеженого переліку засобів проведення безготівкових операцій, проте, і не звільняє від обов'язку проведення розрахункових операцій в готівковій та/або в безготівковій формі через реєстратор розрахункових операцій.

Статтею 1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

За змістом ст.2 названого Закону розрахункова операція -це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач реалізовував саме через АЗС паливно-мастильні матеріали Чорноминській сільській раді та ДП «Зернятко»на виконання зобов'язань за договорами від 05.01.2007 №б/н та від 14.09.2007 №13, відповідно до яких паливо продається і передається покупцеві згідно накладних та інших бухгалтерських документів, які є підставою для оплати придбаного товару. Отримання Чорноминською сільською радою та ДП «Зернятко»паливно-мастильних матеріалів підтверджується видатковими накладними, а їх оплата -квитанціями про зарахування коштів на рахунок позивача.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, не спростованим доводами касаційної скарги, що продаж палива за безготівкові кошти з використанням накладних чи інших документів не звільняє позивача від обов'язку проведення на АЗС операцій по відпуску товару через реєстратор розрахункових операцій, а отже, рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій №0000022320 від 18.01.2008 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судом апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Вітас-сервіс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітас»залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2009 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний