Decision № 29970310, 15.03.2013, Amur-Nyzhnodniprovskyi District Court of Dnipro City (until 25.04.2025 - Amur-Nyzhnodniprovskyi District Court of Dnipropetrovsk City)

Справа № 2-582/11

(/11)

РІШЕННЯ

іменем України

„25" травня 2011 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Спаї В.В.,

при секретареві - Коломієць Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суд із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № DNIHGK03200001 від 23.11.2004 р. ОСОБА_2 23.11.2004 року отримав кредит у розмірі 5 629,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.11.2014 року. Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Утім, на порушення зазначених правових норм та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав; станом на 26.02.2009 року розмір заборгованості становить 4 184,05 дол. США, яка складається з наступного: 3 820,07 дол. США - заборгованість за кредитом, 336,61 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 15,50 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 11,87 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Як зазначається позивачем при зверненні до суду, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивач та відповідач 23.11.2004 р. уклали договір іпотеки №DNIHGK03200001, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, яка розташований за адресою: АДРЕСА_1; майно належить відповідачу на права власності на підставі договору купівлі-продажу.

Предмет позову становить вимога про звернення стягнення на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці 340 м2 за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № DNIHGK03200001від23.11.2004 р.) Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, про виселення відповідача, який зареєстрований і проживає у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Дніпропетровську.

У судове засідання, в якому ухвалено судове рішення, особи, які беруть участь у справі, не з'явилися; представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У судове засідання відповідач, який був повідомлений належним чином про розгляд справи, не з'явився, причини неявки суду не повідомив та не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Врахував заяву представника позивача та дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 закону України «Про банки та банківську діяльність»); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Разом з тим, виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору № DNIGK03200001 від 23.11.2004 р. ОСОБА_2 23.11.2004 року отримав кредит у розмірі 5 629,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 23.11.2014 року. Утім, на порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав; станом на 26.02.2009 р. розмір заборгованості складає 4 185,05 дол. США, яка складається з наступного: 3 820,07 дол. США - заборгованість за кредитом, 336,61 дол. США - заборгованість по процентам за користування кредитом, 15,50 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом, 11,87 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Судом встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23.11.2004 р. між сторонами у цій справі був укладений договір іпотеки №DNIHGK03200001, згідно з яким відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, власником якого він є на підставі договору купівлі-продажу: будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Іпотека ? вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку»; відповідно до абз. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст.12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

При ухваленні рішення у цій справі суд враховує, що не є співмірною сума заборгованості за кредитом та вартість іпотечного майна; суду не надано доказів у відповідності до ст.ст. 578-59 ЦПК України того, що допущене боржником порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору завдає збитків іпотекодержателю і змінює обсяг його прав, та враховує загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК). Судом встановлено, що вартість майна, яке є предметом іпотеки, складає 47 756,00 грн. (п. 10 договору іпотеки).

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що, оскільки позивачем заявлені вимоги в розмірі 32 217,18 грн., звернення стягнення на предмет іпотеки, вартість якого перевищує суму заборгованості, не є співмірним, тому підстави для задоволення позову у спосіб обраний позивачем, відсутні.

Судові витрати, оскільки в задоволенні позову відмовлено, віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя