Court ruling № 29931029, 11.02.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2013 року м. Київ К-33360/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року

у справі №2а-2103/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даск Ойл»

до Державної податкової інспекції у м.Суми

про визнання рішення нечинним,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 року, частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмежено відповідальністю «Даск Ойл»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у м.Суми (далі -відповідач): визнано протиправними рішення про застосування фінансових санкцій від 21.04.2009 року №0004502304/25592 у частині застосування фінансових санкцій у сумі 31527,50грн. У визнанні нечинним та протиправним рішення про застосування фінансових санкцій від 21.04.2009 року №0004502304/25592 у частині встановлення порушення позивачем п.п.1,2 ст.3, ст.8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав неправильного застосування судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача позивачем суду касаційної інстанції не надано.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками контролюючого органу 13.04.2009 р. було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.2006 р. по 13.04.2009 р., за результатами якої складено акт від 13.04.2009 р. №2890/18/19/23/34593212/577.

Вказаною перевіркою, зокрема, було встановлено порушення позивачем п.п.1,2 ст.3, ст.8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме - при перевірці касової книги підприємства, прибуткових касових ордерів, журналу ордеру і відомості по рахунку «30-каса» було встановлено, що позивачем в касу підприємства внесена сума 6305,00грн. згідно договорів оренди (суборенди) приміщень за оренду приміщень за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 21.04.2009 року №0004502304/28592, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 31867,50грн., з яких: 31527,50грн. -за порушення п.п.1,2 ст.3, ст.8 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.1, п.2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

У той же час, п.6 ст.9 зазначеного Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

Як встановлено судовими інстанціями, при перевірці контролюючим органом касової книги підприємства, прибуткових касових ордерів, журналу-ордеру і відомості по рахунку 30 (каса) позивачем за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2009 р. було внесено в касу підприємства згідно договорів оренди плату за оренду приміщень на загальну суму 6305,50грн.

Попередніми судовими інстанціями також встановлено, що отримані позивачем від здачі в суборенду приміщень грошові кошти, оприбутковані шляхом оформлення прибуткових касових ордерів з видачею відповідної квитанції, яка є розрахунковим документом, з відображенням цих коштів у касовій книзі, відповідно до вимог п.п.2.2, 2.3, 2.10, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 р. №637.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправним рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31527,50грн., суди попередніх судових інстанцій обгрунтовано виходили з того, що Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не регулює правовідносини у сфері оренди та суборенди, а отже, застосування до позивача штрафних санкцій за дане правопорушення є неправомірним.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Суми залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.04.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 р. у справі №2а-2103/10/1870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.