№ 29922721, 12.03.2013, Mykolaiv District Administrative Court

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

11:50 год.

12 березня 2013 року справа № 2а-6534/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Чамари Л.В.,

представника відповідача: Макаренко Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомкомунального підприємства Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва, вул. 2 Слобідська, 140, м. Миколаїв, 54000

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправним і часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.12 р. № 0000742301 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000742301, прийняте 20 серпня 2012 р. державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 103025,0 грн. і штрафної (фінансової) санкції в розмірі 25755,50 грн., визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати комунальному підприємству Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва судовий збір в сумі 1321,91 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11:50 год.

12 березня 2013 року справа № 2а-6534/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: Чамари Л.В.,

представника відповідача: Макаренко Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомкомунального підприємства Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва, вул. 2 Слобідська, 140, м. Миколаїв, 54000

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправним і часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.12 р. № 0000742301 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось комунальне підприємство Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 серпня 2012 р. № 0000742301 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 103025,0 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 25755,50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач зробив висновок про відсутність поставок товару від такого контрагента, як ПП "Светолюкс-Миколаїв" тільки на підставі даних акту перевірки останнього, без фактичного дослідження надходження товару, його оприбуткування та подальшого використання в господарській діяльності позивача. Вказує на те, що порушення податкового законодавства допущені постачальником, або контрагентами в ланцюгу, не позбавляє його права на формування податкового кредиту. Крім того, пояснив, що товар, отримання якого від ПП "Светолюкс-Миколаїв" заперечується ДПІ у зв'язку із тим, що такі постачальники останнього, як ТОВ "Мик-Будівництво" і ТОВ "Мері Мо" мають ознаки фіктивності, ПП "Светолюкс-Миколаїв" отримувало не від них, а від інших підприємств.

Відповідач позов не визнав, подав суду письмові заперечення (т. 1 а. с. 106-109), в яких навів такі доводи. Перевіркою контрагента позивача - ПП "Светолюкс-Миколаїв" встановлено, що серед його постачальників маються підприємства, правочини з якими розцінені податковим органом як нікчемні, а тому ДПІ заперечує отримання товару позивачем від ПП "Светолюкс-Миколаїв", оскільки нею поставлено під сумнів отримання цього товару ПП "Светолюкс-Миколаїв" в свою чергу від своїх постачальників - ТОВ "Мик-Будівництво" і ТОВ "Мері Мо".

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, відповідно до ст. 71 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані ними письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

З 20 червня до 27 липня 2012 р. ДПІ провела документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2009 р. до 31 березня 2012 р., результати якої оформлені актом від 3 серпня 2012 р. № 2081/22-100/03331466 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 10-71).

У висновку акту перевірки, серед інших порушень, які позивачем не оскаржуються, зазначено про порушення ст. 4 п. 4.5. пп. 4.5.1., ст. 7 п. 7.3. пп. 7.3.1., п. 7.4. пп. 7.4.1., 7.4.5. п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 198 п. 198.3., 198.6., ст. 200 п. 200.1., 200.2. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого завищено ПДВ на загальну суму 105832,0 грн.

На підставі наведеного висновку акту перевірки, 20 серпня 2012 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742301, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 105832,0 грн. і застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 26359,0 грн. (т. 1 а. с. 72). Позивач оскаржує зазначене рішення в частині визначення ПДВ в сумі 103025,0 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 25755,50 грн.

Як встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, 5 січня і 30 грудня 2009 р. позивач уклав із ПП "Светолюкс-Миколаїв" договори поставки, за умовами яких постачальник - ПП "Светолюкс-Миколаїв" зобов'язувався поставити позивачу електротехнічну продукцію (т. 1 а. с. 157-160).

Повна оплата позивачем товару здійснена в безготівковій формі, що підтверджується наданими ним виписками з банківського рахунку (т. 1 а. с. 161-178).

Придбана у постачальника продукція була використана позивачем під час проведення ремонтних і будівельних робіт на замовлення департаменту ЖКХ, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме актами приймання виконаних робіт, розшифровками витрат матеріалів (т. 2 а. с. 27-52, 105-121, 202-220).

Оскільки укладення договорів між позивачем і ПП "Светолюкс-Миколаїв" та їх фактичне виконання відбулось протягом 2009-2010 р.р., нормативним актом, який регулював порядок сплати ПДВ, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ, на час виникнення спірних правовідносин, був Закон України "Про податок на додану вартість".

Згідно ст. 3 п. 3.1. пп. 3.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно ст. 7 п. 7.2. пп. 7.2.6. Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст. 7 п. 7.5. пп. 7.5.1. Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Єдине обмеження щодо включення до складу податкового кредиту сплаченого податку, міститься у ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість" - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 7 п. 7.2. пп. 7.2.1. Закону України "Про податок на додану вартість" і ст. 9 ч. 1, 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені певні вимоги до податкової накладної. В акті перевірки відповідачем зафіксовано, що на момент перевірки, позивач мав податкові накладні видані ПП "Светолюкс-Миколаїв" та перелічені їх реквізити (т. 1 а. с. 33-35).

Аналогічним чином спірні правовідносини врегульовані і ПК України, який визначає питання сплати ПДВ, формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на теперішній час.

Сукупність вищеперелічених обставин, а саме:

- узгодженість характеру товару, який придбавався у постачальника з основною діяльністю позивача;

- повна сплата позивачем товару;

- можливість відслідкувати використання позивачем товару в своїй подальшій господарській діяльності,

вказують на фактичне отримання позивачем виконання за договорами.

Таким чином, договори, укладені позивачем з ПП "Светолюкс-Миколаїв" сторонами виконані належним чином, позивач отримав товар і повністю його оплатив, отримав податкові накладні, отже позивач виконав всі умови Закону України "Про податок на додану вартість", а тому у нього мались законні підстави для включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого в ціні товару за договорами, укладеними з ПП "Светолюкс-Миколаїв".

Висновки ДПІ про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на даних акту перевірки ПП "Светолюкс-Миколаїв" (т. 1 а. с. 110-128). Так, в акті перевірки ПП "Светолюкс-Миколаїв" зроблено висновок про укладення цим підприємством правочинів без мети настання правових наслідків, які обумовлені їх змістом, оскільки в ланцюгу його постачальників маються підприємства з ознаками фіктивності, однак сам по собі факт господарських взаємовідносин позивача із суб'єктами господарювання, які в ланцюгах власних постачальників мають підприємства з ознаками фіктивності, не означає "автоматичного" порушення податкових зобов'язань позивачем.

Відповідно до п. п. 4, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772 (далі - Порядок № 984), акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В контексті обставин перевірки позивача, зазначені норми Порядку № 984 слід розуміти таким чином, що під час перевірки відповідач мав досліджувати обставини виконання позивачем та його контрагентом - ПП "Светолюкс-Миколаїв" умов договорів, отримання позивачем товару, зміну активів сторін договорів. В той же час, аналіз акту перевірки позивача свідчить, що відповідач фактично підмінив перевірку господарської діяльності останнього висновками акту перевірки ПП "Светолюкс-Миколаїв", механічно перенісши висновок про порушення податкових зобов'язань постачальниками ПП "Светолюкс-Миколаїв" на позивача.

Крім того, як слідує з акту перевірки ПП "Светолюкс-Миколаїв" воно перевірялось не на предмет взаємовідносин із позивачем, а досліджувались господарські взаємовідносини із ТОВ "Мик-Будівництво" і ТОВ "Мері Мо".

Позивач надав суду лист ПП "Светолюкс-Миколаїв", з якого вбачається, що товар, який постачався позивачу, придбавався ПП "Светолюкс-Миколаїв" не у ТОВ "Мик-Будівництво" і ТОВ "Мері Мо", а у ТОВ "ОСП Корпорація Варта", ДП "ІЕК Україна", ВАТ "Іскра", ТОВ "Ватра-Південь", ПАТ завод "Південькабель" і ТОВ "Сікам Україна" (т. 1 а. с. 92 зворот). Також позивач надав суду порівняння номенклатури товарів, які придбавались ним у ПП "Светолюкс-Миколаїв" і останнім у ТОВ "Мик-Будівництво" і ТОВ "Мері Мо", з якого слідує, що номенклатура товару не співпадає за жодним показником (т. 1 а. с. 138-152). В свою чергу відповідач не надав суду доказів того, що під час перевірки ПП "Светолюкс-Миколаїв" і в подальшому позивача, ДПІ було встановлено, що товар, який переміщувався по ланцюгу від ТОВ "Мик-Будівництво" і ТОВ "Мері Мо" до ПП "Светолюкс-Миколаїв" і далі до позивача, є одним і тим самим товаром. З огляду на наведене, висновок податкового органу про відсутність поставок товару від ТОВ "Мик-Будівництво" і ТОВ "Мері Мо" до ПП "Светолюкс-Миколаїв", не має значення в спорі сторін, оскільки товар, який постачався ПП "Светолюкс-Миколаїв" позивачу, придбавався у інших контрагентів.

Статтею 61 ч. 2 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності. Якщо ДПІ встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача або постачальників останніх, негативні наслідки у вигляді визначення ДПІ податкових зобов'язань повинні наставити саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином, тобто якщо позивач виконав всі вимоги законодавства, ДПІ не може пов'язувати порушення податкового законодавства, допущені іншими платниками податків, із позивачем.

Як визначено ст. 8 ч. 2 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

При розгляді Європейським Судом з прав людини справ "Булвес"АД проти Болгарії", "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії" і "Інтерсплав проти України", в своїх рішеннях Суд зазначив, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати ПДВ та його бюджетного відшкодування, але нарахування податкових зобов'язань і штрафу добросовісному платнику податків, який виконав всі вимоги податкового законодавства, тільки на підставі того, що податковим органом встановлені протиправні дії його контрагентів та за умови необізнаності платника податків про такі протиправні дії своїх контрагентів, на думку Європейського Суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Відповідач не надав суду доказів, які б доводили свідомі дії позивача, спрямовані на порушення податкового законодавства, а його заперечення ґрунтуються виключно на припущеннях можливих порушень, які допущені не позивачем, а іншими платниками податків, а тому визначення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафу є протиправним і, відповідно, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивач, надавши платіжне доручення № 1113 від 12 грудня 2012 р. (т. 1 а. с. 3), документально підтвердив судові витрати у виді судового збору в розмірі 1321,91 грн., який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0000742301, прийняте 20 серпня 2012 р. державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 103025,0 грн. і штрафної (фінансової) санкції в розмірі 25755,50 грн., визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати комунальному підприємству Госпрозрахункова дільниця механізації будівництва судовий збір в сумі 1321,91 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

14 березня 2013 р.

Суддя А. О. Мороз