Court ruling № 29895735, 05.03.2013, Lviv Regional Court of Appeal

Справа № 1312/2348/12 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.

Провадження № 22-ц/783/1780/13 Доповідач в 2-й інстанції: Федоришин А. В.

Категорія: 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - Федоришина А.В.,

суддів: Берези В.І., Штефаніци Ю.Г.,

при секретарі: Березюку О.З.,

за участю: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут», Львівського відділення державного підприємства «Український державний геологорозвідувальний інститут» про відшкодування шкоди та зобов'язання до вчинення дій -

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням відмовлено в задоволенні зазначеного позову, яким ОСОБА_2 просила визнати заподіяною їй майнову шкоду унаслідок дії наказу № 5 від 31 січня 2011 року (визнаного в судовому порядку незаконним), визнати керівництво ЛВ УкрДГРІ винним у заподіянні їй такої шкоди, зобов'язати відповідачів відшкодувати завдану шкоду за весь період вимушеної роботи на умовах неповного робочого тижня в сумі 13428,46 грн. зі сплатою обов'язкових податків і платежів до відповідних фондів

Рішення оскаржила ОСОБА_2, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення її вимог. Зазначає, що суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини справи і тому його висновки є неправильними. Посилається на порушення норм процесуального права, так як суд неповно з'ясував обставини справи, дав невірну оцінку наявним у справі доказам.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_2 на підтримання скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги колегія суддів не знаходить законних підстав для її задоволення з огляду на викладені мотиви.

Встановлено, що ОСОБА_2 з 1997 року до 02.07.2012 року працювала у Львівському відділенні ДП «УкрДГРІ», у тому числі на посаді старшого наукового співробітника відділу регіональної геології. Наказом ЛВ ДП «УкрДГРІ» № 5 від 31.01.2011р. позивачу було встановлено неповний робочий тиждень (один день роботи - понеділок) з виплатою 0,2 ставки заробітної плати починаючи з 05.04.2011 року.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 20.09.2012 року, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_2 до ДП «УкрДГРІ» та ЛВ ДП «УкрДГРІ» задоволено частково, зобов'язано ДП «УкрДГРІ» нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати з розрахунку 0,6 ставки заробітної плати за період з 17.01.2012 року по 02.07.2012 року.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 зазначала, що за час дії наказу №5 від 31.01.2011 року з 05.04.2011 року до 02.07.2012 року, за яким її перевели з 0,6 ставки на 0,2 ставки заробітної плати, вона незаконно недоодержала 13428,46 грн.

Цими діями їй заподіяна майнова шкода, оскільки відповідач не у повній мірі сплачував внески до державних фондів, це призвело до порушення її соціального захисту, був перерваний страховий стаж, втратила науковий стаж тощо.

Пунктом першим частини другої статті 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права (реальні збитки).

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову є вірним і відповідає матеріалам справи, ґрунтується на нормах матеріального права.

Так, ОСОБА_2 не довела суду першої інстанції, і не надала жодних доказів суду апеляційної інстанції на підтвердження вимог про витрати, яких вона зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права (реальні збитки).

Посилання апелянта на порушення її майнових прав (зокрема на те, що відповідач не у повній мірі сплачував внески до державних фондів, порушив гарантований соціальний захист, перервав страховий стаж, зменшився її науковий стаж) не знаходить відображення у майновому виразі і не можуть визнаватися збитками у змісті ст. 22 ЦК України.

Натомість, вимога ОСОБА_2 про стягнення 13428,46 грн. на відшкодування майнової шкоди є не що інше, як вимогою про стягнення різниці між 0,6 та 0,2 ставки заробітної плати.

Проте, аналогічна її вимога була предметом судового спору і знайшла своє вирішення у рішенні Личаківського районного суду м. Львова від 20.09.2012 року, яке набрало законної сили.

Цій обставині суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують його правильність і тому скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: