Court ruling № 29835993, 06.03.2013, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" березня 2013 р. м. Київ К/9991/65846/12

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Сватко А.О.,

та представників:

позивача -Боднарука М.М.,

відповідача -не з'явились,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Хімагро" (далі -Товариство)

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012

у справі № 1570/1763/2012

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (далі -ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 № 0000392301 з посиланням на недоведеність податковим органом фіктивності господарських операцій з поставки товару (мінеральних добрив) в адресу позивача.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що спірні операції мали безтоварний характер, у зв'язку з чим податкова вигода Товариства не є обґрунтованою.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду зі спору як помилково скасоване.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що ДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань нарахування ПДВ по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмотек»(далі -ТОВ «Інвестмотек») за жовтень 2011 року, оформлену актом від 11.01.2012 № 15/23-32067134. За наслідками цієї перевірки позивачеві було донараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 1 236 876 грн. (у тому числі 824 584 грн. за основним платежем та 412 292 грн. за штрафними санкціями) за податковим повідомленням-рішенням від 24.01.2012 № 0000392301.

Правова позиція податкового органу, покладена в основу прийняття цього акта індивідуальної дії, полягає у тому, що позивач незаконно відніс до податкового кредиту суму ПДВ, пред'явлену до сплати названим постачальником у ціні поставлених мінеральних добрив, у зв'язку з фіктивністю цієї операції.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі -ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

А відтак необґрунтоване формування податкового кредиту тягне заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Документальне підтвердження та обґрунтування права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених контрагентом при придбанні товарів (робіт, послуг), покладається на платника. Наведене обумовлює обов'язок Товариства надати податковій інспекції документи, що підтверджує його право на оспорювану суму податкового кредиту.

В основу рішення про відмову в задоволенні даного позову, апеляційним судом покладено висновок, що відповідні документи Товариством подано не було.

При цьому відсутність реальної підприємницької діяльності у правовідносинах Товариства з названим контрагентом було встановлено апеляційним судом на підставі сукупності таких обставин:

ТОВ «Інвестмотек»не має основних засобів, необхідних виробничих та трудових ресурсів, за юридичною адресою не перебуває, до податкового органу не звітує;

за оперативною інформацією ТОВ «Інвестмотек»віднесено до категорії платників «податкова яма»з огляду на участь цього товариства у ланцюгових товарно-грошових потоках з метою сприяння іншим платникам у мінімізації податків;

позивачем не подано документів, які б засвідчили вчинення необхідних дій в процесі виконання спірних операцій з поставки мінеральних добрив (зокрема, транспортування та зберігання придбаного товару тощо).

Наведені обставини у сукупності та взаємозв'язку дозволили апеляційному суду зробити висновок про недостовірність відомостей у первинних документах (видаткових та податкових накладних), на підставі яких Товариством було сформовано дані податкового обліку за спірними операціями, та, як наслідок -про отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди шляхом завищення суми податкового кредиту.

Договір транспортування та фасування від 01.04.2011 № 01/04/2011 укладений позивачем та ТОВ «Інвестмотек», було безпідставно розцінено судом першої інстанції як беззаперечний доказ виконання спірних операцій з поставки, позаяк сам по собі такий договір без оформлення товарно-перевізних документів (складення яких є обов'язковим у процесі перевезення товару) не може слугувати належним підтвердженням транспортування товару.

Так само і договір зберігання від 01.03.2011 № 01/03/11 засвідчує існування зобов'язальних правовідносин між його учасниками, однак за відсутності доказів фактичної передачі товару на зберігання не може бути розцінений як підтвердження реального виконання господарської операції.

А відтак слід погодитися з висновком суду апеляційної інстанції про те, що фактично Товариством було створено пакет документів для збільшення податкового кредиту з метою мінімізації сплати ПДВ до бюджету, позаяк застосований позивачем механізм господарсько-правових правовідносин створює лише видимість товарообігу та руху грошових коштів без реальних економічних змін майнового стану у процесі здійснення реальної економічної діяльності.

За таких обставин апеляційний суд цілком об'єктивно відмовив у задоволенні позову Товариства.

Фактичні доводи Товариства, викладені у касаційній скарзі, не спростовують наведених висновків апеляційного суду, а спрямовані на переоцінку обставин справи, що не віднесено процесуальним законодавством до компетенції суду касаційної інстанції.

З огляду на відповідність висновків апеляційного суду нормам матеріального права на установленим за наслідками оцінки наявних у справі доказів обставинам справи, то підстави для скасування оскаржуваної постанови Одеського апеляційного адміністративного суду відсутні.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми "Хімагро" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2012 у справі № 1570/1763/2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько